Рішення

від 26.11.2024 по справі 286/2413/24

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/2413/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Щипська І. О.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, 2. Орган опіки і піклування Овруцької міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернігів, батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує, просить його задоволити.

Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не подав, подав заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі. Ухвалою суду від 06.08.2024 року відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову про позбавлення його батьківських прав відносно його дітей, з мотивів того, що таке визнання позову суперечить закону та порушує права дітей, оскільки відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Третя особа 1 подала висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та заяву про розгляд справи без участі її представника, проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа 2 подала акт обстеження умов проживання сім`ї відповідача та заяву про розгляд справи без участі її представника, проти задоволення позову не заперечує.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є батьком, а ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач ОСОБА_1 , є матір`ю померлої ОСОБА_5 та відповідно бабусею дітей. Вказані обставини підтверджуються копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 .

Батьки дітей - відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 - у шлюбі не перебували. Діти з моменту народження та по теперішній час зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 , разом з бабусею ОСОБА_1 .

Батько дітей, відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 , є інвалідом 2 групи загального захворювання, проживає окремо від своїх дітей, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться навчанням та станом здоров`я дітей, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, надав письмові заяви до Служби у справах дітей Овруцької міської ради Житомирської області та Овруцького районного суду Житомирської області, в яких не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та повністю визнав позовні вимоги ОСОБА_1 .

Під час обстеження умов проживання 22.09.2023 року за адресою реєстрації дітей: АДРЕСА_1 , встановлено, що для дітей створені задовільні умови проживання, є окремі спальні місця, стіл для занять, шафа з сезонним одягом, засоби гігієни та продукти харчування в наявності, про що третьою особою 1 складено акт.

Під час обстеження умов проживання 09.10.2024 року за адресою реєстрації батька: АДРЕСА_2 , встановлено, що ОСОБА_2 вдома не перебуває та телефонні дзвінки не відповідає, про що третьою особою 2 складено акт.

Як вбачається з психолого-педагогічної характеристики спеціалізованої авіаційно-технологічної школи № 203 Святошинського району м.Києва, навчання та вихованням дітей ОСОБА_3 , учня 8-А класу, та ОСОБА_4 , учениці 6-Б класу, цікавитися тільки бабуся ОСОБА_1 , яка піклується та займається вихованням дітей. Батько, за час навчання дітей до школи жодного разу не з`явився.

Як вбачається з наявних у справі інших документальних доказів, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має задовільний стан здоров`я, залежностями не страждає, має самостійний дохід, так як працює і отримує заробітну плату в кафе у ФОП ОСОБА_6 , а також, будучи пенсіонером, отримує державну пенсію за віком, за місцем праці характеризується позитивно, має власне житло в АДРЕСА_1 , де і проживає разом з онуками.

Згідно з медичними документами, стан здоров`я дітей незадовільний.

Малолітня ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8 не заперечують проти позбавлення батька ОСОБА_2 батьківських прав та бажають надалі перебувати під опікою та піклуванням бабусі ОСОБА_1 , про що написали суду відповідні заяви.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.09.2024 року прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , відносно неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що відповідно складено Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , так як це відповідатиме інтересам дітей.

Частинами 1-2 статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є обов`язком батьків, що випливає зі змісту статті 180 СК України, що зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначається, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.

Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Всі з`ясовані судом обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази, вказують на свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими (материнськими) обов`язками та ухилення від їх виконання. При цьому суд вбачає за недоцільне заслуховувати в судовому засіданні думку дітей, оскільки останні виклали її письмово у заявах, адресованих суду.

В судовому засіданні знайшла підтвердження обставина свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками. Отже, позбавлення відповідача батьківських прав щодо його дітей відповідатиме інтересам останніх. А тому позов підлягає задоволенню і відповідача слід позбавити батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в разі зміни свого ставлення до дітей, своєї поведінки та усунення обставин, що були підставою позбавлення батьківських прав.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн. Відповідач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.11.2024 року.

Суддя: В. І. Вачко