Постанова

від 27.11.2024 по справі 560/11359/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11359/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

27 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстицій (м.Київ) про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області), звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просило скасувати постанову від 22.07.2024 ВП №70719660 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі №560/1854/19, зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2019 року із її збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку згідно п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції цієї норми до внесення змін Законом України від 03.10.2017 р. №2148-VIII.

На виконання вказаного судового рішення, Управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2019 із її збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції цієї норми до внесення змін Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII). Сума доплати за період з 01.05.2019 по 31.03.2020 становила 42755,70 грн. Доплату за період з 31.01.2020 по 31.03.2020 в сумі 7876,26 грн ОСОБА_1 отримав в березні 2020 року. Доплату за період з 01.05.2019 по 30.01.2020 в сумі 34879,44 грн перераховано через АТ «Сенс-банк» у березні 2021 року. З 01.03.2021 пенсію ОСОБА_1 обчислено за двоскладовою формулою відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», доплата за стаж понад 20 років визначається виходячи із заробітної плати, обчисленої відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Розрахунок пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» (перша складова) проведено за період страхового стажу до 01.01.2004 (33 роки 6 місяців 18 днів) та заробітної плати з 01.01.1988 по 31.12.1992 та з 01.07.2003 по 31.12.2003. Розрахунок пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (друга складова) проведено за період страхового стажу та заробітної плати з 01.01.2004 по 31.05.2008 (11 років 1 місяць 28 днів). На виконання рішення суду розмір пенсії, обчислений відповідно до частити 2 статті 56 Закону № 796, становить 9694,12 грн, тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01.08.2022 розрахунок проведено відповідно до Закону № 1058. З 01.12.2022 ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 18520,92 грн.

Постановою державного виконавця від 20.10.2023 за невиконання рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф в сумі 5100 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №560/20030/23 (залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024) у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про накладення штрафу від 20.10.2023 ВП №70719660 в розмірі 5100,00 грн відмовлено.

За змістом акту державного виконавця від 22.07.2024 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі №560/1854/19 залишається не виконаним у спосіб та у порядку, що встановлені виконавчим документом.

22.07.2024 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №560/1854/19.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення суду у справі №560/1854/19 позивачем не виконано, а відтак відповідач виносячи постанову про накладення штрафу, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" дано визначення, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частинами першою-другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У відповідності до п.1, пп.1 п. 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

У ч.1 ст.18 вказаного Закону закріплено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом ( п.1,16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

П. 1 ч.1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У свою чергу, статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

Статями 1-3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" унормовано, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців. Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За частиною першою статті 6 вказаного Закону систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

За правилами пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин-наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №560/1854/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.05.2019 року із її збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку згідно п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції цієї норми до внесення змін Законом України від 03.10.2017 р. №2148-VIII

Згідно доводів апеляційної скарги, за документами пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 становить 44 роки 8 місяців 16 днів. Для обчислення пенсії враховано заробітну плату за період роботи з 01.08.1986 р. по 31.08.1986 р. (згідно довідки від 26.11.2001 р. №1), індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 3,96089. Розрахунок пенсії з 01.05.2019 р.: 4404,35 грн. (середня заробітна плата у галузях економіки України за 2014-2016 роки, збільшена на 17%) х 3,96089 (індивідуальний коефіцієнт заробітку) = 17445,15 грн. (середньомісячний заробіток для обчислення пенсії) 0,44667 (коефіцієнт страхового стажу) = 7792,23 грн. (основний розмір пенсії) + 4186,84 грн. (доплата за 24 роки стажу, 17445,15 грн. 24 %) + 598,80 грн. (підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи) + 50,00 грн. (цільова допомога особам з інвалідністю 2 групи внаслідок війни) + 1948,06 грн. (збільшення згідно п.1 постанови КМУ №1381) +344,31 грн. (підвищення за особливі заслуги перед Україною) = 14920,24 грн. Сума доплати за період з 01.05.2019 по 31.03.2020 становила 42755,70 грн. Доплату за період з 31.01.2020 р. по 31.03.2020 р. в сумі 7876,26 грн. ОСОБА_1 отримав в березні 2020 року. Доплату за період з 01.05.2019 по 30.01.2020 в сумі 34879,44 грн., перераховано через АТ «Сенс-банк» у березні 2021 року (довідка про стан виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №560/1854/19 додається.) З 31.01.2020 пенсія ОСОБА_1 виплачується згідно рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 560/1854/19.

