Рішення

від 27.11.2024 по справі 357/14728/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/14728/24

Провадження № 2-а/357/134/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полку патрульної поліції у м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

11.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 30.08.2024 інспектор ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 128012 про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. Відповідно вищевказаної постанови, його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він нібито в с. Олійникова Слобода, Білоцерківського району, по вул. Набережна, « 30.08.2024 року о 18 год. 45 хв. керував транспортним засобом ВАЗ 2107, при цьому не мав посвідчення водія, чим порушив вимоги п.п. 2.1 ПДР України. З таким правопорушенням він не погоджується та вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню з наступних підстав. Наведені в постанові обставини не відповідають дійсності, а працівником відповідача не вжито жодних заходів для всебічного, об`єктивного і повного встановлення всіх обставин справи, що призвело до порушення його прав і законних інтересів та як наслідок винесення адміністративної відповідальності оскільки він транспортним засобом за вказаних обставин взагалі не керував та не мав такої змоги. Дійсно, 30.08.2024 приблизно з 18 год, він особисто знаходився по вказаній вулиці в стані легкого алкогольного сп`яніння та почуваючи себе недобре, був вимушений викликати свого племінника ОСОБА_2 , який приїхав до нього на автомобілі марки Toyota білого кольору. Окрім цього, по вул. Набережна, де він знаходився, він помітив автомобіль ВАЗ 2107, який йому не належить, а відповідно до постанови власником вказаного автомобіля є ОСОБА_3 , який йому не відомий. Хто керував вказаним автомобілем йому не відомо. Після того, як приїхав його племінник Владислав, він сів на переднє водійське сидіння його автомобіля марки Тойота, адже погано себе почував, та в цей час до нього підійшли поліцейські, не представившись почали розпитувати чому він там знаходиться та попросили документи що підтверджують його особу. Він пояснив, що жодних порушень не вчиняв та сидить в автомобілі, після чого один з поліцейських звинуватив його у тому, що він нібито керував транспортним засобом та спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Поліцейський, дані якого йому невідомі, перевіряв інформацію у планшеті, після чого заявив, що у зв`язку з відмовою та відсутністю у нього посвідчення водія відносно нього буде складено постанову і притягнуто до адміністративної відповідальності. Він неодноразово пояснював, що не перебував за кермом транспортного засобу, а просто знаходився неподалік, тим більше, що коли поліцейські підійшли він не перебував в автомобілі, а тому він не міг бути впевненим, в тому що автомобіль взагалі здійснював рух, як і не міг ним керувати. Після довгих сперечань поліцейський передав його документи інспектору та наказав складати відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення. Інспектор пішов до службового авто та саме там складав постанову, після чого приніс лише підписати її. Вважає, що викладені ним обставини можуть бути підтверджені відеозаписом з камер поліцейського, де відсутній факт керування ним транспортним засобом. Зателефонувавши адвокату, він рекомендував йому просити у них відкласти розгляд справи про адміністративне правопорушення за для можливості скористатися юридичною допомогою адвоката, але і в цьому йому було відмовлено, зазначивши, що немає на це часу. В результаті, під тиском поліцейського, ним було поставлено підпис про отримання копії оскаржуваної постанови. Вважає, що дії інспектора щодо винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, у вигляді накладення штрафу є протиправними та незаконними. Отже, в оскаржуваній постанові безпідставно і необґрунтовано зазначено, що він керував транспортним засобом, здійснював рух, але він не керував автомобілем та просто знаходився неподалік автомобіля, який йому навіть не належить та фактично розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без його участі, без надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, без надання можливості скористатися юридичною допомогою адвоката та з порушенням інших прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Також, до оскаржуваної постанови не долучено жодних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, окрім «відео з БК», яка навпаки спростовує факт керування ним транспортним засобом. Варто також звернути увагу на той факт, що відсутність будь-яких доказів долучених до оскаржуваного рішення свідчить про безпідставність прийнятого рішення, та в подальшому підлягає її скасуванню. Щодо порушення процедури розгляду справи, то КУпАП визначено чіткий порядок розгляду справи якого повинен дотримуватись поліцейський під час проведення такого, так в порушення вимог ст. 279 КУпАП відповідач не проводив взагалі будь-якого розгляду справи, що потягло за собою порушення його прав передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України оскільки такі не були роз`ясненні, та він не мав можливості скористатись такими, що в подальшому потягло за собою порушення вимог ст. 245 КУпАП - оскільки відповідач не отримав від нього пояснення та докази вчинення ним інкримінованих йому порушень. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ст. 126 КУпАП, є недоведеним, а прийняте рішення у вигляді постанови безпідставним та таким, що за своєю формою та змістом суперечить вимогам чинного законодавства. Тому, просив визнати дії інспектора ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №128012 від 30.08.2024, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити, сягнути з відповідача судові витрати у справі. Також, просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк звернення до суду про оскарження постанови.

