Ухвала

від 19.11.2024 по справі 753/10019/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10019/24

провадження № 1-кп/753/1543/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

представник потерпілого ОСОБА_4 ,

захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

провівши підготовче судове засідання в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 42023113330000056 від 08.09.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Диканька

Полтавського району Полтавської області, громадянина України, на момент вчинення інкримінованого кримінального

правопорушення обіймав посаду командира військової частини НОМЕР_1 , полковника, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Котельва

Полтавського району Полтавської області, громадянина України, на момент вчинення інкримінованого кримінального

правопорушення обіймав посаду начальник відділення технічного супроводження функціонування засобів проводового, радіорелейного і тропосферного зв`язку військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

встановив:

Історія провадження

До Дарницького районного суду м. Києва 22 травня 2024 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 42023113330000056 від 08.09.2023, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до частини 3 статті 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2024 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 22 травня 2024 року призначено підготовче судове засідання, яке неодноразово відкладалось за клопотанням сторін.

Підготовче судове засідання

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у закритому судовому засіданні.

Представник потерпілого ОСОБА_4 підтримала позицію прокурора щодо можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Сторона захисту (спільно усі захисники та обвинувачені) заперечили проти призначення обвинувального акта до судового розгляду, а також захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявили клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

Щодо інших клопотань, пов`язаних із призначенням обвинувального акта до розгляду, сторони не висловились.

Щодо клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта

Доводи, наведені у клопотаннях

Відповідно до змісту клопотань, на думку захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувальний акт складений декективом та затверджений прокурором не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 необхідність повернення обвинувального акта в клопотанні мотивує таким: 1) некоректний виклад прокурором обставин, які він вважає встановленими, такі є нечіткими та незрозумілим, що не дає можливості чітко визначити межі обвинувачення для здійснення належного захисту; 2) не розкрито формулювання обвинувачення щодо способу заволодіння чужим майном, оскільки не зазначено в чому саме полягали і які протиправні дії за попередньою змовою вчинялись ОСОБА_9 ; 3) формулювання обвинувачення не містить даних щодо події кримінального правопорушення із зазначенням форми вини і мотивів, способу вчинення; 4) стороною обвинувачення стверджується про заподіяння матеріальної шкоди внаслідок дій ОСОБА_9 , втім з обвинувального акта є не зрозуміли для кого саме настали тяжкі наслідки, тобто хто є потерпілим від кримінального правопорушення, оскільки прокурор сам же зазначає про відсутність потерпілого у цьому кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 вважав обвинувальний акт таким, що не відповідає вимогам КПК України та є всі підстави для його повернення прокурору з огляду на таке: 1) схожі (практично ідентичні) твердження щодо статусу потерпілого, які були зазначені захисником ОСОБА_6 (див. вище); 2) відсутністю у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про час проведення окремих слідчих (розшукових) та процесуальних дій; 3) в обвинувальному акті зазначено про наявність обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 як тяжкі наслідки, втім така кваліфікуюча ознака вже врахована стороною обвинувачення при кваліфікації дій обвинуваченого, що у цьому випадку є порушенням.

На підставі викладеного, на переконання сторони захисту, наведені недоліки у своїй сукупності вказують на недотримання вимог закону, що позбавляють суд можливості призначити вказаний обвинувальний акт до судового розгляду.

Позиції сторін

Ініціатори заявлених клопотань підтримали їх у повному обсязі із підстав, які викладені ними.

Захисник ОСОБА_5 висловив консолідовану позицію зі своїми колегами.

Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали заявлені клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотань захисників щодо повернення обвинувального акта, оскільки вважає, що він відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для його повернення відсутні. Прокурор стверджував, що доводи, зазначені захисниками є безпідставними, оскільки формулювання обвинувачення є чітким та конкретним. Обвинувачення відповідає диспозиції ст. 364 КК України, розкрито всі елементи злочину, і сформульовано так, що цілком зрозуміло в чому саме обвинувачуються особи, за яких обставин вчинено кримінальне правопорушення. Також прокурор висловив заперечення на доводи захисту як на підставу для повернення обвинувального акта через відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо потерпілого. Пояснив, що стороною обвинувачення вживалися заходи щодо інформування потерпілого (юридичну особу) про можливість реалізації своїх прав у цьому кримінальному провадженні. Зазначив, що жодних активних дій службові особи військової частини НОМЕР_1 не виявили бажання вчиняти, при цьому КПК України не надає повноважень надавати статус потерпілого без його волевиявлення. Враховуючи, що це право потерпілого бути ним, тому в обвинувальному акті і зазначено, що потерпілі відсутні. Сторона обвинувачення вважає, що обвинувальний акт містить всі необхідні відомості, зокрема щодо фактичних обставин справи, правової кваліфікації діянь, а також формулювання обвинувачення. Тому, на думку прокурора, підстав для повернення обвинувального акту немає.

Представник потерпілого ОСОБА_4 погодилась із твердженнями прокурора.

