Ухвала

від 27.11.2024 по справі 522/19089/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/19089/24

Провадження № 2/522/7955/24

УХВАЛА

27 листопада 2024року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діком Інвест», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі продажу майнових прав №2-9-2 від 19.09.2018, укладеного між ТОВ «Діком Інвест» та ОСОБА_3 ; скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Скакуна Сергія Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.07.2023 з індексним номером: 68581070 щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру під номером АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №2-9-3 від 19.09.2018, укладеного між ТОВ «Діком Інвест» та ОСОБА_3 ; скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Скакуна Сергія Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.07.2023 з індексним номером: 68580625 щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру під номером АДРЕСА_2 .

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на квартири під АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви зазначає, що вона звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідачів, який мотивований тим, що 04.10.2017 між нею та ТОВ «Діком Інвест» укладено договір про спільну діяльність, предметом якого є спільна діяльність сторін без створення юридичної особи по будівництву об`єкта житлово-готельного комплексу на земельній ділянці 1 та земельні ділянці 2, орієнтовна площа об`єкта будівництва 6000 кв.м., з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті та/або іншого майна, та/або вигоди в порядку і на умовах, визначених в договорі.

Земельна ділянка 1, площею 0,0664 га, належить на праві оренди ОСОБА_1 , а земельна ділянка НОМЕР_1 , площею 0,1116 га, належить на праві оренди ТОВ «Діком Інвест».

Сторони погодили, що розрахунки між сторонами за договором здійснюються шляхом отримання у власність житлових та нежитлових площ та/або передачу майнових прав на житлові та нежитлові площі.

Згідно з договором позивач отримує у власність, незалежно від вартості об`єкта, визначеної п.3.2, 500 кв.м. житлових площ Об`єкта та отримує у власність 5 паркомісць у паркінгу (наземному та/або підземному).

Крім того у договорі визначено, що у випадку збільшення площі об`єкта будівництва, визначеної в п. 1.2 договору, кількість квадратних метрів житлової площі об`єкта, які передаються у власність може бути пропорційно збільшена за домовленістю сторін.

Наразі позивачу стало відомо, що ТОВ «Діком Інвест» здійснив дії щодо прийняття об`єкта в експлуатацію та отримав сертифікат про прийняття в експлуатацію об`єкта, відповідно до якого загальна площа будівлі складає 11080,1 кв.м., а згідно технічної документації реальна загальна площа об`єкта будівництва збільшена до 11321,6 кв.м.

Указує, що при розрахунковій площі всього будинку у розмірі 7088 кв.м., вона мала набути право власності на квартири загальною площею 595,42 кв.м., а з урахуванням збільшення загальної площі будинку до 11321.6 кв.м., площа квартир, яка має перейти у її власність повинна бути збільшена пропорційно та скласти відповідно 950,99 кв.м.

Зазначає, що станом на сьогодні, право власності на значну частину квартир, набуття права власності на які нею прямо передбачені договором, вже зареєстровано за третіми особами, при цьому за позивачем не зареєстровано право власності на жодне з приміщень.

Указує, що оскільки її права та законні інтереси жодним чином не захищені, дії ТОВ «Діком Інвест» носять недобросовісний характер, а ОСОБА_2 може безперешкодно та вільно розпорядитись спірним майном, зокрема, але не виключно, здійснити його відчуження.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви у межах вирішення цієї заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006, № 9 визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Умовою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

З матеріалів позовної заяви слідує, що предметом позову є вимоги про визнання недійсними договорів купівлі продажу майнових прав та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності.

Так, звертаючись до суду з даною заявою заявник просить накласти арешт на квартири під АДРЕСА_4 .

Враховуючи, що ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги немайнового характеру, тому накладення арешту на нерухоме майно не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із пред`явленими позовними вимогами.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 501/866/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також заявником у заяві про забезпечення позову не зазначено підстав вжиття заходів забезпечення позову, визначених ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Таким чином, правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову на підставі поданої заяви про забезпечення позову відсутні, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА