Постанова

від 26.11.2024 по справі 240/34266/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/34266/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

26 листопада 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Глібка В.І.

представника відповідача: Молота Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови позивачу у проведенні розслідування групового нещасного випадку у військовій частині НОМЕР_1 (ДТП 28.02.2022р.), що трапився з вини водія роти МТЗ військової частини НОМЕР_2 рядового ОСОБА_2 на перехресті АДРЕСА_1 під час перевезення особового складу транспортним засобом - автомобілем МАЗ-53 і 6 в.з. 9098РЗ у розташування частини, унаслідок якого солдат ОСОБА_3 отримав тяжкі травми.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі переданих йому від військової частини НОМЕР_1 матеріалів та документів, провести, відповідно з вимогами Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021р. №332, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.12.2021р. за№1667/37289 розслідування групового нещасного випадку (ДТП 28.02.2022р.), що стався з вини водія роти МТЗ військової частини НОМЕР_2 рядового ОСОБА_2 на перехресті АДРЕСА_1 під час перевезення особового складу військової частини НОМЕР_1 транспортним засобом-автомобілем МАЗ-5316 в.з. НОМЕР_3 у розташування частини, унаслідок якого солдатом ОСОБА_4 отримано тяжкі травми.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі матеріалів проведеного розслідування скласти довідку про обставини отримання позивачем травми за формою наведеною у додатку до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 та видати її представнику ОСОБА_1 - адвокату Глібко Володимиру Івановичу шляхом її надіслання на адресу адвоката.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , отримав травми під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28 лютого 2022 року з вини водія роти МТЗ військової частини НОМЕР_2 рядового ОСОБА_2 на перехресті АДРЕСА_1 під час перевезення особового складу транспортним засобом-автомобілем МАЗ-5316 в.з. НОМЕР_3 у розташування частини, проте довідка про обставини отримання травми командуванням військової частини не надана. На думку позивача командуванням військової частини НОМЕР_1 неправомірно та необґрунтовано не було призначено розслідування за фактом отримання позивачем травми 28.02.2022 в результаті ДТП, відповідно до п.3 Розділу ІІ Інструкції №332, а тому просить задовольнити позов повністю.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення службового розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що сталась 28.02.2022, на перехресті АДРЕСА_1 під час перевезення особового складу транспортним засобом - автомобілем МАЗ-53 і 6 в.з. НОМЕР_3 у розташування частини, унаслідок якого солдат ОСОБА_1 отримав травми.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 провести службове розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що сталась 28.02.2022, на перехресті АДРЕСА_1 під час перевезення особового складу транспортним засобом - автомобілем МАЗ-53 і 6 в.з. 9098РЗ у розташування частини, унаслідок якого солдат ОСОБА_1 отримав травми, відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2021 за №1667/37289.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

28 лютого 2022 року під час проходження ОСОБА_1 військової служби, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, під час перевезення особового складу військової частини НОМЕР_1 у розташування частини, останній отримав травми, а саме: закриті переломи верхньої лонної та нижньої гілки сідничної кістки справа з помірним зміщенням.

Не погоджуючись, на думку позивача із бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у проведенні розслідування групового нещасного випадку у військовій частині НОМЕР_1 (ДТП 28.02.2022 р.), що трапився з вини водія роти МТЗ військової частини НОМЕР_2 рядового ОСОБА_2 на перехресті АДРЕСА_1 під час перевезення особового складу транспортним засобом - автомобілем МАЗ-53 і 6 в.з. 9098РЗ у розташування частини, унаслідок якого солдат ОСОБА_1 отримав тяжкі травми, звернувся до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 є правонаступником військової частини НОМЕР_1 , тому встановлені обставини справи у їх сукупності свідчать про наявність підстав для зобов`язання відповідача провести службове розслідування нещасного випадку (аварії), що сталась 28.02.2022, за фактом травмування солдата позивача, відповідно до вимог Інструкції № 332.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 18-19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.

Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332.

За приписами пункту 1 розділу І Інструкції №332 ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції №332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції №332 розслідування нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями внаслідок аварії (катастрофи) на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності, проводиться з використанням матеріалів розслідування такої аварії (катастрофи).

Згідно з пунктом 8 розділу І Інструкції №332 у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371 (далі Порядок №608).

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 332 визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на момент проходження позивачем війкової служби за контрактом) військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Пунктами 2, 3 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов`язаний:

- терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров`я;

- негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.

Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.

Абзацом 5 пункту 5 розділу ІІ Інструкції № 332 передбачено, що командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов`язаний: протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи.

Водночас, пунктом 7 розділу ІІ Інструкції №332 передбачено, що нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу ІІІ цієї Інструкції.

У свою чергу пунктами 1-3 розділу ІІІ Інструкції №332 визначено, що спеціальному розслідуванню підлягають:

- нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком;

- нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми;

- групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров`ю;

- випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби;

- випадки смерті військовослужбовців.

Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби.

Визначення ступеня тяжкості травм здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 липня 2007 року № 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2007 року за № 902/14169.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі травми, випадок зникнення військовослужбовця або його смерті за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби командир військової частини зобов`язаний негайно доповісти через засоби зв`язку та протягом трьох годин надати письмове повідомлення за формою НВ-1:

- безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю;

- до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть;

- до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

- до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).

Повідомлення за формою НВ-1 надсилається також, коли смерть потерпілого військовослужбовця настала внаслідок раніше отриманої травми. Спеціальне розслідування такого випадку здійснюється згідно з цією Інструкцією з використанням матеріалів раніше проведеного розслідування.

Командир (начальник) органу військового управління вищого рівня, який отримав від командира підпорядкованої військової частини повідомлення, зобов`язаний призначити своїм наказом комісію для проведення спеціального розслідування.

До складу комісії зі спеціального розслідування включаються:

- один із заступників командира (голова комісії) органу військового управління вищого рівня;

- начальники відповідних служб органу військового управління вищого рівня або їх заступники;

- начальники відповідних служб військової частини, у якій стався нещасний випадок;

- командир підрозділу (крім безпосереднього командира), де стався нещасний випадок;

- представник відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), за узгодженням з начальником цього органу;

- представник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України за узгодженням з її керівником.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло від двох до чотирьох військовослужбовців включно або травмовано від чотирьох до дев`яти військовослужбовців включно, проводиться комісією, яка залежно від підпорядкованості військової частини, у якій стався нещасний випадок, призначається наказами: Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, командувача об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачів видів, родів військ (сил) Збройних Сил України.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло п`ять і більше військовослужбовців або травмовано десять і більше військовослужбовців, проводиться комісією, яка залежно від підпорядкованості військової частини, у якій стався нещасний випадок, призначається наказом Міністерства оборони України або Головнокомандувача Збройних Сил України.

Згідно із пунктом 4 розділу IІI Інструкції №332 спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом 15 робочих днів. За потреби зазначений строк може бути подовжений командиром (начальником), який призначив комісію зі спеціального розслідування, але не більш як на тридцять днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров`я, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків. За результатами спеціального розслідування комісія з урахуванням висновків експертиз та (або) досудового розслідування складає акт за формою НВ-2 та оформлює інші матеріали, передбачені цією Інструкцією.

Якщо за висновком комісії з розслідування в акті за формою НВ-2 випадок визнано таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, у військовій частині, де стався нещасний випадок, протягом доби на кожного потерпілого складаються та подаються на затвердження командиру військової частини акти за формою НВ-3. У цьому разі в актах за формою НВ-3 замість підписів членів комісії з розслідування робиться запис: «Складено відповідно до акта спеціального розслідування».

Колегія суддів зазначає, що наявність ознак того, що нещасний випадок стався під час проходження позивачем військової служби, відстежується у медичних документах військово-лікарської комісії, наявних в матеріалах справи. Разом з тим, викладена у зазначених медичних документах інформація щодо отримання позивачем травми, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби має бути перевірена комісією, яка проводить розслідування нещасного випадку, та підтверджена відповідними доказами.

В силу приписів пункту 3.1 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 № 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2007 за №902/14169, до тяжких травм відносяться, зокрема, тривалі розлади здоров`я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше.

Крім того, згідно з відомостями Акту проведення службового розслідування по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 28.02.2022 року внаслідок аварії окрім позивача ушкоджень зазнали ще 33 військовослужбовців, а тому такий нещасний випадок в розумінні розділу ІІІ Інструкції №332 вважається груповим нещасним випадком.

Отже, враховуючи кількість постраждалих військовослужбовців та з огляду те, що отримана позивачем 28.02.2022 травма є тяжкою травмою в розумінні Інструкції №332 в силу вимог пункту 7 розділу ІІ та розділу ІІІ Інструкції №332 в даному випадку мало відбутися спеціальне розслідування нещасного випадку, передбачене розділом ІІІ Інструкції №332.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пункту 10 розділу ІІ Інструкції № 332 обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-З, є:

- виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов`язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні; виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду; виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами;

- прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

- виконання дій, що не входять до кола службових обов`язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

- участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира;

- прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження І у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

- виконання дій, що не входять до кола службових обов`язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

- участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира;

- прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

- заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів;

- отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров`я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;

- раптове погіршення стану здоров`я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов`язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров`я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду;

- смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;

- оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.

Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Інструкції №332 обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби:

- перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання в казармах та гуртожитках військових частин;

- перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час у разі вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

- погіршення стану здоров`я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

- алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку;

- використання в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині або використовуються нею;

- навмисне вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження; навмисне заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю; самовільне залишення військовослужбовцем місця служби;

- природна смерть внаслідок вроджених вад здоров`я, смерть від загального захворювання, самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та (або) постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження.

Суд зазначає, що з наведених вище законодавчих приписів слідує, що вищевказаними нормами законодавцем закріплений чіткий порядок та особливості розслідування нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями у Збройних силах України, тобто визначено алгоритм дій щодо застосування Інструкції у разі настання такого нещасного випадку.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що одночасне проведення розслідування нещасного випадку (аварії) за Інструкцією №332 та службового розслідування відповідно до Порядку № 608 передбачено положеннями пункту 8 розділу 1 Інструкції № 332, відповідно до якої: «у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017року за № 1503/31371.»

Таким чином, відповідачем проігноровано вимоги пункту 8 розділу 1 Інструкції №332 чим допущено протиправну бездіяльність щодо не проведення службового розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що сталась 28.02.2022, за фактом травмування позивача, відповідно до вимог Інструкції № 332.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що проведення розслідування нещасного випадку (аварії), що сталась 28.02.2022, за фактом травмування позивача відбулось без дотримання вимог Інструкції №332, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови позивачу у проведенні розслідування групового нещасного випадку у військовій частині НОМЕР_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки саме ІНФОРМАЦІЯ_3 є правонаступником ліквідованої військової частини НОМЕР_1 .

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що наявне кримінальне провадження, за даним фактом, оскільки доказів на підтвердження вказаної інформації до суду не надано.

Питання поновлення пропущеного строку звернення до суду судом першої інстанції вирішувалося ухвалою від 02 квітня 2024 року. Колегія суддів погоджується із даною ухвалою та вважає, що причини пропуску строку звернення до суду дійсно є поважними.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цьогоКодексурозглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 листопада 2024 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.