Мотиви суду

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України (ч. 4 ст. 110 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт у разі його невідповідності вимогам КПК України.

Вичерпний перелік обов`язкових вимог до змісту та форми обвинувального акта, а також перелік додатків до нього визначені вимогами ст. 291 КПК України. Будь-яких інших вимог до обвинувального акта норми КПК України не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер (1); анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) (2); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство (3); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) (3-1); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора (4); виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (5); обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання (6); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (7); підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими (7-1); розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування) (8); розмір пропонованої винагороди викривачу (8-1); дату та місце його складення та затвердження (9).

Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Так, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що встановлено вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Таким чином, вказана норма кримінального процесуального закону вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті: фактичних обставин кримінального правопорушення (1), правової кваліфікації (за термінологією теорії кримінального процесу «формула обвинувачення») (2) та формулювання обвинувачення (3). Формула і формулювання обвинувачення (юридичне формулювання) складають правову модель кримінального правопорушення, яка вказує на кримінально-правову норму, порушення якої інкримінується обвинуваченому.

Публічне обвинувачення висувається обвинуваченому прокурором у процедурі судового розгляду шляхом оголошення останнім короткого викладу обвинувального акта (ч. 2 ст. 347 КПК України), що власне є початком судового розгляду, після чого суд роз`яснює суть обвинувачення, а також з`ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміло воно йому (ч. 1 ст. 348 КПК України).

Разом з тим, особа набуває статусу обвинуваченого у разі передання до суду обвинувального акта стосовно неї у порядку, встановленому вимогами ст. 291 КПК України (ч. 2 ст. 42 КПК України), у якому міститься офіційна версія сторони обвинувачення, яка сформована ним за наслідком проведеного досудового розслідування про вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Підготовче провадження має завданням процесуальне та організаційне забезпечення судового розгляду, у зв`язку з чим суд у підготовчому судовому засіданні повинен, зокрема, встановити відповідає чи ні вимогам КПК України обвинувальний акт.

При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к).

З огляду на викладене, підставою для повернення обвинувального акта має бути невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. Адже повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджатимуть повноцінному судовому розгляду.

Як вбачається з обвинувального акта у кримінальному провадженні за № 42023113330000056 від 08.09.2023 стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , його склав 21 травня 2024 року старший детектив Головного підрозділу детективів БЕБ. Цього ж дня обвинувальний акт затвердив прокурор Житомирської спеціалізованої Прокуратри у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 . Ці особи зазначені в обвинувальному акті як такі, що були включені, відповідно, до групи детективів, які здійснювали досудове розслідування, та до групи прокурорів у кримінальному провадженні відповідно.

Обвинувальний акт підписаний і детективом, і прокурором, також підпис прокурора скріплений печаткою Житомирської спеціалізованої Прокуратри у сфері оборони Центрального регіону, тобто вимоги частин 1, 3 ст. 291 КПК України про те, що обвинувальний акт складає, зокрема, детектив та затверджує прокурор, та вони ж і підписують обвинувальний акт, дотримані.

Також у обвинувальному акті від 21 травня 2024 року наведені всі передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України відомості, які були відомі стороні обвинувачення, з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження.

У обвинувальному акті від 21 травня 2024 року окремими пунктами викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація з посиланням на положення і частини статті КК України та формулювання обвинувачення, яке висунуте ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Зазначені пункти обвинувального акта містять відомості, які достатньо чітко і однозначно висвітлюють позицію сторони обвинувачення щодо усіх обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень), винуватість обвинувачених у його вчиненні, а також про конкретну кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

До обвинувального акта додані реєстр матеріалів досудового розслідування та розписка на той час підозрюваних та їх захисників про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, надана на ім`я прокурора, що передбачено пунктами 1, 3 ч. 4 ст. 291 КПК України.

З огляду на вказані норми КПК України та встановлені обставини, на переконання суду, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023113330000056 від 08.09.2023 за своєю формою та змістом відповідає закріпленим у статті 291 КПК України вимогам.

Щодо тверджень захисників захисників про те, що в обвинувальному акті міститься неточний/некоректний/нечіткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, який не відповідає формулюванню обвинувачення.

Як уже було зазначено, пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити такі відомості, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В пункті 2 постанови Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 зазначено таке: «При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому».

При цьому суд звертає увагу, що в обвинувальному акті викладаються саме ті фактичні обставини вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, які вважає встановленим прокурор. Визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.

Стосовно відсутності, на переконання захисту, в обвинувальному акті достатніх відомостей щодо способу вчинення, форми вини, мотиву злочину, то суд зазначає, що ці обставини входять до обсягу обвинувачення. У випадку не доведення стороною обвинувачення наявності у діях обвинувачених усіх елементів інкримінованого складу злочину суд буде зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, зокрема й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора, що узгоджується із правовою позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 (справа № 273/1053/17, провадження № 51-8914км18).

Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі.

Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам статті 291 КПК України, та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду.

