Постанова

від 27.11.2024 по справі 300/8602/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/8602/23 пров. № А/857/11902/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року (суддя Боршовський Т.І., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №300/8602/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ),

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача НОМЕР_1 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) (далі відповідач, НОМЕР_1 Прикордонний загін), в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу додаткової винагороди, збільшену до 100000,00 грн., передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року; 2) зобов`язати відповідача здійснити виплату позивачу додаткової винагороди збільшену до 100000,00 грн, передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року; 3) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, вважаючи їх безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 відмовлено в задоволенні позову.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції сформував помилковий висновок, що відповідач у спірних відносинах діяв правомірно, тобто з дотриманням критеріїв, які встановлені ч.2 ст.2 КАС України. Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до Листа від 27.01.2024 з Міністерства Оборони України скерованого на Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, перебував у оперативному підпорядкуванню ОУВ "Херсон" та з 19.11.2022 року по 29.01.2024 рік виконував бойові розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 05.03.2022 року №323т, бойових розпоряджень ОУВ "Херсон" від 19.11.2022 року "29дск, від 26.11.2022 року №320дск, від 14.01.2023 року №1548дск, від 22.02.2023 року №2497дск, від 18.03.2023 року №3024т, від 30.03.2023 року №3318т., від 30.09.2023 року №7860дск - брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно по рубежу ЛУПАРЕВЕ - ХЕРСОН. На виконання бойового розпорядження ОУВ "Херсон" від 19.11.2022 року №29дск, від 26.11.2022 року №320дск, від 30.09.2023 року №7860дск, оперативне (бойове) управління підрозділами у період з 19.11.2022 року по 29.01.2024 рік у ХЕРСОН, дислокованого між позиціями сил оборони та позиціями військ держави - агресора на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно. Вважає скаржник, що саме на відповідача покладається обов`язок документувати фактичне перебування військовослужбовців в зоні бойових дій і безпосередньої їх участі в виконанні бойових завдань. Ніяким чином позивач не міг надати такі документи на підтвердження своїх позовних вимог, оскільки він не є їх власником і утримувачем. Тому, окрім як витребувати у відповідача таку інформацію через суд, іншого способу забезпечення відповідних доказів позивач не мав. В свою чергу, наказ №309 від 22.12.2022 року Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за №1668/39004 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" визначає, що у період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року Херсонська міська територіальна громада була окупована Російською Федерацією. З 11.11.2022 року по 01.05.2023 року Херсонська міська територіальна громада була віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії. З 01.05.2023 року Херсонська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. З 11.11.2022 року вся територія Чорнобаївської сільської територіальної громади за винятком с.Чорнобаївка віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії. З 11.11.2022 року по 01.05.2023 року с.Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади була віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії. З 01.05.2023 с.Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. З огляду на вказане вище, чітко вбачається недосконалість законодавства щодо визначення зон ведення бойових дій, а відтак для позивача, який є цивільною особою, що добровільно мобілізувався, з метою захисту кордонів України і цілісності її суверенітету, не мають наставати негативні наслідки від таких неякісних норм діючого законодавства. Стверджує апелянт, що позивач перебував в зоні ведення бойових дій, де виконував бойові завдання, в тому числі мікрорайоні «Острів Корабел», який є частиною Карантинного острова, понизу Дніпра, частково у межах м. Херсона, який в свою чергу віднесений до зони бойових дій, так само як і місце дислокації та відпочинку військовослужбовців НОМЕР_1 Прикордонного загону - АДРЕСА_1 .

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 11.04.2024 скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив військову службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ) на посаді солдата (а.с. 102).

Згідно довідки №219 від 13.09.2023 про види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 за період з 01.06.2022 по 30.06.2023, позивачу виплачено:

- додаткову винагороду за період з червня 2022 року по жовтень 2022 року по 70000,00 грн. щомісяця, за листопад 2022 року 42903,14 грн., за грудень 2022 року та січень 2023 року по 70000,00 грн. щомісяця;

- додаткову винагороду за період з червня 2022 року по жовтень 2022 року по 30000,00 грн. щомісяця, за листопад 2022 року 23225,76 грн., за грудень 2022 року двічі по 30000,00 грн., за лютий 2023 року та березень 2023 року по 30000,00 грн. щомісяця, за квітень 2023 року 17419,35 грн., за травень 2023 року та червень 2023 року по 30000,00 грн. щомісяця (а.с. 26).

Позивач вважає, що у зв`язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі проведення таких заходів, набув право на отримання спірної додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн з січня 2023 року, але відповідач протиправно не виплатив позивачу таку додаткову грошову винагороду, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції на предмет законності та обґрунтованості в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Спірним питанням у цій справі є наявність правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди на підставі Постанови №168 з січня 2023 року в розмірі до 100000 грн. пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначений заходів. Разом з тим, таку виплату командуванням військової частини НОМЕР_2 позивачу не виплачено у зв`язку із не перебуванням в районах безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Положеннями статті 3 Закону №2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV (далі Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

У системі Державної прикордонної служби України є також навчальні заклади, науково-дослідні установи, підрозділи спеціального призначення та органи забезпечення.

Нормами частин 1, 5 статті 14 Закону №661-IV передбачено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із статтею 16 Закону №661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Статтею 25 Закону №661-IV встановлено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Як визначено статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Частинами 1 - 4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Згідно з Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року №558, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 58/2023 від 06.02.2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, який не скасовано станом на час розгляду справи.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні та №69/2022 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України 28.02.2022, прийнято постанову №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Пунктом 2-1 Постанови №168 встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Зазначений пункт введений в дію постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022, якою визначено, що він застосовується з 24.02.2022.

Колегія суддів звертає увагу, що наведеними правовими нормами встановлено обов`язковість умови виплати військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, збільшеного розміру, зокрема, додаткової винагороди до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а саме - перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Отже, у разі безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів на період дії воєнного стану, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Водночас, реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, не врегульовувала цих питань.

Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених Постановою №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793.

30.07.2022 Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 Постанови № 168, видала наказ № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», який був уведений в дію з 01.08.2022.

Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

У пункті 4 наказу №392/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 наказу №392/0/81-22-АГ, для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

Відповідно до пункту 10 наказу № 392/0/81-22-АГ, облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Відповідно до пункту 11 наказу № 392/0/81-22-АГ, склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу).

Згідно з пунктом 12 наказу № 392/0/81-22-АГ, виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

З 01.12.2022 був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», в якому був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

Міністерством внутрішніх справ України 26 січня 2023 року видано наказ №36, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/39252, набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Порядок №36).

Згідно пп.3 п.2 Порядку №36, на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Пунктом 3 Порядку №36 встановлено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:

1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

3) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;

4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;

8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.

Пунктом 4 Порядку №36 встановлено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

-журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.

За пунктом 6 Порядку №36 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.

Відповідно до п.7 Порядку №36, райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.

Пунктом 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України №726 від 01.09.2023, зареєстрований в Міністерстві юстиції України лише 04 вересня 2023 року за № 1543/40599, зокрема, затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Особливості №726.

Згідно пункту 1 Особливостей №726, особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктами 1-1, 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).

Відповідно до п.2 Особливостей №726, на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується, зокрема, у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

До безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань:

1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора: на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; з вогневого ураження виявлених повітряних цілей; з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов`язаних з вогневим ураженням противника; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням; з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником;

2) з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій;

3) з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії {Пункт 3 доповнено новим підпунктом згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 904 від 08.11.2023 - застосовується з 01 червня 2023 року}.

Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань (пункт 8 Наказу №726).

З аналізу наведених норм законодавства убачається, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів.

При цьому хоча дії, які кваліфікуються як безпосередня участь в бойових діях або заходах з січня 2023 року і змінювалися, однак перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у воєнних (бойових) діях залишався незмінним.

