Рішення

від 27.11.2024 по справі 380/15371/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 380/15371/24

РІШЕННЯ

іменем України

27 листопада 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення та стягнення середнього заробітку за період несвоєчасного розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову зазначає, що станом на день видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини відповідачем не був проведений повний розрахунок. Фактично остаточний розрахунок відповідач здійснив 28.06.2024 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду. Після виплати заборгованості позивачу не був виплачений середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби. Також покликається на те, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням відповідачем строків розрахунку. Позивач, вважаючи таку бездіяльність протиправною, звернувся до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 матеріали справи №380/15371/24 передані на розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду за підсудністю.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відзив по справі не надходив.

Ухвалами суду від 19.08.2024 та від 28.10.2024 у відповідача було витребувано необхідні для розгляду справи матеріали, зокрема, відомості про усі належні ОСОБА_1 виплати на дату звільнення з військової служби, відомості щодо розміру грошового забезпечення за останні два календарні місяці до звільнення, грошове забезпечення за останні два календарні місяці до звільнення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 №100 (без відрахування податків і зборів), розрахунок середньоденного грошового забезпечення.

Станом на час розгляду витребувані судом матеріали відповідачем не надані, відтак суд розглядає справу за наявними доказами.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 09.02.2017.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №134 від 17.07.2018 ОСОБА_1 , колишній начальник командира філії - заступника командира військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу начальника Головного управління персоналу - заступника начальника генерального штабу Збройних Сил України від 06.07.2018 №193 призначений на посаду командира військової частини НОМЕР_3 .

Рішенням від 03.11.2023 у справі №560/15952/23 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09 лютого 2017 по 28 лютого 2018.

Військова частина НОМЕР_1 28.06.2024 виплатила позивачу на виконання рішення суду 48172,02 грн., що вбачається з наданої суду виписки по банківському рахунку позивача.

Відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Як встановлено зі змісту наданих доказів, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 05.07.2018, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 06.07.2018 є днем початку періоду невиплати.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 по справі №821/1226/16). Саме в цей день, день звільнення або день виключення зі списків військової частини для військовослужбовців, на підставі ст. 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми коштів, що належать йому.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 Військова частина НОМЕР_1 виплатила йому заборгованість за рішенням суду в сумі 48172,02 грн.

На вимогу ухвали суду відповідач не надав інформацію про розмір грошового забезпечення за останні два календарні місяці до звільнення позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 №100 (без відрахування податків і зборів), розрахунок середньоденного грошового забезпечення. З огляду на це, суд позбавлений можливості провести точний розрахунок належної суми середнього заробітку.

З 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців. Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

З огляду на дату проведення остаточного розрахунку з позивачем, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Період виплати коштів за час затримки розрахунку при звільненні обмежений шістьма місяцями (184 календарних дні).

Сума середнього заробітку повинна бути розрахована згідно з Порядком №100, (середньоденна заробітна плата позивача * 184 кількість днів затримки розрахунку).

Оскільки відповідач не спростував право позивача на отримання коштів за час затримки розрахунку при звільненні, позов в цій частині підлягає задоволенню із урахуванням висновків суду, викладених вище.

Що стосується позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходів, суд враховує таке.

Згідно зі статтями 1- 3 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159. Порядок№159 поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням встановлених законом строків був виплачений дохід, чи виплачений і коли виплачений цей дохід. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Судом встановлено, що остаточна виплата позивачу доходу (індексації грошового забезпечення за період з 09 лютого 2017 по 28 лютого 2018) відбулась 28.06.2023.

Згідно зі ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати затримки виплати доходів.

З огляду на це, необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (з 09 лютого 2017 по 28 лютого 2018) за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців по дату фактичної виплати.

Оскільки відповідач не спростував належними доказами право позивача на отримання вказаної виплати, позовні вимоги в цій частині слід задоволити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправною невиплату Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період несвоєчасного розрахунку із урахуванням висновків суду ( з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону).

Визнати протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців, по дату фактичної виплати.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27 листопада 2024 року

Позивач:ОСОБА_1 (Шпичинці,Хмельницький район, Хмельницька область,32212 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя І.С. Козачок