Розрахунок пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» (перша складова) проведено за період страхового стажу до 01.01.2004 (33 роки 6 місяців 18 днів) та заробітної плати з 01.01.1988 по 31.12.1992 та з 01.07.2003 по 31.12.2003: 376,38 грн (середня заробітна плата працівників по Україні за 2003 рік) х 1,58299 (індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення пенсії) = 595,81 грн (середньомісячний заробіток для обчислення пенсії по першій складовій) х 68 % (загальний відсоток розрахунку пенсії від заробітку) = 405,15 грн (основний розмір пенсії від середнього заробітку) х 1,12 (коефіцієнт підвищення основного розміру пенсії) = 453,77 грн (основний розмір пенсії з урахуванням коефіцієнтів), але не більше 168,00 грн.

Розрахунок пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (друга складова) проведено за період страхового стажу та заробітної плати з 01.01.2004 по 31.05.2008 ( 11 років 1 місяць 28 днів): 5426,60 грн (середня заробітна плата у галузях економіки України за 2014-2016, 3764,40грн х 1,17 х 1,11 х 1,11) х 2,23464 (індивідуальний коефіцієнт заробітку) = 12126,50 грн (середньомісячний заробіток для обчислення пенсії по другій складовій ) х 0,11083 (коефіцієнт страхового стажу) = 1343,98 грн (розмір пенсії за віком по другій складовій). 168,00 грн (пенсія по першій складовій ) + 1343,98 грн (пенсія по другій складовій) = 1511,98 грн (пенсія по двох складових) + 257,02 грн (доплата до прожиткового мінімуму 1769,00 грн) + 631,00 грн (доплата 65-річним до розміру 2400,00 грн) + 142,99 грн ( доплата за 24 роки понаднормативного стажу, 595,81 грн х 24%) + 707,60 грн (підвищення інваліду війни ІІ групи, 1769,00 х 40%) + 378,00 грн (збільшення відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381) + 50,00 грн (цільова допомога інвалідам війни)+5608,66 грн (державна адресна допомога особи з інвалідності ІІ групи до 9287,25 грн) = 9287,25 грн + 406,87 грн (пенсія за особливі заслуги перед Україною, 1769,00 грн х 23 %) = 9694,12 грн.

Поряд з цим, як вказує позивач, пенсію за віком з 01.03.2021 обчислено за двоскладовою формулою відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», доплата за стаж понад 20 років визначається виходячи із заробітної плати, обчисленої відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також вказано, оскільки перерахований на виконання рішення суду розмір пенсії, обчислений відповідно до частити 2 статті 56 Закону № 796, становить 9694,12 грн, то Управлінням з 01.08.2022 розрахунок проведено відповідно до Закону № 1058.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що пенсія позивачу призначена до внесення змін до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (тобто до 11.10.2017), а попередня редакція вказаної статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, як свідчить зміст судового рішення у справі № 560/1854/19 суд в останньому зокрема зазначив, що пенсія позивачу не призначається вперше, а підлягає перерахунку, а тому не поширюється умова про обов`язкове застосування ч. 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладова формула).

Вказане свідчить, що позивачем, на виконання рішення у справі № 560/1854/19 при перерахунку пенсії позивача безпідставно застосовано двоскладову формулу, передбачену частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а отже відсутні підстави вважати, що відповідач, здійснивши такий перерахунок, виконав рішення суду.

Колегія суддів вважає необгрунтованими твердження позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на судове рішення у справі №560/20030/23, та звертає увагу ГУ ПФУ в Хмельницькій області, що вищезазначене рішення, як і рішення у справі № 560/11359/24 стосується невиконання рішення у справі № 560/1854/19, за що на відповідача накладено штраф. При цьому, як свідчать матеріали справи, після прийняття судових рішень у справі №560/18274/23, де суди дійшли висновку, що обчислення пенсії ОСОБА_1 за двоскладовою формулою відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не відповідає мотивувальній та резолютивній частинам рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року у справі №560/1854/19, іншого перерахунку пенсії не здіснив.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.