Рішення

від 27.11.2024 по справі 753/18842/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18842/24

провадження № 2/753/10034/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Сирбул О.Ф., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи-Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ "МІЛОАН" про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи-Фінанс" (далі по тексту-позивач, ТОВ «Діджи-Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту-відповідач, ОСОБА_1 ) третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1000835602 від 10.06.2021 у розмірі 31 430,00 грн, з яких 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 23 100,00 грн - заборгованість за відсотками; 1 330,00 грн - заборгованість за комісійними винагородами.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що 10.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН»та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 1000835602.

14.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Діджи-Фінанс» було укдаено Договір про відступлення права вимоги № 08Т, згідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за Кредитним догвором № 1000835602 від 10.06.2021, а ТОВ «Діджи-Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

Відповідач неналежним чином виконувала свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого перед позивачем у неї існує заборгованість в загальному розмірі 31 430,00 грн, через що позивач вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою судду від 08.10.2024 провадження по справі відкрито, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (ст. 279 ЦПК України).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частквому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.06.2021 року ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» подала заявку на отримання кредиту № 1000835602, сформовану у його власному кабінеті на офіційному веб-сайті товариства. Цього ж дня, між ТОВ «МІЛОАН» було направлено відповідачу електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підвердила прийняття умов Кредитного договору № 1000835602 від 10.06.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.

Умовами надання кредиту визначено складові частини сукупної вартості кредиту: сума кредиту - 7 000,00 грн (п 1.2 договору), строк кредиту 15 днів з 10.06.2021 по 25.06.2021 (п. 1.3, 1.4 договору), комісія за надання кредиту - 1 330,00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00% від суми кредиту одноразово. (п. 1.5.1 договору); проценти за користування кредитом - 2 100,0 грн, які нараховуються за ставкою 2.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору); стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 договору). Тип процентної ставки за договором - фіксована (п. 1.7 договору).

Порядок повернення кредиту обумовлені графіком платежів за договором про споживчий кредит ( а. с. 25).

Вказаний договір підписано його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено розділом 6 договору.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 1000835602 від 10.06.2021 укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладення договору.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «МІЛОАН» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Судом встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі 7 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 28587023 від 10.06.2021 (а.с. 78).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

ОСОБА_1 допустила порушення умов договору, свої зобов`язання не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 31 430,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 23 100,00 грн, заборгованість за комісією - 1 330,00 грн, заборгованість за пенею - 0,00 грн.

14.09.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги № 08Т, згідно умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача (а.с. 58-63).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, як і презумпція правомірності його не спростована.

Зважаючи на те, що відповідач не здійснила погашення заборгованості по кредиту ні перед попереднім кредитором, ні перед дійсним, та не повернула кредит протягом строку, обумовленого сторонами при укладенні договору, тобто до 25.06.2021 року, тим самим допустила істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов`язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в сумі 7 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення комісії у сумі 1 330,00 грн., суд вважає, що позов в цій частині також підлягає задоволенню, зважаючи на те, що комісія чітко визначена умовами договору, включена до загальних витрат за споживчим кредитом, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, її нарахування відповідає приписам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а розмір та ставка були узгоджені сторонами при укладенні договору.

Разом з тим, суд не погоджується із розміром заявленої заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 23 100,00 грн, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст. 628 ЦК України.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, кредитор повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно умов укладеного кредитного договору, сторони домовились, що договір є строковим: за умовами п. 1.4 договору, позичальник ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом у строк до 25.06.2021.

Кредит було надано на 15 днів (п.1.3 договору), процентна ставка - 2.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, загальний розмір процентів становить 2 100,00 грн (п.1.5.2 договору).

Таким чином, суд приходить до висновку, що за погодженням сторін, строк дії кредитного договору визначено до 25.06.2021 року. Відомості про його пролонгування в матеріалах справи відсутні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, у межах 15-денного строку кредитування до закінчення дії кредитного договору, а саме до 25.06.2021, відповідач ОСОБА_1 зобов`язана була повернути кредиторові позику в сумі 7 000,00 грн, комісію в сумі 1 330,00 грн і сплатити проценти за користування нею за ставкою 2.00 % за кожен день. Оскільки строк дії кредитного договору закінчився 25.06.2021, тому починаючи з цієї дати нарахування кредитором відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування є безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача як дійсного кредитора підлягає заборгованість за відсотками, нарахована до 25.06.2021 включно, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19 зауважено, що при вирішенні даної категорії справ суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Беручи до увагу строк кредитування, розмір відсотків, визначений в кредитному договорі, суд доходить висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками за кредитним договором № 1000835602 від 10.06.2021 у розмірі 2 100,00 грн.

Аналізуючи викладене, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про доведеність істотного порушення відповідачем договірних зобов`язань, правомірність пред`явлення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» як дійсним кредитором, які підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1000835602 від 10.06.2021 у загальному розмірі 10 430,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 100,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 330,00 грн - комісія за надання кредиту.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 10 430,00 грн, а саме 33,18 %.

А тому судовий збір за розгляд справи у пропорційному розмірі - 803,75 грн слід покласти на відповідача.

Таким чином, з відповідача слід стягнути судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 803,75 грн.

Представнк позивача просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

На підтвердження витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, позивачем подано до суду: копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.04.2024, копію додаткової угоди № 100835602 від 16.09.2024 до Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.04.2024, копію акту про підтвердження факту надння правничої (правової) допомоги адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем від 16.09.2024 на суму 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову розподіл підлягає пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 33,18 % задоволених позовних вимог від заявлених, а тому сума витрат на правничу допомогу складає 1 990,80 грн (розрахунок (6000х33,18%)/100 = 1 990,80).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи-Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ "МІЛОАН" про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 100835602 від 10.06.2021 з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 100,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 330,00 грн - заборгованість за комісією, а всього 10 430,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 803,75 грнта витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 990,80 грн.

В іншій частини позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи-Фінанс», код ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», ЄДРПОУ: 40484607, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складений 27.11.2024.

Суддя: