Рішення

від 12.11.2024 по справі 296/7274/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/7274/24

2/296/2937/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

за участю секретаря судових засідань Цимбалюк А.Ю.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомир цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09.08.2024р. звернулась до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій просить встановити факт її постійного проживання із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як дочки та батька у період з 01.06.2019р. по ІНФОРМАЦІЯ_3.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що вона є рідною дочкою загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3. під час виконання бойового завдання військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки вона є єдиною особою, яка входить до кола осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн., позивачка звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою, про подання документів до комісії Міністерства оборони України для розгляду та виплати вказаної допомоги.

Однак за результатами розгляду комісією, подані документи повернуто на доопрацювання, оскільки встановити, що ОСОБА_1 проживала разом із батьком ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), вела спільне господарство і мала взаємні права та обов`язки неможливо.

Окрім того, з матеріалів позовної заяви вбачається, що ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 06.06.2024р. у справі № 296/4005/24 заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту проживання з батьком однією сім`єю залишено без розгляду. В мотивувальній частині ухвали зазначено: "Оскільки представник МО України, як заінтересованої особи у справі, заперечив наявність факту, який просила встановити заявниця, що породжує між сторонами спір про право, а отже виключає можливість вирішення заяви в порядку окремого провадження, основною ознакою якого є безспірність розгляду справи. Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду із роз`ясненням заявниці права на звернення до суду із позовом на загальних підставах.".

Враховуючи зазначене, позивач просила вимоги позовної заяви задовольнити.

До суду 12.09.2024р. від представника Міністерства оборони України надійшов відзив, в якому заначено, що відповідно до сімейного законодавства членами сім`ї є подружжя, дитина (діти, як потомство, в тому числі усиновлені); мачуха (вітчим) і батько (матір) дитини. Коли ж особа утворює власну сім`ю, вона відокремлюється та є членом уже своєї окремої сім`ї, а стосовно інших буде колишнім членом сім`ї. Заявниця у червні 2016 року вийшла заміж за ОСОБА_4 , з яким у неї створена сім`я на підставі шлюбу, разом вони переїхали проживати до м. Харків, у березні 2017 року у них народилась донька ОСОБА_5 . Заявниця та ОСОБА_3 належать до різних сімей та не можуть мати взаємних прав та обов`язків, передбачених сімейним законодавством, що в свою чергу передбачає можливість їх спільного проживання, підтримання між ними зв`язків як родичів в силу положень ч. 3 ст. 291 ЦК України, що на думку представника відповідача виключає можливість задоволення позову.

З відповіді на відзив представника позивача від 23.09.2024р. вбачається, що із долучених до матеріалів справи письмових документів підтверджується факт того, що ОСОБА_1 спільно проживала з батьком ОСОБА_3 у період з 1997р. по 2010р., з 2012р. по 2016р. та з 2019р. по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 вимоги викладені в позовній заяві підтримали та просили задовольнити.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, у відзиві просив провести розгляд справи без його участі.

В судове засідання представник ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву від останнього не надходило.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши наявні у справі письмові докази, дійшов висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с. 17).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану, ОСОБА_6 14.06.2016р. змінила прізвище на « ОСОБА_8 », а 06.06.2023р. на «ОСОБА_15», що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 18, 23).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 24).

Із сповіщення № 691/1714 від 07.06.2022р. начальника штабу-першого заступника командира військової частини НОМЕР_4 та довідки про причини смерті від 10.06.2022р. вбачається, що батько ОСОБА_9 , механік-водій танкової роти танкового батальону старший солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у бою за Батьківщину внаслідок військових дій від вибухів та осколків (а.с. 25, 26).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 13.01.2023р., звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. за №168 про направлення документів останньої до комісії Міністерства оборони України для розгляду та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 батька- військовослужбовця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 30-32).

Відповідно до витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2023р., документи ОСОБА_9 повернуто на доопрацювання, оскільки з таких неможливо встановити, що ОСОБА_9 проживала разом зі своїм батьком, вела спільне господарство і мала взаємні права та обов`язки (а.с. 36-37).

Встановлено, що ОСОБА_3 мав право на проживання у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером № 52 від 1977р., який видано ОАО «Житомирський комбінат силікатних виробів» (а.с. 40).

Згідно заяви ОСОБА_9 від 14.12.2022р., адресованої голові правління ПАТ «Житомирський комбінат силікатних виробів», остання вказує, що після загибелі батька - ОСОБА_3 , оплачує всі необхідні рахунки за житлово-комунальні послуги кімнати № 7 гуртожитку та оскільки власного житла немає, проживає за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ).

Також встановлено, що ОСОБА_1 винаймає кімн. АДРЕСА_2 , що підтверджується договором № 4 найму кімнати у гуртожитку від 01.10.2023р., акту прийому-передачі кімнати за договором від 01.10.2023р., договором найму кімнати у гуртожитку від 01.01.2024р. (а.с. 81-82, 83, 84-86).

Встановлено, що ОСОБА_10 сплачує комунальні платежі за проживання у гуртожитку, на підтвердження чого надано квитанцію про сплату житлово-комунальних платежів за гуртожиток ( АДРЕСА_3 ) (а.с. 80).

Згідно пояснень від 02.01.2023р., наданих сусідами за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , вбачається, що громадянка ОСОБА_10 проживала з батьком ОСОБА_3 у кімнаті АДРЕСА_4 з народження 1997р. по час написання заяви.

Відповідно рапорту від 02.01.2023р. поліцейським офіцером громади Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області капітаном поліції Кириленко С. в ході проведення перевірки було опитано мешканців буд. АДРЕСА_3 , а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які підтвердили факт проживання ОСОБА_10 разом із батьком ОСОБА_3 у кімнаті № НОМЕР_5 за вказаною адресою фактично з 1997р. по 2022р., а також факт спільного утримання помешкання. Зі слів останніх, на даний час ОСОБА_10 проживає у вказаній кімнаті та здійснює утримання приміщення (а.с. 76).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що із ОСОБА_1 є сусідами за адресою: АДРЕСА_3 . З ОСОБА_3 мали гарні стосунки. Вказала, що ОСОБА_3 із ОСОБА_1 любили один одного, та проживали разом у гуртожитку. ОСОБА_3 всім забезпечував доньку. Всі свята справляли разом. ОСОБА_1 навчалась та допомагала батьку. З 2019р. постійно проживала разом із батьком та доглядала за кімнатою.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_1 є її невісткою. Вказала, що після розлучення батьків ОСОБА_1 проживала з матір`ю, але потім переїхала до батька та проживала разом з ним та дитиною. Стосунки з ОСОБА_3 були дуже гарними. Він дуже любив доньку та онуку. ОСОБА_1 допомагала батьку у побуті. Свідок підтвердила, що ОСОБА_3 під час життя утримував ОСОБА_1 із дитиною.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_1 є її донькою, а ОСОБА_3 її колишнім чоловіком. Вказала, що ОСОБА_1 приїхала із Харкова у 2019р. до Житомира. ОСОБА_3 був на заробітках, а позивач у цей час доглядала за кімнатою та готувала їсти. Батько утримував доньку та допомагав їй. Повідомила, що ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 їздили на море до Скадовська.

Метою звернення позивачки до суду є встановлення факту її постійного проживання разом із батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з положеннями статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

- діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

- вдова (вдівець);

- батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

- внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

- жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

- утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"».

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3515-ІХ він застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Частиною першою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Відповідно до частини шостої та восьмої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

За змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168), що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

За змістом ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/5 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») зазначено, що членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з військовослужбовцем спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

З урахуванням викладеного, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести:

1) факт проживання із загиблим;

2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Такий правовий викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 456/1258/17, від 06.07.2022 у справі № 240/5809/19.

Обставини проживання заявниці ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджуються вищенаведеними належними та допустимими доказам, зокрема, письмовими доказами, фокартками відпочинку ОСОБА_3 разом із онукою, показами свідків.

Окрім того, суд приймає до уваги надану копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.04.2023р. та витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі, як підтвердження того, що ОСОБА_14 є єдиним спадкоємцем майна загиблого батька ОСОБА_3 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявниця ОСОБА_1 постійно проживала із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 01.06.2019р. по ІНФОРМАЦІЯ_3., за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлення даного факту має для позивача юридичне значення, оскільки його встановлення необхідно для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р.

Разом з тим, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 76-81, 89, 95, 263-265, 273, 293, 294, 315, 319 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як дочки та батька, ведення спільного господарства та побуту, наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01.06.2019р. по ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 605,60 грн.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя В. П. Маслак