Рішення

від 26.11.2024 по справі 949/920/24

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/920/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Дубровицясправу запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю«Він Фінанс» МіньковськаА.В., звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_1 та просить поновити строк позовної давності для подання позову та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №L7724642 від 26 лютого 2019 року у загальному розмірі 43588,35 грн. Одночасно позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимогиобгрунтовує тим,що 26 лютого 2019 року між Товариством зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Дінеро" (надалі первісний кредитор ТОВ «ФК «Дінеро») та ОСОБА_1 (надалі відповідач) було укладено договір кредитної лінії № L7724642 (№ AG6137481).

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 28985,00 грн.

01 липня 2019 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «Дінеро» та Товариством зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Довірата Гарантія" (надалі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») був укладений договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого, відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором кредитної лінії № L7724642, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача.

Станом на дату укладення договору відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором ТОВ «ФК «Дінеро» за кредитним договором становила 28985,00 грн., який складається з тіла кредиту в розмірі 13000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 15985,00 грн.

Крім того,на підставіст.625ЦК України,у зв`язкуз порушеннямгрошового зобов`язанняз відповідачапідлягають стягненнюінфляційні втратив розмірі 2612,63 грн. - сума збитків з урахуванням 3% річних та 11990,72 грн. - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань.

25 липня 2024 року відповідно протоколу загальних зборів № 1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».

Первісний кредитор свої зобов`язання за умовами кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. У свою чергу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості.

До початку розгляду справи від представника позивача надійшла заява, у якій вона просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с.59) в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, на підставі ч. 1ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року найменування позивача ТОВ "Фінансова компанія" Довіра та Гарантія" замінено на ТОВ "Він Фінанс" (а.с.57).

Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG6137481 ТОВ «ФК «Дінеро», 26 лютого 2019 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «Дінеро» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № AG6137481, відповідно до умов якого, сторони дійшли згоди про наступне: ліміт кредитної лінії - 15000,00 грн.; сума кредиту - 10000,00 грн.; відсоткова ставка 0,65% в день; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень, у зв`язку з простроченою заборгованістю в день 150,00 грн.; потенційний ліміт кредитної лінії - 20000,00 грн, надана сума кредиту - 10000,00 грн.; загальна вартість кредиту - 11950,00 грн.; реальна річна відсоткова ставка 234,00 %; дата повного погашення - 28 березня 2019 року; штраф, якщо є - 50% (а.с.14).

02 березня 2019 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «Дінеро» та відповідачем було укладено додаткову угоду № АМ5712003 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG6137481, відповідно до якої, сторони домовились про наступне: ліміт кредитної лінії - 13000,00 грн.; сума кредиту - 3000,00 грн.; відсоткова ставка - 1,33% в день; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень, у зв`язку з простроченою заборгованістю в день 45,00 грн; потенційний ліміт кредитної лінії - 20000,00 грн.;, надана сума кредиту - 13000,00 грн; загальна вартість кредиту - 15985,00 грн; реальна річна відсоткова ставка - 477,69 %; дата повного погашення 28 березня 2019 року; штраф, якщо є - 50% (а.с.27).

Спеціальними умовами для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG6137481 та Додаткової угоди № АМ5712003 визначено, що ці умови були створені на основі Заяви позичальника, яка була подана через особистий кабінет на порталі та відповідно до оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) позичальника на власний розсуд кредитодавця, і лише тоді, коли позичальник прочитав, оцінив та прийняв умови користування порталом, політику конфіденційності, паспорт споживчого кредиту, загальні умови Договору кредитної лінії та пропозиції кредитора щодо спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії, що були надані позичальнику через особистий кабінет на порталі. Ці спеціальні умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії включають терміни, які визначаються та регулюються Загальними умовами Договору кредитної лінії, є невід`ємною частиною Договору кредитної лінії та виконуватимуться сторонами відповідно до загальних умов Договору кредитної лінії, укладаються дистанційно та мають юридичну силу без будь якого підпису на папері (п.1.1. 4 Умов). Також представником позивача до матеріалів справи долучено паспорти споживчого кредиту (а.с.15, 24).

Також до вищезазначених Умов представником позивача додано Загальні умови Договору кредитної лінії (а.с. 8-9).

Розділом 1 Загальних умов Договору кредитної лінії (надалі Загальних умов) визначено, що рахунком позичальника є поточний банківський рахунок позичальника, зазначений у спеціальних умовах кредиту чи поточний банківський рахунок з якого позичальник будь-коли робив переказ коштів кредитодавцю та/або на який він будь-коли одержував кошти від кредитодавця.