Верховний Суд закріпив, що суд у підготовчому судовому засіданні не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій (постанова ККС ВС від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21).

На переконання суду, встановлені прокурором та викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення є достатніми для повного розуміння стороною захисту суті висунутого обвинувачення.

Щодо посилання захисника на зазначення в обвинувальному акті обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 з порушенням вимог КК України

У контексті цього питання суд зазначає, що з огляду на ч. 1 ст. 65 КК України встановлення обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, має значення для їх врахування при призначенні судом покарання за наслідками судового розгляду по суті, а не під час підготовчого судового засідання.

При цьому рішення щодо визнання окремих обставин такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, не має ставитись у залежність від наведених в обвинувальному акті обставин, які, на думку детектива/прокурора, пом`якшують чи обтяжують покарання.

У той самий час, повернення обвинувального акта прокурору з описаних підстав, на які посилається сторона захисту, призведе до порушення засад змагальності та може бути розцінене як втручання суду у формулювання висунутого прокурором обвинувачення, що є виключною прерогативою останнього.

Насамкінець, зазначення судом наявності/відсутності обтяжуючих обставин як причини повернення обвинувального акта є констатацією того, що суд вже на стадії підготовчого провадження надав юридичну оцінку доведеності правопорушення, почав досліджувати докази, що як раз становить порушення процесуального законодавства.

Наведене дає суду підстави вважати вимоги захисника ОСОБА_7 щодо повернення обвинувального акта з цієї підстави неспроможними.

Щодо відповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК України

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Отже, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору суд має встановити невідповідність єдиного процесуального документу обвинувального акта та виключно вимогам, які встановлені ст.291 КПК України.

Натомість зі змісту поданого клопотання вбачається, що як на підставу для повернення обвинувального акта прокурору захисник ОСОБА_7 вказує на невідповідність його додатку (реєстру матеріалів досудового розслідування) вимогам ст. 109 КПК України, тобто іншого процесуального документа іншим вимогам закону.

Суд зазначає, що додатки до обвинувального акта хоча в силу вимог ч. 4 ст. 291 КПК України і є його доповнюючим елементом, однак вони не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. КПК України не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для прийняття судом рішення про повернення обвинувального акта прокурору.

У зв`язку з цим, повернення обвинувального акта з цієї підстави є неможливим.

Щодо статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні

Так, за твердженням сторони захисту, незважаючи на обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення з матеріальним складом, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, обвинувальний акт містить відомості про відсутність потерпілого у кримінальному провадженні. При цьому в акті зазначено, що кримінальним правопорушенням завдано матеріальну шкоду державі на суму 2 051 448 та у той самий час стороною обвинувачення подано цивільний позов в інтересах військової частини НОМЕР_1 .

Стаття 55 КПК визначає поняття потерпілого та момент виникнення такого статусу у кримінальному провадженні.

Суд звертає увагу, що набуття статусу потерпілого є його правом, а не обов`язком, передбаченим законом.

Частина 7 ст. 55 КПК України визначає, що якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою.

Як встановив суд, докази щодо звернення службових осіб військової частини НОМЕР_1 із заявою про залучення його до кримінального провадження як потерпілого відсутні, що і наголошував прокурор у підготовчому судовому засіданні. З відповідним клопотанням представник військової частини не звертався і до суду.

Вказане свідчить про те, що військова частина НОМЕР_1 не набула процесуального статусу потерпілого у кримінальному провадженні № 42023113330000056 від 08.09.2023.

У зв`язку з чим відсутність у обвинувальному акті відомостей про потерпілого у кримінальному провадженні є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам КПК України.

Отже, на цій стадії кримінального провадження суд дійшов висновку, що прокурором дотримано вимоги ст. 55 КПК України. Всі інші обставини суд зможе дослідити у ході судового розгляду та дати їм оцінку, а висновки щодо цього питання знайдуть своє відображення у вироку або ухвалі, якими остаточно завершиться судовий розгляд у суді першої інстанції.

Висновок

Це кримінальне провадження підсудне Дарницькому районному суду м. Києва, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до положень статей 291, 292 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, істотних порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню цього обвинувального акта до судового розгляду судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Судове засідання у цьому кримінальному провадженні стосовно військовослужбовців слід проводити у закритому судовому засіданні на підставі п. 5 ч. 2 ст. 27 КПК України.

Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження: прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, представника потерпілого, обвинувачених та їх захисників.

Під час досудового розслідування подано цивільний позов в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 до обвинувачених, який суд приймає до розгляду.

Керуючись статтями 55, 291, 314-316 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотаннь захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору, відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 42023113330000056 від 08.09.2023, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, на 14 годину 00 хвилин 27 листопада 2024 року.

Під час досудового розслідування подано цивільний позов до обвинувачених, який суд приймає до розгляду.

Судовий розгляд здійснювати у закритому судовому засіданні суддею одноособово.

Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження: прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, представника потерпілого, обвинувачених та їх захисників.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_11