Постанова

від 27.11.2024 по справі 580/9025/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9025/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Єгорової Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року про повернення позовної заяви без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до Порядку №100.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

25.09.2024 року позивач звернулась із заявою про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначила, що після зарахування 04.06.2024 року 70783,48 грн. з формулюванням «заробітна плата» відповідач не повідомив письмово про факт виплати, вид виплат та не надав відповідний розрахунок. Тому, з метою підтвердження факту проведення остаточного розрахунку саме по рішенню суду, позивач 11 червня 2024 року звернулась до відповідача із заявою про надання розрахунку одноразової грошової допомоги, в якій також запропонувала здійснити нарахування та виплату її середнього заробітку за весь час затримки у строки, визначені статтею 116 КЗпП, по день фактичного розрахунку.

На вказане звернення відповідач листом від 20.07.2024 року №09/Г-106/147 (отриманий 09.08.2024 року) не надав відповіді стосовно виплати середнього заробітку, тобто відмовився від виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку без пояснення причин. Таким чином, листування з питань з`ясування виду та суми нарахування з одночасною пропозицією позасудового вирішення спору в добровільному порядку зайняло час з 11 червня по 09 серпня 2024 року.

Разом з тим, позов був поданий до суду засобами поштового зв`язку 06.09.2024 року - в місячний термін після отримання 09.08.2024 року листа - відповіді від 20.07.24 року №09/Г-106/147.

Крім того, як зазначила позивач, предметом позову є неналежна виплата грошового забезпечення, отже спір стосується оплати праці - грошового забезпечення.

Відтак, враховуючи положення статті 234 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні минуло не більше одного року, позивач вважає, що строк звернення до суду дотриманий.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25.09.2024 року (вх. №45416/24) про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, судом першої інстанції було вірно зауважено про висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19, відповідно до яких спірні відносини щодо компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

На підставі абз. 1 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).

Враховуючи викладене, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права судового оскарження у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, строк на подання заяви про перегляд може бути поновлено судом у разі наведення поважних причин його пропуску.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, та/або були пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Разом з тим, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

З аналізу вищезазначеного висновується, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Остаточний розрахунок з позивачем на виконання рішення суду щодо одноразової грошової допомоги при звільненні проведений 04.06.2024 року, про що свідчить виписка по банківському рахунку.

Разом з тим, позов поданий в суд засобами поштового зв`язку 06.09.2024 року, тобто, з пропуском встановленого ч.5 ст.122 КАС України місячного строку звернення в суд після виникнення спірних правовідносин.

Крім того, з виписки з банку щодо зарахування 04.06.2024 року коштів в сумі 70783,48 вбачається призначення платежу - Зарплата ВЧ НОМЕР_1 .

Отже, з дня отримання виплати, працівник (службовець) вважається таким, що повинен дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на наведені вище висновки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що отримання листа від 20.07.24 року № 09/Г-106/147 та розрахунків не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Доводи позивача про те, що предметом позову є неналежна виплата грошового забезпечення, а відтак підлягають застосуванню норми КЗпП України, суд вважає необґрунтованими з огляду на вищевказані висновки Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не наведено переконливих та доказово підтверджених причин, які б стали на заваді своєчасного звернення до суду з даним позовом для оскарження бездіяльності відповідача, а тому підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.

Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, окрім іншого встановлено, що якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву позивачу.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Єгорова Н.М.