Розділом 2 Загальних умов визначено наступні умови: На порталі позичальник повинен заповнити Заяву шляхом введення необхідної Суми Кредиту та Терміну оплати, а також надати (завантажити) інші дані та документи, що вимагаються. Також, якщо буде використовуватися електронний платіж, посилання на постачальника таких послуг повинно відкриватися у полі, в якому Позичальник повинен ввести реквізити своєї платіжної картки. Після заповнення вищезазначеної Заяви (п. 2.1.1.). Позичальник створює Особистий кабінет на Порталі, шляхом виконання вказівок, викладених на Порталі (п.2.1.1.1.) Позичальнику надається пропозиція Кредитодавця Спеціальних умов Кредиту на основі інформації, наданої в Заяві (надалі іменується як «Пропозиція»). Якщо Позичальник під час обробки заяви змінив інформацію, надану в Заяві (наприклад, запитувану суму), нова Пропозиція буде надана на основі нововведених умов. За запитом Позичальника Кредитодавець повинен надати Позичальнику Пропозицію в паперовому вигляді чи на іншому довговічному носії. Позичальник має право проаналізувати Пропозицію та порівняти її з пропозиціями конкурентів (п.2.1.1.2.). Натискаючи кнопку «Прийняти», Позичальник підтверджує надання Кредитодавцю згоди на (i) використання персональних даних Позичальника для ідентифікації Позичальника, для оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) Позичальника та для виконання Договору відповідно до Політики конфіденційності; (ii) використання Порталу відповідно до Умов користування Порталом; (iii) встановлення договірних відносин з Кредитодавцем, як передбачається Договором, та (iv) складення Договору (п.2.1.1.3.) Код підтвердження (надалі іменується як «Код підтвердження») буде надіслано Кредитодавцем на Номер телефону Позичальника. Шляхом введення Коду підтвердження Позичальник підписує та приймає Пропозицію та підтверджує укладення Договору на основі Загальних умов Кредиту (п.2.1.2.). Одержання позичальником суми кредиту, зазначеної в спеціальних умовах кредиту або в додатковій угоді до спеціальних умов кредиту, становить факт того, що додаткову угоду до спеціальних умов кредиту на підставі наступної (повторно) заяви або запиту позичальника у відповідності з договором, між сторонами було укладено за допомогою дистанційних засобів (п.2.3.).

Відповідно до п. 3.1 Загальних умов, кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальнику у межах ліміту кредитної лінії на основі заяви (заяв) позичальника та за умови їх схвалення, і позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього дня терміну оплати.

Відповідно до п.3.10 Загальних умов, кредитодавець надає кожен Кредит шляхом його переказу на рахунок Позичальника. Сума (Суми) вважається наданою (вважаються наданими) в день здійснення банківського переказу Кредитодавцем.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, відповідачем було пройдено ідентифікацію у ТОВ «Дінеро», шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором (otp-пароль), відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с.28).

01 липня 2019 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений договір відступлення права вимоги №01072019 у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Дінеро» передало ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» прийняло належні ТОВ «ФК «Дінеро» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі за договором кредитної лінії №L7724642 (а.с.32-37).

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За положеннямист.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії №L7724642, заборгованість відповідача складає 28985,00 грн., з яких: 13000,00 грн. тіло кредиту; 15895,00 грн. відсотки за користування кредитом (а.с.28 зворот), що також підтверджується випискою з рахунку за укладеним договором (а.с.22-23).

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Отже, між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннямиЦивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України«Про електроннукомерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

За правилом ч. 1ст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексуУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Згідно з ч. 2ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

Пунктом 5, ч.1 ст.3Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, це одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 вищевказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини першоїстатті 12 ЗУ «Про електронну комерцію»моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі наявні у постанові ВС від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

З аналізу наявних у справі доказів вбачається, що договір кредитної лінії №L7724642, був підписаний відповідачем за допомогою «самостійного введення одноразового ідентифікатора» в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, що відповідає вищенаведеним приписам ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

На підставі ч. 1 ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Зміст статей 610, 612 ЦК Українирегламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Частинами 1, 2 ст.1050ЦК України передбачено якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За змістом частин 1, 2ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Враховуючи, що всупереч умовам кредитного договору та наведеним нормам закону відповідач порушив строки та порядок погашення заборгованості за кредитом, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми, суд враховує наступне.

Представником позивача долучено до матеріалів справи проведений розрахунок трьох процентів річних за період з 30 квітня 2021 року по 30 квітня 2024 року в розмірі 2612,63 грн. та інфляційних втрат за період з 30 квітня 2021 року по 30 квітня 2024 року в розмірі 11990,72 грн. (а.с.25-26).

