Ухвала

від 27.11.2024 по справі 620/10006/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа №620/10006/24

провадження № К/990/42727/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

07 листопада 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 32 календарні роки служби у Збройних Силах України, із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 32 календарні роки служби у Збройних Силах України, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та включно з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та з урахуванням вже виплачених сум.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 12 вересня 2024 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 32 календарні роки служби, із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 32 календарні роки служби, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

В іншій частині позову відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в прохальній частині якої містилося клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 10 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишив без руху, надавши десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду для усунення її недоліків шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.

Копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 - 10 жовтня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Зазначені в ухвалі суду апеляційної інстанції недоліки апеляційної скарги станом на 31 жовтня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 не усунуті.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року повернув відповідно до частини другої статті 298 КАС України.

Не погоджуючись з указаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила її в касаційному порядку.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.

Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 10 жовтня 2024 року.

За змістом пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 620/10006/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська