Ухвала

від 27.11.2024 по справі 480/13725/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 листопада 2024 р.Справа № 480/13725/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 Дяченко Олексія Володимировича, військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі № 480/13725/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В с т а н о в и в:

У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.07.2016 по 28.11.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.07.2016 по 28.11.2023 у сумі 308407,56 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі № 480/13725/23 частково задоволені вимоги ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.07.2016 по 19.01.2023.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 23.07.2016 по 28.11.2023, у сумі 7110,40 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду судового рішення у даній справі є, у тому числі, питання наявності/відсутності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування відповідачем його середньої заробітної плати/грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, а у випадку прийняття судом апеляційної інстанції рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виникає питання визначення розміру такого стягнення.

На дату звернення позивача до суду з цим позовом (28.12.2023) та на дату звільнення зі служби (22.07.2016) стаття 117 Кодексу законів про працю України діяла в новій редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-IX.

Так, Законом № 2352-ІХ текст статті 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».

Вказана редакція статті 117 Кодексу законів про працю України набрала законної сили з 19.07.2022.

Колегія суддів зауважує, що спірним та ключовим питанням у вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, якими визначено критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-ІХ, якою обмежено строк виплати середнього заробітку у шість місяців.

Так, у постановах від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 30.11.2023 у справі № 380/19103/22, від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 Верховний Суд зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.

Наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 Кодексу законів про працю України не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Верховний Суд у вищеозначених постановах вказав, що застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, до правовідносин, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-ІХ, недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Разом з цим, у постанові від 20.06.2024 у справі № 120/10686/22 Верховний Суд зауважив, що фактично зміст частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України із набранням чинності Законом № 2352-IX не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Отже, обмеживши з 19.07.2022 шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, не передбачав можливості зменшення його розміру. Протилежний підхід був сформований правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду з урахуванням її висновків про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. У згаданих рішеннях суду касаційної інстанції критерій періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості був лише одним з принаймні чотирьох інших. Разом з тим, такі критерії як: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; причини тривалості невиплати заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні фактично не скасовані та/або змінені, починаючи з 19.07.2022.

Викладене, за позицією суду у справі № 120/10686/22, не дає підстави вважати неможливим, з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування сформульованих Великою Палатою Верховного Суду правових позицій щодо застосування приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX.

Вказані висновки застосовано Верховним Судом у постановах від 26.06.2024 у справі № 520/9192/22, від 29.08.2024 у справі № 200/3662/23.

З урахуванням різних підходів щодо застосування приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX із застосуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.10.2024 передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду справу № 440/6856/22 за позовом ОСОБА_2 до Полтавської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

За правилами п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Враховуючи, що правовідносини у справі № 440/6856/22 є подібними до спірних відносин у даній справі, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6856/22 сприятиме повному та об`єктивному розгляду справи, відтак, провадження у цій справі необхідно зупинити до набрання законної сили рішенням Судової палати у вказаній справі.

Керуючись ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Зупинити апеляційне провадження у справі № 480/13725/23 до набрання законної сили рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6856/22.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 30 днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В.Судді Русанова В.Б. Бегунц А.О.