25.10.2024 після усунення позивачем недоліків позову, судом поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, залучено до участі в справі у якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, електронна пошта: public@patrol.police.gov.ua).

30.10.2024 представник відповідачів, за довіреністю у справі - Коляда Вадим Геннадійович , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Відповідно до винесеної відповідачем постанови, 30.08.2024 о 19 год 45 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21020», д.н.з. НОМЕР_1 , в с. Олійникова Слобода, вул. Набережна 25, при цьому не мав права керування транспортним засобом, а саме не мав посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1.(а) Правил дорожнього руху, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Відповідно до п. 2.1.а) та 2.1.6) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. У відповідності п. 2.4.а) ПДР На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також пред`явити для перевірки документи зазначені в п. 2.1.Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 126 КУпАП). Щодо обставин події зазначає, що наряд патрульної поліції під час патрулювання 30.08.2024 близько 20години 00 хвилин, було виявлено транспортний засіб «ВАЗ 21020» з д.н.з. НОМЕР_1 , в с. Олійникова Слобода, вул. Набережна 25, який здійснив зіткнення із електро-опорою біля вище вказаного будинку. Встановивши обставини події та заслухавши пояснення свідків, а саме ОСОБА_5 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , та ОСОБА_6 , який проживає навпроти, які повідомили, що перебуваючи у своїх будинках близько 19 год 45 хвилин почули звук удару та після того як вийшли до вулиці виявили, що транспортний засіб «ВАЗ 21020» з д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення із електро¬опорою, та за кермом якого перебував позивач, що зафіксовано на боді камеру поліцейського Моторолла №477924, о 20 год 20 хвилин - ОСОБА_5 , та 20 год 45 хв ОСОБА_6 , а також від свідків було відібрано письмові пояснення, які долучено до протоколу за ст. 124 серії ААД №697277 та статтею 130 ААД №697278 КУпАП, які були складені щодо позивача.Щодо тверджень позивача викладених у позовній заяві, а саме про те, що поліцейським було порушено право позивача на захист, встановлено наступне згідно матеріалів відеофіксації на боді камеру поліцейський почав розгляд справи о 21 год 57 хв.Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення Позивачем 30.08.2024 вимог п. 2.1.а) ПДР, що виразилось у відсутності права керування транспортним засобом, було розглянуто відповідачем на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідачем було роз`яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідач назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Поряд з тим у відповідності ст. 279 КУпАП повідомив позивача про початок розгляду справи назвав свою посаду час та місце розгляду справи та повідомив його про обов`язок пред`явити документи передбачені п.2.1 ПДР для встановлення особи, враховуючи те, що розглядається справа про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Позивач надав пояснення, що не керував транспортним засобом, але клопотань про надання можливості скористатись правовою допомогою позивач не заявляв, тому ці твердження позивача не відповідають дійсності, та надані з метою уникнення адміністративної відповідальності. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, відповідач, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн, що в межах санкції даної статті. Після чого у присутності позивача було винесено постанову, з якою надалі позивача було повідомлено про порядок оскарження постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 307, 308 КУпАП. Разом з тим, необхідно зауважити, що під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі та у межах встановлених п. 2 ч. 1 ст. 32, ст. 35 Закону, ст. 222,245, 251, 252, 278,279 КУпАП, положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Такі дії поліцейського не можуть бути визнані незаконними, оскільки вони прямо передбачені та регламентовані чинним законодавством України. Взявши до уваги викладене вище, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню. Тому, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подав до суду заяву, про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі.

Відповідно до ст. 268 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 10-11).

Встановлено, що 30.08.2024 інспектором ППП в місті Біла Церква та Білоцерківського району УПП у Київській області ДПП було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №128012 (а.с. 13), в якій вказано, що 30.08.2024 о 19 год 45 хв. в с. Олійникова Слобода, вул. Набережна 25, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21020» з д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортним засобом, а саме не мав посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 (а), Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 2 ст.126 КУпАП.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.

Таким чином, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, в протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.

Так, відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

П. 11 ч. ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ББА №128012 від 30.08.2024, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП України, у зв`язку з порушенням п. 2.1 (а) ПДР, а саме, що позивач керував транспортним засобом ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами.

Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Аналогічні положення викладені в пунктах 1.3 та 1.9. ПДР України, а саме учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.1 (а) Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху визначено терміни: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №511 від 10.05.2009, зі змінами та доповненнями (далі Положення), є обов`язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

П. 2 Положення передбачено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Посвідчення водія відповідної категорії дійсне протягом 30 років з дати його видачі, крім посвідчення водія, що видане особі вперше. Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом.

П. 3 даного Положення передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема, В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми

Ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У п. 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Тобто, поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав); у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірними.

Відповідного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) у справі від 15 березня 2019 року № 686/11314/17

Позивач, заперечуючи вчинене правопорушення, зазначив, що не порушував ПДР, оскільки 30.08.2024 за кермом автомобіля «ВАЗ 2107» не знаходився, тобто він не керував вказаним транспортним засобом, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.02.2019 року у справі №404/4467/16-а).

Так, на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії ББА №128012 від 30.08.2024, представником відповідача надано суду диск з записом з місця події (відео з бодікамери №477924), який зазначено в оскружуваній постанові в якості доказу, та пояснення ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. (п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).

Також, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).

З оглянутого судом відеозапису з нагрудної камери №477924, вбачається, що наряд патрульної поліції був викликаний жителькою с. Олійникова Слобода, через те, що транспортний засіб «ВАЗ 21020» в`їхав у електроопору по вул. Набережна, 25. Екіпаж патрульної поліції підійшов до транспортного засобу Рено «SCENIC», в якому на місці пасажира сидів ОСОБА_1 та який не зміг пред`явити документи (посвідчення водія) згідно вимог п.2.1 ПДР України, адже вони у нього вилучені, що не заперечувалося позивачем. Інспектором поліції були відібрані пояснення свідків, а саме: ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_6 , щодо факту вчинення ДТП, зокрема, щодо факту перебування позивача у ТЗ «ВАЗ 21020», д.н.з. НОМЕР_1 . Після чого на позивача, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.126 КУпАП.

Разом з тим, вказаним відеозаписом не підтверджено факт керування позивачем 30.08.2024 транспортним засобом «ВАЗ 21020», д.н.з. НОМЕР_1 , та до постанови не додано достатніх доказів в підтвердження вказаних обставин, які у своїй сукупності дали б змогу суду встановити обставини, які входять до предмету доказування.

Дослідивши вказаний відеозапис, слід зазначити, що він відповідають приписам п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018р. № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, та п. 3.5. розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 № 100, оскільки відеозаписи на яких зафіксовано порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення є безперервними, разом з тим, відеозапис не містить підтвердження щодо факту керування 30.08.2024 позивачем - ОСОБА_1 транспортним засобом марки «ВАЗ 21020» д.н.з. НОМЕР_1 .

Розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

П. 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Так, п. 5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Також, п.9 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Так, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Враховуючи інформацію, яка міститься на відеозапису з нагрудної камери поліцейського, судом встановлено, що патрульними поліції не було порушено процедуру розгляду справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки при зверненні до особи, в даному випадку до позивача, поліцейський назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, роз`яснив особі, яка бере участь у розгляді справи, її права та обов`язки, та вказаний відеозапис не містить клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи та залучення адвоката, тому твердження позивача в даній частині позовної заяви є необґрунтованими.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова ВС від 15.11.2018, №524/5536/17).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах ВС від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).

Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Відповідач належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що транспортним засобом марки «ВАЗ 21020» д.н.з. НОМЕР_1 , під час вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, керував ОСОБА_1 не надав, тим самим не надав доказів керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, оскільки, крім постанови по справі про адміністративне правопорушення та відеозапису з нагрудної камери поліцейського №477924, постанова інших доказів не містить.

Отже, фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, суд скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Щодо позовних вимог, про визнання дій інспектора ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП протиправними, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також, згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки положеннями ст. 286 КАС України не передбачено можливості ухвалення рішення про визнання протиправними дій, то суд вважає, що дані позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо встановлення належності відповідачів, як обов`язку суду, слід зазначити наступне.

П. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що відповідач це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно положень ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Положеннями ст. 255, 288 КУпАП передбачено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції та належним відповідачем є саме відповідний орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 КУпАП, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року № 742/2298/17).

Тому, враховуючи, що оскаржувана постанова серії ББА №128012 від 30.08.2024 про накладення адміністративного стягнення винесена інспектором ППП в місті Біла Церква та Білоцерківського району УПП у Київській області ДПП від імені органу, а саме: Департаменту патрульної поліції, який залучений судом 25.10.2024, суд дійшов висновку, що вимоги до Полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП заявлені позивачем як до неналежного відповідача.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1, 3 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, а при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7, 33, ч.2 ст.122, 245, 251, 252, 258, 268, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Полку патрульної поліції у м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Сухоярська, 18-А, м. Біла Церква, Київська область), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048), про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ББА №128012 від 30.08.2024, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 27.11.2024.

Суддя:О. В. Бондаренко