Ухвала

від 27.11.2024 по справі 420/30322/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30322/23

УХВАЛА

27 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 у справі № 420/30322/23 позов задоволено частково.

Позивач подав до суду заяву в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить:

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк, звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 № 420/30322/23.

Свою заяву позивач обґрунтував тим, що наразі рішення по даній справі відповідачем не виконано.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку, що вона не належить задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому в положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Крім того, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень Законом України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду.

Також судом з поданої позивачем заяви не встановлено, що у загальному порядку виконання судового рішення вжиті всі можливі та необхідні заходи, але такі заходи не дали очікуваного результату.

В постанові від 07.07.2023 у справі № 9901/226/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «якщо суб`єкт владних повноважень не виконує судове рішення й чинить це протиправно, то особа-позивач, якщо не відмовився (а далі наполягає) від захисту свого порушеного права, вправі домагатися виконання судового рішення засобами примусу, які встановлені законом».

Верховний Суд в постанові від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19 зазначив, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Таким чином, враховуючи, що рішення суду у даній справі може бути виконане у примусовому порядку на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження», а також враховуючи те, що встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення є правом суду, а не обов`язком, суд вважає, що в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю та подання звіту про виконання судового рішення необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.11.2024.

Суддя Олександр ХУРСА