Постанова

від 26.11.2024 по справі 362/3345/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 362/3345/24 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Єгорової Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 17 квітня 2024 року, винесену старшим державним виконавцем Васильківського міськрайонного суду Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Новальською Юлією Анатоліївною.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана постанова є протиправною.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно постанови Державної служби України з безпеки на транспорті серії ВМ №00004133 від 20.12.2021 на позивача було накладено штраф відповідно до частини другої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі 51 000 грн.

Державна служба України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) 16.04.2024 звернулася до відповідача із заявою про примусове виконання постанови серії ВМ № 00004133 від 20.12.2021.

Посадовою особою відповідача - старшим державним виконавцем Новальською Юлією Анатоліївною 17.04.2024 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 74771559 з виконання постанови № ВМ№00004133 від 20.12.2021 виданої Державною службою України з безпеки на транспорті про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 102 000 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду належні докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, за загальним правилом, виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання ними законної сили.

Водночас, норми чинного законодавства встановлюють спеціальні строки для примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, що передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу та зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі.

Так, частини друга та третя статті 300-2 КУпАП встановлює, що у цих випадках у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Відтак, у спірних правовідносинах строк пред`явлення постанови № ВМ№00004133 від 20.12.2021 до примусового виконання становить 30 днів, який обчислюється з дня набрання нею законної сили. У разі ж її оскарження, вказаний строк переривається до закінчення розгляду скарги.

Згідно частини третьої статті 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що постанова № ВМ№00004133 від 20.12.2021 набрала законної сили 05.01.2022. Однак, матеріали справи не містять доказів отримання цієї постанови позивачем, із фактом чого закон і пов`язує набрання нею чинності. Водночас, вказану постанову було оскаржено позивачем до суду. За результатами розгляду відповідного позову Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18.03.2024 у справі № 752/7344/22 відмовив у його задоволенні.

Відтак, строк пред`явлення постанови № ВМ№00004133 від 20.12.2021 до виконання був перерваний до 18.03.2024, тобто до завершення розгляду скарги як це передбачає стаття 300-2 КУпАП.

Згідно частини першої статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Таким чином, пред`являючи постанову № ВМ№00004133 від 20.12.2021 до примусового виконання 16.04.2024, стягувач діяв у межах встановленого законом строку.

Водночас, позивачем надані переконливі докази того, що виконання постанови постанову № ВМ№00004133 від 20.12.2021 вже здійснюється у межах іншого виконавчого провадження.

Так, постановою № ВП № 69079447 від 24.04.2022 відкрите виконавче провадження з примусового виконання «постанови ВМ №2123200517 від 20.12.2021». У свою чергу, у заяві стягувач просив виконати саме постанову № ВМ№00004133 від 20.12.2021. У зв`язку із цим, постановою державного виконавця від 23.07.2024 внесені зміни в автоматизованій системі виконавчого провадження у зв`язку із допущеною технічною помилкою, зокрема у виконавчому провадженні № 69079447 замість № ВМ№2123200517 зазначений № ВМ№00004133.

Таким чином, у межах виконавчого провадження № 69079447, яке відкрите 24.04.2022, вже здійснюється примусове виконання постанови № ВМ№00004133 від 20.12.2021.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що норми чинного законодавства не передбачають можливості виконання одного й того ж виконавчого документа у межах кількох виконавчих проваджень одночасно.

З метою з`ясування поточних станів виконавчих проваджень №№ 69079447 та 74771559, суд апеляційної інстанції витребував відповідні відомості та докази у відповідача. Проте, станом на час прийняття цього судового рішення, вимоги суду відповідачем не виконані.

Згідно частини дев`ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 17.04.2024 щодо примусового виконання постанови № ВМ№00004133 від 20.12.2021 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки виконання постанови № ВМ№00004133 від 20.12.2021 вже здійснюється у іншому виконавчому провадженні.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 17 квітня 2024 року, винесену старшим державним виконавцем Васильківського міськрайонного суду Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Новальською Юлією Анатоліївною.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Н.М. Єгорова