Рішення

від 27.11.2024 по справі 949/1015/24

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/1015/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Оборонової І.В.

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дубровицька міська рада Сарненського району Рівненської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Богельський І.В., звернувся до суду із заявою, у якій із врахуванням заяви про уточення заявлених вимог, просить встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 однієї сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 грудня 2016 року по день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свою заяву обгрунтовує тим, що починаючи з серпня 1985 року заявниця почала спільно проживати з ОСОБА_2 однією сім`єю, як жінка та чоловік. Після чого, 01 січня 1986 року зареєструвалися в одному будинку, по АДРЕСА_1 , де вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно забезпечували себе всім необхідним для життя, займалися благоустроєм будинку, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту. Всі свята проводили в колі рідних та друзів. За весь час спільного проживання між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 1,42 га. Заявник, враховуючи відсутність у спадкодавця спадкоємців за заповітом, а також відсутність спадкоємців за законом першої, другої, третьої черги, у відповідності до ст.1264 ЦК України, як спадкоємець за законом четвертої черги та маючи намір юридично оформити свої спадкові права, звернулася до приватного нотаріуса Сарненського нотаріального округу Рівненської області Тарасюка О.Г. для отримання свідоцтва про право на спадщину. Проте, постановою приватного нотаріуса від 24 травня 2024 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено, оскільки заявницею не були подані документи, які встановлюють факт проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. З цих підстав, виникає необхідність у встановленні факту проживання заявниці та ОСОБА_2 однієї сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому із цих підстав просить заяву задоволити.

На одному із судових засіданнях заявниця та її представник адвокат Богельський І.В. заяву підтримали та просили її задоволити.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що ОСОБА_1 починаючи з 1985 року проживала разом ОСОБА_2 до дня його смерті, однією сім`єю, без реєстрації шлюбу в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, обробляли городи, тримали худобу, займалися благоустроєм будинку. Вказані обставини їм відомі, оскільки проживають по сусідству та добре знали їх сім`ю.

В подальшому, після оголошення перерви від представника заявника адвоката Богельського І.В. надійшла заява про розгляд справи без його та заявниці участі. Заяву підтримує та просить задоволити.

Від представника заінтересованої особи до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Проти задоволення заяви не заперечують.

Заслухавши заявника, представника заявника та свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву слід задоволити з наступних підстав.

Судом із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06 листопада 2023 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с.6).

За життя ОСОБА_2 належала земельна ділянка, площею 1,42 га, яка розташована на території Мочулищенської сільської ради Дубровицького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії РВ №010511 від 08 грудня 2003 року (а.с.7).

Згідно довідки №184 від 05 березня 2024 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, ОСОБА_2 з 01 січня 1986 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та постійно проживав по АДРЕСА_1 . На момент смерті з ним постійно проживала та була зареєстрована його співмешканка - ОСОБА_1 (а.с.8).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали по АДРЕСА_1 . Мали спільний будинок та спільний побут (а.с.10).

Проаналізувавши долучені докази, судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , яка проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , вели спільне господарство, фактично виконували права та обов`язки подружжя.

Також заявницею долучено до матеріалів справи копії документів спадкодавця ОСОБА_2 , а саме: копію атестата (а.с.25); копію водійського посвідчення (а.с.26); копію договору оренди земельної частки (паю) (а.с.27); копію державної трудової ощадної книжки (а.с.28-30); копію посвідчення тракториста (а.с.31).

Крім того, заявницею долучено до матеріалів справи фотографії, де заявниця з ОСОБА_2 в різні роки відпочивають, перебувають на сімейних святах.

Згідно ч.4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст.1264 ЦК України право на спадкування за законом за законом у четверту чергу мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для юридичного оформлення права на спадкове майно, заявниця звернулася із заявою до приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Тарасюка О.Г. для отримання свідоцтва про право на спадщину. Проте постановою приватного нотаріуса від 24 травня 2024 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено, оскільки заявницею не були подані документи, які встановлюють факт проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (а.с.9).

Як вбачається із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №77082792 від 24 травня 2024 року, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було 24 травня 2024 року зареєстровано спадкову справу №217/2024 (а.с.8 зворот).

Встановлення факту проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, заявниці необхідно для належного оформлення права на спадщину та одержання свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Пунктом 21 вказаної вище постанови від 30.05.2008 № 7 вказано, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно до п. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають спільні взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Згідно з ч.1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 12, 13, 81ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак, не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Як вбачається з правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отже, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що заявницею доведений належними і допустимими доказами факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, починаючи з моменту спільного проживання 01 грудня 2016 року по день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки, як встановлено судом, вони вели спільне господарство, мали взаємні права і обов`язки, що свідчить про те, що між ними склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю і є такими, з якими закон пов`язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, а тому заяву слід задоволити

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дубровицька міська рада Сарненського району Рівненської області про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 однієї сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 грудня 2016 року по день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 15 квітня 1998 року Дубровицьким РС УДМС України в Рівненській області.

Заінтересована особа: Дубровицька міська рада Сарненського району Рівненської області, вул. Воробинська, буд.16, м.Дубровиця Сарненський район Рівненської області, код ЄДРПОУ: 05390997.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.