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та до завершення введеного на території України воєнного стану, нарахування відсотків, втрат від інфляції та 3% річних за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання не здійснюється.

Крім того, у постанові Касаційний цивільний суд Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що оскільки процентице плата за користування чужими грошима (ст. 1048 ЦК України), а згідно з положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 24 лютого 2022 року нараховані відповідно до вимог ст. 625 ЦПК України інфляційні втрати підлягають списанню, правильними є висновки суду про стягнення з позичальника прострочених процентів за користування кредитними коштами (нараховані, але не сплачені) та інфляційних втрат за період до 23 лютого 2022 року.

Проте, з огляду на положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання виключно по 23 лютого 2022 року, а саме заборгованість за трьома відсотками річних за період з 30 квітня 2021 року по 23 лютого 2022 року включно в сумі 714,70 грн. та заборгованість за інфляційними втратами за період з 30 квітня 2021 року по 23 лютого 2022 року включно в сумі 2 336,92 грн. При цьому платежі у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані після 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), а отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення становить: 28985,00 грн., з яких: 13000,00 грн. тіло кредиту; 15895,00 грн. відсотки за користування кредитом, а також 2336,92 грн. - інфляційні витрати та 714,70 грн., три проценти річних за період з 30 квітня 2021 року по 23 лютого 2022 року включно.

Щодо заявленого клопотання представника позивача про поновлення строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4ст.367 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не було заявлено клопотання про застосування спливу строку позовної давності щодо даного спору, а тому суд не вбачає підстав розглядати клопотання про поновлення строків позовної давності для подання позову до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог в частині судових витрат, а саме судового збору та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надала договір № 36 про надання правової допомоги від 25 квітня 2024 року (а.с.29-30); додаткову угоду від 25 квітня 2024 року до договору № 36 про надання правової допомоги від 25 квітня 2024 року (а.с.16); детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Довіра та Гарантія» щодо стягнення кредитної заборгованості, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 5000 грн., зокрема: складання позовної заяви 3500 грн. та направлення позову через підсистему «Електронний суд» 1500 грн. (а.с.17).

Крім того,представником позивачадолучено акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 08 травня 2024 року, де сторони підтвердили надання Адвокатським бюро Клієнту правничої допомоги загальною вартістю 5000 грн., зокрема: складання позовної заяви 3500 грн., направлення позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд» 1500 грн. (а.с. 19).

Також до позовної заяви було додано ордер про надання правничої (правової) допомоги від 17 квітня 2024 (а.с. 31).

Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.

Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено наступне.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22) зазначено, що: «при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини».

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, їх відповідності критерію реальності адвокатських послуг та співмірності складності справи, суд враховує, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, без участі сторін в судовому засіданні, сама справа не є складною, а з приводу спірних правовідносин існує усталена судова практика. При цьому, суд не може врахувати при визначенні суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка зазначена в орієнтованому розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, зокрема - участі у судових засіданнях, оскільки адвокат фактично не приймала участі в судовому розгляді, тобто таких послуг нею надано не було.

З огляду на наведене, а також зважаючи на принцип співмірності, наданої адвокатом Міньковською А.В. професійної правової допомоги, витрачений нею час на надання цієї допомоги та доказами понесених витрат позивачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення витрат по оплаті послуг за надання правової допомоги у розмірі 3000,00 грн.

При подачі позову, позивачем були понесені також витрати зі сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. за подання позовної заяви.

Відповідно до ч.1, ч.2ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позовпідлягає задоволеннючастково,тому відповіднодо ч.1ст.141ЦПК Українизвідповідача накористь позивачанеобхідно стягнутипонесені нимсудові витратина сплатусудового збору,пропорційно дозадоволеної частинипозовних вимогу розмірі1781,91грн.( 32036,62 грн. х 2422,40 / 43588,35 грн.).

Враховуючи вищенаведене у відповідності дост. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а також 1781,91 грн. судового збору.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 15, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями ст.ст. 4, 13, 81, 133, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 273, 280 - 284, 287 - 289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором №L7724642 від 26 лютого 2019 року у загальному розмірі 32036,62 грн. (тридцять дві тисячі тридцять шість гривень 62 коп.), з яких: 13000,00 грн. тіло кредиту; 15895,00 грн. відсотки за користування кредитом; 2336,92 грн.-інфляційні втрати;714,70грн. - три проценти річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судовий збір в розмірі 1781,91 грн. (однутисячу сімсотвісімдесят однугривню 91коп.)та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс", юридична адреса: 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 38750239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Дубровицьким РВ УВВС України в Рівненській області.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.