Постанова

від 15.11.2010 по справі 2а-8467/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 листопада 2010 р.                                                                                    № 2а-8467/10/1370  

15 год. 55 хв.          

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий –суддя                                        Коморний О.І.,

секретар судового засідання -                    Романчук Л.В.,

від

прокуратури                                                  Клак Ю.Г.

позивача                                                   Ганущин Р.В.

відповідача                                                  не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

 Прокуратура Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі ТО Держспоживстандарту у Львівській області  Управління у справах захисту прав споживачів   

до

 ТзОВ "Агровіта"   

про

 про стягнення штрафних санкцій ,

Обставини справи.

Прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в особі Управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта»штрафні санкцій в сумі 825 грн. за порушення законодавства про рекламу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до відповідача позивачем застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства про рекламу, яка у передбачений законом строк відповідачем добровільно не сплачена, постанова про застосування штрафу не оскаржена, несплата штрафу порушує інтереси держави по надходженню коштів до державного бюджету.

Представник прокуратури та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не прибув, доказів поважності причин неприбуття суду не подав.

Відповідно до ч.6. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд заслухав пояснення представника прокуратури та представника позивача, оглянув оригінали документів, які мають значення для справи, повно, всебічно та об’єктивно оцінив докази, які містяться у матеріалах справи та

в с т а н о в и в:

Департаментом економічної політики Львівської міської ради 06.01.2010 року направлено відповідачу вимогу №23/Р-4-010 про демонтаж спеціальної конструкції зовнішньої реклами на тротуарі по вул. Хімічній 4.

Вказаною вимогою відповідача поінформовано про необхідність отримання відповідного дозволу для розміщення зовнішньої реклами у порядку визначеному Рішенням виконкому Львівської міської ради №1173 від 19.11.2004 року.

У зв’язку з невиконанням вищезгаданої вимоги у встановлений строк (до 05.02.2010р.), департаментом економічної політики Львівської міської ради 30.03.2010 року скеровано до Управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області подання №23/Р-3-413 про порушення відповідачем законодавства про рекламу.

За результатами розгляду вказаного подання, головним спеціалістом Управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області Нуцковським М.І. складено протокол №0128 від 28.04.2010р. про порушення відповідачем п.1 ст.16. Закону України «Про рекламу».

Листом від 28.04.2010 року №1318 позивач запропонував відповідачу надати інформацію про вартість розміщеної реклами, розповсюдженої з порушенням вимог рекламного законодавства та пояснення по факту розміщення рекламних конструкцій з порушенням вимог Закону України «Про рекламу».

Оскільки відповідач відомостей вказаних у листі позивачу не надав, позивачем 21.05.2010 року прийнято рішення №0091 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Листом від 01 червня 2010 року №19/06 відповідач повідомив позивача, що вартість рекламного щита становить 165 грн., підтвердженням чого є долучена до листа копія накладної №27 від 11.10.2009р.

За результатами засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, позивачем складено протокол №0079 від 01.06.2010 року, у якому зафіксовано порушення відповідачем п.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», а саме, самовільне встановлення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами за адресою м. Львів вул. Хімічна 4 (на тротуарі), без погодження з органами місцевого самоврядування.

          Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

          Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суть позову визначається з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу –суду. Елементи позову є: 1) предмет; 2) підстава; 3) зміст. Предметом є та частина, яка характеризує матеріально-процесуальну вимогу позивача до відповідача стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Підстави позову складають підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Підставами позову є: 1) юридичні факти, що визначаються нормами матеріального права; 2) доказові факти, тобто ті, що тісно пов‘язані з фактами матеріально-процесуального характеру і на підставі яких можливо зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Підстави поділяються на: 1) активні; 2) пасивні. Активні –які підтверджують, що право належить позивачу, а виконання певних обов‘язків –відповідачу. Пасивні –факти, з яких видно, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача. Змістом позову є звернена до суду вимога позивача про здійснення певних дій з зазначенням способу судового захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов’язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, обґрунтованість їх розміру, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб’єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані не є предметом судового розгляду, а отже суд не має права у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

          Відповідно до ч. 1. ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

          Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).

Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Таким основним законом є Закон України «Про прокуратуру»№ 1789-XII від 05.11.1991, із змінами і доповненнями (далі —Закон № 1789-XII), відповідно до ст. 1 якого, до кола об'єктів прокурорського нагляду за додержанням законів в Україні належать, зокрема, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи державного і господарського управління та контролю, місцеві ради, їх виконавчі органи, військові частини, політичні партії, громадські організації, підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності, підпорядкованості та приналежності.

Статтею 20 Закону № 1789-XII передбачено, що при виявленні порушень закону в діяльності зазначених органів та організацій, їх посадових осіб прокурор або його заступник, у межах наданої компетенції, мають право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до ст. 36-1 Закону № 1789-XII, полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод певної особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності).

Таким чином, діяльність прокурора в цивільному, господарському і адміністративному судочинстві відбувається в конкретних процесуальних формах, передбачених в ч. 3 ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру». Такими формами є :

- звернення до суду із позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

- участь у розгляді судами справ;

- внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч.1 ст. 60. КАС України, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Згідно з ч. 2 ст.60 КАС України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

У рішенні Конституційного Суду України від 08. 04.1999 року у справі за № 3 –рп/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи могло відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, при зверненні прокурора до відповідного суду, прокурор повинен у позовній заяві обґрунтувати обставини, які вказують на існування необхідності захисту інтересів держави.

Пред’являючи адміністративний позов в інтересах держави в особі Управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, прокурор вбачає необхідність захисту інтересів держави щодо забезпечення надходження до державного бюджету коштів від застосованих до порушників фінансових санкцій передбачених Законом України «Про рекламу», тому суд вважає підставним подання такого позову прокурором.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як уповноваженим державним органом встановлено порушення відповідачем ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу».

          Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України «Про рекламу»від 03.07 1996 року № 270/96-ВР в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №270/96-ВР), розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 27 Закону №270/96-ВР, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

Аналогічна за змістом норма міститься у п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі –Порядок), яким врегульовано питання накладення уповноваженими особами Держспоживстандарту і його територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Відповідно до п. 20 Порядку, сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

З огляду на наведене, оскільки іншого не було встановлено у визначеному законом порядку, позов заявлено прокурором з підстав передбачених законом, розмір накладеного штрафу та порядок його накладення позивачем не порушений, рішення позивача від 01.06.2010 р №0079 у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржене, а отже є законним, штраф відповідачем добровільно не сплачений, доказів які б спростовували вищенаведені фактичні обставини справи, встановлені судом, відповідачем суду не надано, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта»(м. Львів, вул. Лобачевського 9 кв.10 ЄДРПОУ 30052079) до державного бюджету (р/р 31110106700002, ЗКПО 23949066 Банк одержувач ГУДК у Львівській області МФО 825014 код платежу 21081100) штраф в сумі 825 (вісімсот двадцять п’ять) грн.. .

3.          Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 19.11.2010 р. о 10:00 год.

Суддя                                                                       Коморний О.І.