ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/1897/24
381/4579/24
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Слюсар Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастівв порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в:
Увересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (далі позивач) звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 210603-002 від 03.06.2021 року за період з 03.06.2021 року по 08.07.2024 року у розмірі 36 416,00 грн. та понесені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.06.2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 210603-002, який був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, на суму 23000,00 грн. на умовах зворотності, строковості та платності.
Відповідно до умов кредитного договору, на банківський рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 23000,00 грн., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена кредитним договором, у розмірі 7,5 %, що в грошовому еквіваленті становить 1 725,00 грн.
Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 08.07.2024 року виникла заборгованість в сумі 36 416,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 19 166,00 грн., простроченої заборгованості за процентами 17 250,00 грн., що змушує позивача звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Відзиву на позовну заяву не надходило.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у позовній заяві просив розглядати справу без присутності представника та задовольнити позов, зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, конверт із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 6ст. 128 ЦПК Українисудова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п.2 ч. 7ст. 128 ЦПК Україниу разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п.3 ч.8ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є:день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважаєтьсяналежним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти росії» №12307 учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Відповідно дост. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до вимогст. 280 ЦПК України,суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою суду від 03.10.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 03.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 210603-002.
Згідно з умовами договору відповідачу надається кредит у сумі 23 000,00 грн. строком на 12 місяців, зі сплатою одноразової комісії у розмірі 1 725,00 грн., суми щомісячного платежу у розмірі 3 641,67 грн., відсоткової ставки в місяць від початкової суми кредиту 7,5%.
Вказаний договір, а також паспорт споживчого кредиту позичальник підписав одноразовим ідентифікатором.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно дост. 1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансоваустанова (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).
Відповідно достатті 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Закон України «Про електронну комерцію»визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Устатті 3 цього Закону «Про електронну комерцію»визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно доч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положеннястатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Кредитор свої зобов`язання за договором виконав, а саме надав позичальнику кредит у розмірі 21 275,00 грн., що підтверджено платіжною інструкцією №1127 від 03.06.2021 року.
У судовому засіданні доведено, що позичальник свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув кошти та проценти за користування кредитом.
Варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаютьсяЗаконом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону, є нікчемною.
За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.
За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочинне створюєюридичних наслідків,крім тих,що пов`язаніз йогонедійсністю. Уразі недійсностіправочину кожнаіз сторінзобов`язанаповернути другійстороні унатурі все,що вонаодержала навиконання цьогоправочину,а вразі неможливостітакого повернення,зокрема тоді,коли одержанеполягає укористуванні майном,виконаній роботі,наданій послузі,-відшкодувати вартістьтого,що одержано,за цінами,які існуютьна моментвідшкодування. Якщоу зв`язкуіз вчиненнямнедійсного правочинудругій стороніабо третійособі завданозбитків таморальної шкоди,вони підлягаютьвідшкодуванню винноюстороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Тобто, фактично позичальнику надано кредит у сумі 21 275,00 грн. на 12 місяців тобто до 03.06.2022 року.
Між тим, кредитодавець заявляє до стягнення суму боргу станом на 08.07.2024 року в сумі 36 416,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 19 166,00 грн., простроченої заборгованості за процентами 17 250,00 грн.
Суд не у повній мірі погоджується з наданим розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.
Сторони погодили, що у строк до 03.06.2022 року позичальник мав би повернути тіло кредиту, яке фактично складає 21275,00 грн. та відсотків за його користування у розмірі 7,5% в місяць від початкової суми кредиту.
З врахуванням того, що сума кредиту склала 21275,00 грн., розмір щомісячних відсотків складає 1595,625 грн. (21275,00 грн. * 7,5%), а враховуючи строк кредитування, загальний розмір відсотків, які мав би повернути позичальник, становить 19147,50 грн. (1595,625 грн. * 12 місяців).
Таким чином, сторони погодили, що позичальник мав би повернути фактично надані кошти (тіло кредиту) у сумі 21275,00 грн. та відсотки за їх користування у розмірі 19147,50 грн., а всього 40422,50 грн.
Фактично, згідно наданого розрахунку заборгованості, відповідач повернув лише кошти у сумі 7284,00 грн., які слід врахувати у загальну суму боргу, яка підлягає поверненню.
Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов`язання по їх поверненню та сплати відсотків належним чином не виконував, а отже зобов`язаний повернути позивачу борг в загальному розмірі33138,50 грн., що складається із тіла кредиту та відсотків за його користування, у зв`язку з чим позов слід задовольнити у вказаній частині.
Розподіляючи судові витрати суд керується наступними нормами.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разічасткового задоволенняпозову -наобидвісторони пропорційнорозмірузадоволенихпозовних вимог (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору пронадання правничої допомоги на підставі відповіднихдоказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, щопри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З метою отримання професійної правничої допомоги, 25.01.2023 між Адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» та ТОВ «Кредитсервіс» укладено Договір про надання правової допомоги № 25-01/2023, за яким об`єднання взяло на себе зобов`язання по наданню клієнту правової допомоги за його зверненням на довгостроковій основі, а клієнт зобов`язався оплати роботу.
Розділом 4 договору передбачено, що підготовка та направлення/подача позовної заяви до суду оцінюється у сумі 7000,00 грн.
З акта №3 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 25-01/2023 від 25.01.2023 вбачається, що АО «Правовий діалог» надано ТОВ «Кредитсервіс» наступні послуги щодо підготовки та направлення/подачу позовної заяви з вимогами до ОСОБА_1 до Фастівського міськрайонного суду Київської області, вартість наданих послуг складає 7 000,00 грн.
Перерахування вказаних коштів на рахунок АО «Правовий діалог» підтверджується платіжним дорученням №1567 від 05 січня 2024 року.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) .
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009,пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Слід вказати, що звернення до суду з позовами про стягнення боргу за кредитними договорами носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат. Витрати на послуги адвоката в розмірі 7 000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.
Беручи до уваги вимоги ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення даного позову, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 3000,00 грн.
На думку суду, такий розмір витрат є обґрунтованим, враховуючи поведінку сторони позивача під час розгляду справи та значення даної справи для позивача.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн., що розраховано із врахуванням пониженого коефіцієнту 0,8.
Керуючись ст.ст.12,76,77,78,79,80,81, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 215, 216, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 546, 610, 611, 625, 629, 633, 634, 638, 1050, 1052, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд,
у х в а л и в :
Позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс»заборгованість за Кредитним договором № 210603-002 від 03.06.2021 року в сумі 33138,50 грн., що складається із тіла кредиту та відсотків за його користування.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог позову, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», код ЄДРПОУ 41125531, адреса: м. Київ, пр-т Л. Каденюка (Ю. Гагаріна), 23.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
СуддяН.А. Осаулова
Рішення суду виготовлено 27.11.2024 року
Суд | Фастівський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2024 |
Оприлюднено | 29.11.2024 |
Номер документу | 123346018 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Фастівський міськрайонний суд Київської області
Осаулова Н. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні