Рішення

від 19.11.2024 по справі 759/15079/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15079/24

пр. № 2-о/759/783/24

19 листопада 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Ганнисика А.А.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Національна гвардія України Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

У липні 2024 р. представник заявника звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 24.02.2022 року до дня смерті ОСОБА_3 .

Заяву мотивує тим, що 18.09.2015 між сторонами був зареєстрований шлюб. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Святошинського районного суду від 01.12.2020 року, шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони продовжили спілкування між собою, відвідували один одного, спільно проводили свята. 24.02.2022 року почалась повномасштабна війна з росією . У цей же день ( 24.02.2022 ) ОСОБА_3 пішов до ТЦК та СП і був мобілізований до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.02.2022 року, наказ №38 с/ч. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогір,Запорізької області. З початком війни 24.02.2024, сторони почали жити разом зі ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі, як чоловік і жінка. Він служив у Національній гвардії України перший рік війни, після нарядів, мав можливість, інколи, повертатися до дому. 24.02.2024 року і до дня смерті сторони відчували себе як подружжя, і поводили як подружжя, мали спільний бюджет, спільні витрати, спільні плани, взаємні права та обов`язки, підтримували один одного. Коли ОСОБА_3 мав відпустку, він весь свій вільний час проводив з заявником та сином. Сторони мали спільні домовленості та погоджені дії. У серпні 2023 року ОСОБА_3 , разом з батьком заявниці, робили ремонт у квартирі АДРЕСА_1 . Окрім поточного ремонту, ОСОБА_3 , за власні кошти, придбав металопластикові вікна у квартиру. Перебуваючи в Національній гвардії, ОСОБА_3 весь час дбав про заявника з сином, здійснював щомісячні перекази на картку. Просить заяву задовольнити.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.07.2024року прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник заявника та заявник у судовому засіданні заяву підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у заяві.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, причини неявки суду не відомі.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права,які підлягають застосуванню та мотиви суду,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою в АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта заявниці серії НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01.12.2020 року розірвано.

Згідно рішення суду про розірвання шлюбу заявниця зазначала, що вона проживає за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до довідки виданої командиром ВЧ НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 старший солдат ОСОБА_3 був мобілізований до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.02.2022 року, наказ №38 с/ч.

У матеріалах справи міститься сповіщення про смерть (загибель) від 13.04.2024 року відповідно до якого було сповіщено матір ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , про те, що її син загинув при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Білогір`я Запорізької області.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання згідно актового запису № 6419 дата смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявником до матеріалів справи долучено акт про фактичне проживання особи від 12.07.2024 року згідно якого ОСОБА_3 проживав за адресою АДРЕСА_5 з 20 лютого 2022 року по 2024 рік разом з дружиною та сином.

Заявником долучено до матеріалів справи скріншоти переказу коштів від ОСОБА_3 ,які пілтверджують факт піклування та утримання батьком свого сина.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні показали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Відвідували один одного, спільно проводили свята та вільний час разом.

За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За вимогами пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Слід зазначити, що інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним кодексом України і закріплений, зокрема, у статті 74 СК України.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Разом із тим згідно зі ст. 74 СК якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Суд критично оцінює покази свідків, оскільки з їх показів встановити чи вели ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільний побут неможливо. Показання свідків зі сторони заявника на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у вказаний період носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю

Заявником не доведено належними, достовірними та достатніми доказами факт спільного проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки, оскільки не доведено наявності між цими особами дійсно відносин, які носили характер сімейних, що вони були пов`язані спільним веденням господарства та мали взаємні права і обов`язки.

Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Представником заявника було долучено скріншоти переписки заявника та ОСОБА_9 , що не може бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Крім того, факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю, оскільки сторони розірвали шлюб 01.12.2020 року.

Згідно рішення суду про розірвання шлюбу заявниця зазначала, що вона проживає за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_4 .

Суд критично оцінює акт про фактичне проживання особи від 12.07.2024 року згідно якого ОСОБА_3 проживав за адресою АДРЕСА_5 з 20 лютого 2022 року по 2024 рік разом з дружиною та сином, оскільки як вбачається з матеріалів справи за цією адресою заявниця та померлий зареєстровані, заявниці на праві власності належить 1/ 3 частини даної квартири згідно свідоцтва про право власності на житло.

Суд критично оцінює надані заявником скріншоти переказу коштів, оскільки сторони мають спільну дитину і мають рівний обов`язок утримувати дитину. Верховний Суд вказав, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів на рахунок заявника, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Судом встановлено, що підтримання стосунків між заявником та ОСОБА_3 після розірвання шлюбу й до часу смерті не можуть бути підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки у сторін є спільний син.

Матеріали справи містять докази піклування батька про свого сина: заміна вікон у квартирі, де проживає син та грошові перекази на утримання сина.

Як вбачається з матеріалів справи сповіщення про загибель було надіслано матері ОСОБА_3 , тобто заявниця не була вказана у документах померлого як дружина.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що представником заявника не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання заявника та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки, тобто наявність сім`ї, матеріали справи не містять, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3,21, 36, 74 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Національна гвардія України Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Н.О. Петренко