Ухвала

від 27.11.2024 по справі 295/14571/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/14571/24

1-в/295/1423/24

УХВАЛА

Іменем України

27.11.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі: прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі подання начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» про приведення вироку суду відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до чинного законодавства,

в с т а н о в и в :

Начальник Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» звернувся в суд із поданням в порядку п.13 ч.1 ст.537, п.1 ч.2 ст.539 КПК України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України, про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом Закон № 3886-ІХ) щодо засудженого ОСОБА_4 .

Засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду подання, матеріали справи містять його заяву про розгляд справи без його участі, у зв`язку з чим суд проводить розгляд справи у його відсутність.

Представник ДУ «ЖВК (№ 4)» подав заяву, вказавши, що подання підтримує, судове засідання просить проводити у його відсутність.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти подання та декриміналізації кількох епізодів.

Дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.08.2023 ОСОБА_4 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 187, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання:

за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки;

за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки;

за ч. 1 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки;

за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років 03 (три) місяці;

за ч. 2 ст. 263 КК України - у виді обмеження волі на строк 02 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань обвинуваченому ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років 09 (дев`ять) місяців.

Вказаним вироком ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема заволодіння чужим майном шляхом крадіжки та шахрайства:

1) 29.07.2017 року на суму 2000 грн.;

2) 20.01.2019 року на суму 800 грн.;

3) 21.01.2019 року на суму 632 грн.;

4) 03.12.2022 року на суму 6536,93 грн;

5) 09.05.2023 року на суму 11859 грн.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема, пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.

9 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 3886-IX від 18.07.2024р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким ст. 51 КУпАП викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За загальним правилом, закріпленим у частині 2 статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлений в розмірі : з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлений в розмірі: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлений в розмірі: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлений в розмірі: 2684 гривні.

Розмір одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян станом на 29.07.2017 в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, становить : - 842 грн. (1684/100*50).

Розмір одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян станом на січень 2019 в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, становить 960,5 грн. (1921/100*50).

Розмір одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян станом на 03.12.2022 та 09.05.2023 в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, становить 1342 грн. (2684/100*50).

Таким чином, дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала - щодо епізоду вчиненого правопорушення 29.07.2017 - 1684 грн. (842*2); щодо епізодів вчинених правопорушень 20.01.2019 та 21.01.2019 - 1921 грн. (960,5*2); щодо епізодів вчинених правопорушень 03.12.2022 та 09.05.2023 - 2684 грн. (1342*2).

За таких обставин вчинені ОСОБА_4 правопорушення передбачені ч. 3 ст. 185 та ч.2 190 КК України за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.08.2023, підлягають декриміналізації та за їх вчинення особа підлягає звільненню від покарання, оскільки сума викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому не є кримінально - караним діянням.

Натомість вчинене ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 185, ч.4 ст.185 за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.08.2023 не підлягають декриміналізації через те, що вартість викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день вчинення правопорушення.

З урахування цього, суд приводить вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.08.2023 у відповідність до вимог Закону №3886-IX від 18.07.2024р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ,

п о с т а н о в и в :

Подання ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» - задовольнити.

Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.08.2023 щодо ОСОБА_4 привести у відповідність до вимог Закону України № 3886-IX від 18.07.2024р.

Звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного йому вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.08.2023 за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв`язку з усуненням караності діянь.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.08.2023:

-за ч. 1 ст. 185 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

-за ч. 1 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки;

-за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років 03 (три) місяці;

-за ч. 2 ст. 263 КК України - у виді обмеження волі на строк 02 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України - 05 (п`ять) років 09 (дев`ять) місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1