Постанова

від 26.11.2024 по справі 300/7202/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7202/24 пров. № А/857/25028/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Нора А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфобайт Телеком» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року про забезпечення позову у справі за його позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя(і) у І інстанціїШумей М.В.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 23 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфобайт Телеком» (далі ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДПС) від 13.09.2024 №65/09-19-04-10/444427322 про виключення з реєстру платників єдиного податку та зобов`язати відповідача поновити статус платника єдиного податку позивача.

При цьому 19.09.2024 ТОВ подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просило зупинити дію оспорюваного рішення ГУ ДПС до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, покликаючись на небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам товариства, а також на те, що захист цих прав може стати неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі № 300/7202/24 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із відсутності передбачених законом обставин для вжиття заходів забезпечення позову ТОВ, а відтак відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

У апеляційній скарзі ТОВ просило ухвалу суду першої інстанції від 23.09.2024 скасувати та задовольнити його заяву про забезпечення позову.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення контролюючого органу підлягає скасуванню у зв`язку із порушенням процедури і порядку проведення перевірки та невідповідності висновків податкового органу обставинам справи.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення ТОВ перебуватиме у невизначеному та спірному податковому статусі. При відмові у вжитті зазначених заходів забезпечення позову позивач буде вимушений зупинити застосування єдиного податку та перейти до сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, перебувати у дуже скрутному положенні особи яка не тільки знаходиться у проблемному стані із податковим обліком, але й створює відчутні проблеми для контрагентів.

Окрім того, у разі задоволення позову товариство буде змушене анулювати реєстрацію платником податку на додану вартість та всі податкові накладні по контрагентах за весь період з початку реєстрації, а також подання контрагентами уточнюючих декларацій із податку на додану вартість, що завдасть шкоди іншим суб`єктам господарювання.

Наполягає на тому, що зупинення дії оспорюваного рішення ГУ ДПС №65/09-19-04-10/44427322 від 13.09.2024 до набрання законної сили рішенням по справі спрямоване виключно на збереження існуючого становища суб`єкта господарювання до винесення остаточного рішення у справі, відповідає принципу збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, та інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

Представник ТОВ у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представник ГУ ДПС у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із приписами частини 2 статті 150 цього Кодексу забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть бути такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, суд має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Також суд має зазначити у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Окрім того, суд має вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Подана заява про забезпечення позову мотивована протиправністю оспорюваного рішення ГУ ДПС №65/09-19-04-10/44427322 від 13.09.2024. При цьому апелянт наполягає на тому, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам як позивача, так і його контрагентів, а також ускладнить їх відновлення.

При цьому апеляційний суд зауважує, що перевірка протиправності/законності оскаржуваного рішення можлива лише в ході з`ясування усіх фактичних обставин справи при розгляді її по суті, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у заяві не наведено доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача у випадку не забезпечення позову.

Щодо покликання позивача, що незабезпечення позову у цій справі потягне за собою утруднення ведення господарської діяльності, то суд апеляційної інстанції їх не приймає до уваги, з таких мотивів.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Разом із цим, заявником у цій справі не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

При цьому ознаки протиправності оскаржуваного рішення відповідача не є очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Тобто, сам по собі факт прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні заяви ТОВ про забезпечення позову необхідно відмовити, оскільки у такій не наведено підстав та не надано достатніх доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам товариства до ухвалення рішення у цій адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також щодо наявності очевидних ознак протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи це процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфобайт Телеком» залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 300/7202/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 27 листопада 2024 року.