За наявності одного з наведених документів, військовослужбовець, який брав безпосередню участь у воєнних (бойових) діях має безумовне право на отримання додаткової грошової винагороди до 100000,00 грн., а у начальника (командира) органу Держприкордонслужби, в якому такий військовослужбовець проходить службу виникає обов`язок підготувати та видати наказ про здійснення такої виплати військовослужбовцю.

Колегія суддів враховує, що спірні правовідносини у цій справи виникли у зв`язку із невиплатою позивачу збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з січня 2023 року.

Судом встановлено, що позивачу за період з лютого 2023 року по червень 2023 року (за винятком квітня 2023 року) виплачувалася додаткова винагорода у розмірі до 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), передбачена положеннями Постанови №168. У квітні 2023 року така винагорода виплачена у розмірі 17419,35 грн..

При цьому, як видно з матеріалів справи, документи, на підставі яких позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн, відсутні.

Вказані обставини не заперечуються позивачем, однак позивач вважає, що має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, яка передбачена Постановою №168, за приймання безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

Відповідач повідомив суд, що позивач у спірний період не перебував у районах ведення воєнних (бойових) дій та відповідних бойових завдань у них не виконував, тому відповідні документи щодо підтвердження участі у бойових діях відносно позивача не опрацьовувались та не існують. Доказів іншого суду не надано.

У своїх доводах позивач зазначає, що вся територія Чорнобаївської сільської територіальної громади за винятком села Чорнобаївка з 11.11.2022 року є зоною бойових дій та на сьогодні не виключена із списку зон де ведуться активні бойові дії. Позивач безпосередньо перебуває у зоні Херсонської міської територіальної громади в межах території Чорнобаївської сільської територіальної громади, що розташовані та Правому березі річки Дніпро та відносяться до зони бойових дій.

З цього приводу колегія суддів враховує, що наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.01.2023 № 1 Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій визначено врахувати в організації виконання завдань органами Державної прикордонної служби України під час участі з відбиття збройної агресії Російської Федерації проти України такі райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 грудня 2022 року: Чернігівська, Сумська, Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська та Одеська області, акваторія Чорного та Азовського морів у межах територіальних вод України.

Згідно наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 січня 2023 року.

За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26 (із змінами, внесеними наказом від 14.02.2023 №35) з 01 по 31 січня 2023 року жоден з районів або територіальних громад Херсонської та/або Миколаївської області, які розташовані на правому березі річки Дніпро, не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.

Встановлено, що відповідно до наказів (рішень) Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 02.02.2023 № 26, від 14.02.2023 № 35, від 01.03.2023 № 52, від 01.04.2023 № 89, від 01.05.2023 № 111, від 01.06.2023 № 147, від 01.07.2023 № 183, від 01.08.2023 № 210, від 01.09.2023 № 247, від 01.10.2023 № 273, від 01.11.2023 № 301, від 01.12.2023 № 341, від 01.01.2024 № 2, якими визначені райони ведення бойових дій, в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 до яких не входить жоден з районів або територіальних громад Херсонської або Миколаївської області, які були б розташовані на Правому березі річки Дніпро, а відповідними районами визначаються виключно райони лівобережжя Херсонщини. Територія Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонської міської територіальної громади розташована на Правому березі річки Дніпро та не визначена районом ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309 (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, з 01.05.2023 Херсонська міська територіальна громада та село Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади відносяться до територій де припинена можливість бойових дій.

Тобто, у спірний період позивач проходив військову службу поза межами зазначених у вказаних наказах Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення воєнних (бойових) дій.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приймаючи рішення, суд враховує, що визначений правовою нормою ст.77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в підтвердження безпосередньої участі позивача за спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів спірного періоду, як от бойові розпорядження, журнали бойових дій, довідки про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів).

При цьому, право визначати конкретні бойові дії та конкретні заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, здійснення яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеної додаткової винагороди, так само, як і право визначати порядок отримання цієї винагороди, надано керівникам міністерств та державних органів, у структурах яких проходить службу військовослужбовець.

Щодо покликання скаржника на те, що позивач позбавлений був можливості надати будь-які докази щодо своєї участі у бойових діях за вказаний період, так як відповідні документи на підтвердження такому складаються, видаються і оголошуються безпосереднім командиром і мають характер "для службового користування", а чинне законодавство України має нечіткі положення щодо зони бойових дій, і встановлення відповідних виплат додаткової грошової допомоги залежить на пряму від Держави та її органів, що уповноважені на здійснення функцій визначення таких територій, колегія суддів зазначає, що відповідно до наведених вище наказів Головнокомандувача Збройних Сил України в період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не відносилися Херсонська міська територіальна громада та с.Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт несення позивачем військової служби на території Херсонської міської територіальної громади під час дії воєнного стану у період з січня 2023 року не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.

У розглядуваній справі суд встановив, що відповідно до бойового розпорядження Оперативного угруповання військ «Херсон» від 26.11.2022 № 26 (гриф), для НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) були визначені завдання щодо спостереження надводної обстановки, протидія вірогідному десанту військ противника на правобережжі річки Дніпро та Дніпровського лиману, які носять характер оборонних завдань, виконуваних поза районами ведення воєнних (бойових) дій. Жодних завдань, які б носили атакувальний або контратакувальний характер для НОМЕР_1 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_2 ) визначено не було, в свою чергу лише такі завдання передбачають безпосереднє перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій або на територіях між нашою першою лінією оборони та військами країни-агресора, та безпосередній вогневий контакт (зіткнення) з противником.

Жодних документів, які б підтверджували та свідчили б про безпосередню участь позивача в межах спірного періоду у бойових діях та перебування безпосередньо в районах активного ведення воєнних (бойових дій), до адміністративного позову позивач не надав, та як встановлено судом, надати і не має змоги, оскільки відповідних завдань у вказаний в межах позовних вимог період не виконував та не міг виконувати, а отже відповідно у районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, не перебував та не міг перебувати. Вищевикладені тези ґрунтуються на тому, що відповідних завдань на НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_2 ) органами військового управління покладено не було. Тому і відповідач не міг надати суду такі докази за відсутності правових підстав для їх створення.

У свою чергу матеріалами справи підтверджується, що позивач у 2023 році отримував додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168, в порядку, визначеному Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України №36 та Особливостями №726, у розмірі до 30000 гривень за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань у складі діючого угруповання військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, у межах операційної зони Оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке залучене до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, при цьому не перебуваючи в районах безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що виплата додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, здійснювалась позивачу законно та в повному обсязі, саме тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_2 ) по відношенню до позивача, і як наслідок позовні вимоги є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на належних і допустимих доказах (фактах) та правових нормах.

Отже, відповідач у спірних відносинах діяв правомірно, з дотриманням критеріїв, які встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити спірну виплату та нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати спірної додаткової винагороди є похідними від вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., передбаченої Постановою №168, з січня 2023 року, для задоволення якої суд не знайшов підстав, то і такі вимоги також є безпідставними, а відтак не можуть бути задоволеними.

Щодо посилання апелянта на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 року №309 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за №1668/39004, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, то за вказаним наказом вся територія Херсонської міської територіальної громади та Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області в період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року була тимчасово окупованою Російською Федерацією. При цьому, згідно затверджених Територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, у т.ч. Території можливих бойових дій, то дійсно Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади у період з 11.11.2022 року по 01.05.2023 року були віднесені саме до території можливих бойових дій. З 01.05.2023 року Херсонська міська територіальна громада та с.Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади віднесені до території, на яких ведуться (велися) бойові дії, а саме до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Разом з тим, на переконання суду апеляційної інстанції, вказане не спростовує, що згідно вищенаведених наказів Головнокомандувача Збройних Сил України в період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не входить частина Херсонської області та безпосередньо міста Херсон, які знаходяться на Правому березі річки Дніпро, де постійно дислокуються підрозділи відповідача, військову службу в яких проходить позивач. Відповідно до бойового розпорядження Оперативного угроповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 26.11.2022 №26 (гриф), для НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) були визначені завдання щодо спостереження надводної обстановки, протидія вірогідному десанту військ противника на лівобережжі річки Дніпро та Дніпровського лиману, які носять характер оборонних завдань виконуваних поза районами ведення воєнних (бойових) дій. Жодних завдань, які б носили атакувальний або контратакувальний характер для НОМЕР_1 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_2 ) визначено не було, у свою чергу лише такі завдання передбачають безпосереднє перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій або на територіях між нашою першою лінією оборони та військами країни-агресора, та безпосередній вогневий контакт (зіткнення) з противником.

Варто звернути увагу і на те, що відповідно до вищенаведених положень Постанови №168 та прийнятих на її виконання нормативно-правових актів, збільшена до 100000,00 грн. додаткова винагорода підлягає розрахунку відповідно до загальної тривалості участі військовослужбовця безпосередньо в бойових діях та здійсненні інших заходів, передбачених цією Постаново, за умов що військовослужбовець протягом всього місяця брав безпосередню участь в бойових діях та інших заходах, в той час як у разі менш тривалої участі ця сума зменшується прямо пропорційно часу участі у таких діях та заходах протягом місяця.

Однак, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів за період з січня 2023 року, визначених у наказі Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 року №628-АГ Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, а також наказі Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 №36 Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які б підтверджували його безпосередню участь у бойових діях або те, що він забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з січня 2023 року, а саме лише посилання на безпосередню участь в бойових діях не підтверджує участі позивача у вказаних діях та заходах.

Отже, сам лише факт перебування позивача на військовій службі та виконання службових обов`язків у складі Військової частини НОМЕР_2 за період з січня 2023 року без доказів безпосередньої участі у бойових діях або залученні до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не є достатньою та беззаперечною підставою для нарахування та виплати йому відповідачем збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн щомісячно, яка передбачена Постановою №168, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №200/193/23, від 06.08.2024 у справі №400/10311/23, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги, які загалом висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до непогодження із ними та власного трактування норм права.

Щодо доводів апелянта про витребування доказів, а саме: бойові розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 щодо позивача; журнали бойових дій щодо позивача; рапорти командира Військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь позивача у бойових діях в оперативному підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_2 ; пояснення стосовно нарахованих/ненарахованих позивачу виплат додаткової винагороди та інших передбачених виплат, пов`язаних з виконанням бойових наказів (розпоряджень) за період з 01.01.2023 року по 30.12.2023 року, то колегія суддів відповідно до матеріалів справи встановила, що позивачем не було заявлено у суді першої інстанції відповідного клопотання, а після відкриття провадження 19.12.2023 відповідач направив лист до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, в якому повідомлено суд, що позивач не перебував у районах ведення воєнних (бойових) дій та відповідних бойових завдань у них тим паче не виконував та виконувати не міг (а.с. 44).

Крім цього, ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.10.2024 року було задоволено клопотання апелянта (позивача) про витребування доказів. Витребувано від НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) належним чином засвідчені такі документи (їхні копії): 1) бойові розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року по 30.12.2023 року; 2) журнали бойових дій щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року по 30.12.2023 року; 3) рапорти командира Військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в оперативному підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_2 за період з 01.01.2023 року по 30.12.2023 року; 4) пояснення стосовно нарахованих/ненарахованих ОСОБА_1 виплат додаткової винагороди та інших передбачених виплат, пов`язаних з виконанням бойових наказів (розпоряджень) за період з 01.01.2023 року по 30.12.2023 року; 5) довідку про види грошового забезпечення, що нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року по 30.12.2023 року.

Однак, такі документи, окрім тих, які уже наявні в матеріалах справи, апеляційним судом не було отримано.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно та об`єктивно встановлено обставини справи, сформовано правильні висновки по суті розглядуваних правовідносин, рішення суду винесене з дотриманням чинного законодавства, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року в адміністративній справі №300/8602/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль