Рішення

від 07.11.2024 по справі 274/7106/24

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/7106/24 Провадження № 2/0274/1724/24 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б.за участю секретаря судового засідання Юсової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 7 про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просить:

- стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати в сумі 31065,57 грн;

- стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 20.01.2024 по 20.07.2024 включно, в сумі 50013,60;

- стягнути з відповідача судові витрати: 4000,00 грн витрати на правничу допомогу; 1211,20 грн - витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що у період з 17.09.2013 по 19.01.2024 позивачка працювала в Міському комунальному виробничому житловому ремонтно - експлуатаційному підприємстві №7 на посаді маляра 4-го розряду.

19.01.2024, у день звільнення позивача, відповідач не виплатив належні їй грошові суми.

Згідно із повідомленням відповідача від 01.08.2024 № 6 про нараховану та виплачену позивачці заробітну плату, заборгованість відповідача по заробітній платі позивачки на день звільнення складала - 61 465,57 грн., а станом на 01.08.2024 становить - 44 065,57 грн.

З дня звільнення з роботи, відповідач погасив перед позивачкою заборгованість із виплати їй заробітної плати в наступних розмірах: квітень 2024 - 5 000,00 грн. (12.04.2024 на картку позивачки); травень 2024 - 6 400,00 грн. (5 000,00 грн. - 21.05.2024 на картку позивачки та 1 400,00 грн. - перераховано на квартплату згідно заяви позивачки); червень 2024 - 1 000,00 грн. (10.06.2024 в касі МК ВЖРЕП №7); липень 2024 - 5 000,00 грн. (01.07.2024 на картку позивачки); серпень 2024 - 13 000,00 грн. (05.08.2024 і 23.08.2024 на картку позивачки).

Таким чином, на момент подання позову, заборгованість відповідача перед позивачкою із невиплати їй заробітної плати складає - 31 065,57 грн.

З огляду на вищевказане, згідно із ст. 117 КзпП України, відповідач здійснює затримку розрахунку при звільненні та зобов`язаний сплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, що становить 50013,60 грн.

Остаточний розрахунок на момент подання позову відповідач не провів, останній платіж з виплати належної позивачці заробітної плати відповідач здійснив 23.08.2024, а письмове повідомлення відповідача про суми, нараховані та виплачені при звільненні позивачці, остання отримала 09.08.2024.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 10.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники провадження в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач у письмовій заяві повідомила суд, що після відкриття провадження у даній справі, відповідач частково погасив заборгованість із виплати заробітної плати, а саме: 30.09.2024 в сумі 3000,00 грн; 05.11.2024 в сумі 6000,00 грн. Всього 9000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача із виплати заробітної плати станом на 06.11.2024 становить 22065,57 грн (31065,57 грн - 9000,00 грн).

Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась. 07.11.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача, у яких вона просить врахувати, що у період з квітня по травень у підприємства були заблоковані рахунки, що унеможливило своєчасну оплату праці. Станом на 07.11.2024 заборгованість по виплаті заробітної плати повністю погашена.

Проти стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідач заперечує. Також вважає, що розмір правничу допомогу позивачем завищений.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. За змістом ч. 6 даної норми громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ч. 2 ст. 2 КЗпП України), отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно дост.117 КЗпП України(у редакціїЗакону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»), яка набрала чинності у такій редакції 19 липня 2022 року, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеніст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.09.2013 працювала маляром у МКВЖРЕП № 7 в м. Бердичеві.

Відповідно до наказу № 43 від 17.01.2024 позивач була звільнена з 19.01.2024 з роботи за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням), що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_1 .

Наказом про звільнення № 43 від 17.01.2024 підтверджується, що відповідач мав провести остаточний розрахунок по заробітній платі та нарахувати ОСОБА_1 компенсацію за 9 днів невикористаної відпустки з 17.09.2023 по день звільнення.

Відповідачем не заперечується та обставина, що позивачеві у день звільнення не було виплачено усіх належних сум.

Відповідно до довідки від 01.08.2024 за № 6, виданої МКВЖРЕП № 7, заборгованість по заробітній платі станом на 01.08.2024 становить 44065,57 грн.

Відповідно до довідки від 03.09.2024 за № 7, виданої МКВЖРЕП № 7, заборгованість по заробітній платі станом на 01.10.2024 становить 28065,57 грн.

Остаточний розрахунок з позивачем проведено та виплачено залишок заборгованості 07.11.2024, що підтверджується довідкою від 07.11.2024 за № 8, виданою МКВЖРЕП № 7, та копією платіжної відомості № 221 від 07.11.2024 та не спростовано позивачем.

Судом встановлено, що станом на 07.11.2024 відповідачем проведено розрахунок по заробітній платі.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як наголошено вище, наведена редакціяст.117 КЗпП Українинабрала законної сили з 19.07.2022.

Отже, з 19.07.2022 ст.117 КЗпП Українидіє у новій редакції. Відповідно дост.117 КЗпП Україниу чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Розрахунок середнього заробітку проводиться згідно з Порядком №100, відповідно до якого середньомісячна заробітна плата за затримку розрахунку при звільненні обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Як зазначено позивачем, її заробітна плата за жовтень 2023 складала 8464,00 грн за відпрацьовані 22 дні, за листопад 2023 8464,00 грн. за відпрацьовані 22 дні в місяць, що підтверджується наданим позивачем розрахунком, а тому середньоденний заробіток позивача складав 384,72 грн.

Відповідач не заперечив щодо визначеного позивачем середньоденного заробітку.

Графік роботи позивача складає п`ятиденний робочий тиждень, що також не заперечив відповідач.

Загальна кількість днів затримки розрахунку за період з 20.01.2024 по 20.07.2024 становить 183 календарних дні, тому сума середнього заробітку за час затримки виплати становить 70403,76 грн (384,72 грн. х 183 дні = 70403,76 грн).

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 50013,60 грн, що в порівнянні з розрахунком суду (70403,76 грн) є меншим.

При цьому відповідач звертає увагу суду, що постановою старшого державного виконавця Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 24.04.2024 ВП № 74843392 було накладено арешт на грошові кошти МК ВЖРЕП № 7, та 16.05.2024 знято арешт з грошових коштів МК ВЖРЕП № 7.

При розгляді цього спору, суд враховує правову позицію, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц, за якою, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним із огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно дост.117 ЦПК України. Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі №761/16407/15-ц, від 15 квітня 2020 року в справі №331/1863/18, від 18 листопада 2020 року в справі №335/4416/18-ц.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи фактичні обставини справи, неспівмірність суми заборгованості з заробітної плати з розміром середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, вжиття відповідачем дій, які спрямовані на повне погашення заборгованості по заробітній платі, та, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає можливим зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та визначає такий в розмірі 10000 грн.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн. за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки позивач звільнений від його сплати відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подала до суду: договір від 01.08.2024 за № 72/24 про надання правничої допомоги, укладений між нею та адвокатом Семенюк Т.М.; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 72/24 від 01.08.2024, де сторонами погоджено гонорар у розмірі 4000,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера № 7 від 01.08.2024, якою підтверджується оплата адвокату Семенюк Т.М. від ОСОБА_1 судових витрат за надання юридичних послуг у сумі 4 000 грн, що відповідає вимогам ЦПК України.

Разом з тим, ураховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, часткове задоволення позовних вимог відповідачем самостійно, беручи до уваги подані представником відповідача заперечення щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу, суд вважає, що сума відшкодування таких витрат підлягають зменшенню до 1500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міськогокомунального виробничогожитлового ремонтно-експлуатаційногопідприємства №7про стягненнязаборгованості іззаробітної платита середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Міського коммунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 7 на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міського коммунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 7 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн витрат зі сплати судового збору та 1500,00 грн витрат зі сплати витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 7 у дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Міське комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 7, адреса: вул. Європейська, 91, м. Бердичів, Житомирська область, 13306, ЄДРПОУ 00217426.

Повний текст рішення виготовлено 12.11.2024.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА