Постанова

від 27.11.2024 по справі 580/9102/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9102/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Василь ГАВРИЛЮК

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Єгорової Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Монастирищенського відділу Державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), за участю третьої особи- Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 червня 2021 року за № НОМЕР_1 винесену старшим державним виконавцем Монастирищенського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Подолянюк Наталією Володимирівною.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відкриття спірного виконавчого провадження є неправомірним.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням від 14.08.2020 у справі № 580/2331/20 Черкаський окружний адміністративний суд вирішив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 224 433,84 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 15.09.2020 у зв`язку із чим 05.10.2020 Черкаський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 580/2331/20 у вказаній частині.

Виконавчий лист № 580/2331/20 від 05.10.2020 пред`явлений до виконання до відповідача та у подальшому на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернутий стягувачу. Відповідно до відмітки на виконавчому листі № 580/2331/20 стягнуто 22573,64 грн, залишок боргу станом на 26.05.2021 складав 201860,20 грн.

Головне управління ДПС у Черкаській області 14.06.2021 повторно звернулось до відділу ДВС із заявою про примусове виконавчого листа № 580/2331/20 від 05.10.2020 у якій просило стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 190310,20 грн.

Старший державний виконавець Монастирищенського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 14.06.2021 відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду № 580/2331/20 від 05.10.2020 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 190310,20 грн.

Позивач 13.08.2024 звернувся до старшого державного виконавця із заявою про повернення виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду № 580/2331/20 від 05.10.2020 без виконання, у відповідь на яку листом від 30.08.2024 № 19762/26.11-42 відповідач повідомив про відсутність підстав для повернення виконавчого листа у зв`язку із тим, що виконавчий лист та заява стягувача відповідають вимогам ст. 4 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадженя» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження,

Щодо доводів позивача про те, що Головне управління ДПС у Черкаській області не є належним стягувачем у спріному виконавчому провадженні, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про виконавче провадження»

учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно частин першої-третьої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

Отже, у разі здійснення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу, стягувачем у виконавчому провадженні є орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

У справі, що розглядається, державним виконавцем відкрите виконавче провадження з виконання судового рішення про стягнення податкового боргу за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області.

Відтак, саме Головне управління ДПС у Черкаській області є належним стягувачем у спріному виконавчому провадженні. Тому, судом першої інстанції вірно відхилені відповідні доводи позивача.

Також судом вірно відхилені посилання позивача на те, що у виконавчому документі не зазначено до місцевого бюджету якої територіальної громади підлягає стягненню відповідний борг. Відсутність вказаної вказівки у виконавчому документі жодним чином не перешкоджає виконанню судового рішення про стягнення з позивача коштів, а також не є підставою для висновку про неправомірність відкриття виконавчого провадження. У разі, якщо позивачу чи іншим особам незрозуміле судове рішення, норми чинного законодавства передбачають право скористуватись процесуальним інститутом роз`яснення судового рішення.

Щодо доводів позивача про стягнення відповідачем сум боргу, які не були визначені ні у судовому рішенні, ні у виконавчому листі, варто звернути увагу на таке.

Так, відомостей про скасування судового рішення або ж виданого судом виконавчого листа у справі № 580/2331/20 матеріали справи не містять. Натомість, як вірно вказав суд першої інстанції, різниця у сумі стягнення, що відображена у спірній постанові, пов`язана із частковим виконанням рішення у попередньому виконавчому провадженні, з огляду на що державним виконавцем вказано нестягнуту суму податкового боргу згідно виконавчого документа.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що часткова вказівка суми стягнення не є у даному випадку підставою для висновку про неправомірність відкриття виконавчого провадження.

Будь-яких доказів того, що позивач повністю виконав судове рішення у справі №580/2331/20 станом на час винесення оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Н.М. Єгорова