Ухвала

від 18.10.2024 по справі 760/26355/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/26355/24 1-кс/760/12374/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_7 , погодженого прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024100000000230 від 10 червня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 111-2 Кримінального кодексу України відносно підозрюваного:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Люботин Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, займає посаду директора ТОВ «МІДАС» та ТОВ «НВП «УкрБурПром», перебуває у цивільному шлюбі, не одруженого, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не є інвалідом І чи ІІ групи, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, раніше не судимий, -

в с т а н о в и в:

До Солом`янського районного суду міста Києва подано клопотання слідчого, погодженого з прокурором, в порядку статті 40 КПК України, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024100000000230 від 10 червня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 111-2 Кримінального кодексу України відносно підозрюваного ОСОБА_6 .

Суд перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання та дослідивши докази по наданих матеріалах, заслухавши думку підозрюваного, захисника та прокурора, встановив наступне.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам статті 184 КПК України.

Із матеріалів клопотання вбачається, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000230 від 10 червня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 111-2 КК України

Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.08.1996 за адресою: м. Харків, проспект Московський (Героїв), будинок 199Б, зареєстроване ТОВ «МІДАС» (код ЄДРПОУ 24347043). Вказана юридична особа здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва (КВЕД 46.63). Згідно зі статутними документами керівником та генеральним директором ТОВ «МІДАС» є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в свою чергу є засновником та кінцевим бенефіціарним власником зазначеного товариства з обмеженою відповідальністю.

Крім того, основним торговим партнером ТОВ «МІДАС» є ООО «НВП Вариконд» (Код підприємства - 3123322081), яке зареєстровано 16.04.2013 року за адресою: м. Белгород, вул. Магистральная, буд. 55, каб. 8-1, генеральним директором та засновником вказаного російського підприємства є громадянин РФ ОСОБА_8 , основним видом діяльності якого є «Торговля оптовая прочими машинами, оборудованием и принадлежностями», а також ОсОО «ТРЕЙД ИМПЭКС КОМПАНИ» (Код підприємства - 00709202210261), яке зареєстровано 11.03.2019 року за адресою: АДРЕСА_3 , директором якого є ОСОБА_9 , основним видом діяльності є: «Розничная дистанционная торговля (по почте и через Интернет).

Так, 20 лютого 2014 року російською федерацією розпочато ведення агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію півострова Крим, захоплення державних установ та організацій, військових частин.

Постановою ради федерації федеральних зборів рф «Про використання збройних сил російської федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення президента рф, виходячи з інтересів безпеки життя громадян рф, особового складу військового контингенту збройних сил рф, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду президенту рф на використання збройних сил рф на території України.

24.02.2022 Збройними силами Російської Федерації здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України та розпочато ведення агресивної війни проти України, захоплення її території, яке на даний час триває.

У зв`язку з чим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжено і діє на даний час.

Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою Російської федерації, а також установлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема Резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ та ін.)».

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 та постанови Правління Національного банку України за № 18 від 24.02.2022 з рф заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків з державою-агресором.

27.09.2022 Постановою КМУ №1076 «Про заборону вивезення товарів з України на митну територію російської федерації» заборонено вивезення за межі митної території України товарів за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), торговельною країною та/або країною призначення яких є російська федерація.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 42 Конституції України закріплено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

В свою чергу, після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, ОСОБА_6 , у період з 24 лютого 2022 року по вересень 2023 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, достовірно знаючи про те, що на території України введено воєнний стан, а також про те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 та постанови Правління Національного банку України за № 18 від 24.02.2022, з РФ заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, а також про введення в дію Указів Президента щодо накладення санкцій на фізичних та/або юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність з державою агресором або їй допомагають (у будь-якій формі), переслідуючи мотиви, які спрямовані на надання матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, які можуть використовуватись у військово-промисловій сфері на розвиток військово-промислового комплексу РФ, які виразились в постачанні інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації з території України, усвідомлюючи, що провадження будь-якої господарської діяльності на території держави-агресора та у взаємодії з державою-агресором, в тому числі надання послуг і робіт, постачання товарів на користь РФ чи контрольованих РФ підприємств є незаконним та призведе до сплати податкових зобов`язань та зборів на користь РФ, що в свою чергу сприятиме її економічному розвитку, буде спрямовуватись на розвиток військово-промислового комплексу РФ, забезпечення військових потреб та збільшення військового потенціалу країни-агресора, вирішив в обхід застосованих відносно держави-агресора Україною та США санкцій на ведення господарської діяльності та експорт будь-яких товарів, налагодити протиправний механізм постачання товарів, а саме: частини електродвигунів литі з чавуну або сталі; корпус електродвигуна; електрична апаратура для комунікації та приєднання до електричних кіл на напругу; муфта з`єднувальна, гідравлічні циліндри лінійної дії, призначені для керування стаціонарними механізмами зі зворотно-поступальним і хитним рухом; штовхач гідравлічний та ін. на заздалегідь обумовлене у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_6 та директором ООО «НВП Варикодн» держави-агресора ОСОБА_8 , залучивши до вказаної протиправної діяльності підконтрольне йому підприємство ОсОО «ТРЕЙД ИМПЭКС КОМПАНИ» (Республіка Киргистан), тим самим вирішив провадити господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором, забезпечувати російську економіку постійними надходженнями у вигляді податкових зобов`язань та зборів, а відтак сприяти у здійсненні військової агресії проти України, яка спрямована на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні, зміну меж території і державного кордону України.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні пособництва державі-агресору за попередньою змовою групою осіб, а саме у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 111-2 КК України.

17 жовтня 2024 року о 09:33 годин ОСОБА_6 було затримано на підставі ст. 208 КПК України, фактичний час затримання 06:47 годин 17 жовтня 2024 року.

17 жовтня 2024 року о 19:24 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру за частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 111-2 КК України у вчиненні пособництва державі-агресору, тобто вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб.

У клопотанні слідчим постановлено питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, та у зв`язку із існуванням ризиків, передбачених статтею 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконного впливу свідків, інших співучасників інкримінованого злочину, свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.

Захисник ОСОБА_5 просив відмовити у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає підозру не обґрунтованою, що відсутні обґрунтування ймовірно вчиненого злочину, докази якими сторона обвинувачення обґрунтовую підозру є неспроможними, а ризики не обґрунтованими. Крім того, зазначив, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є надмірно суворим, поряд з цим, у разі застосування запобіжного заходу у виді тримання під варто застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Захисник ОСОБА_4 просила відмовити у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає підозру та ризики не обґрунтованими, та таким, що не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Крім того, зазначила, що підприємство частково співпрацювало з рф, але до початку повномаштабного вторгнення рф. Також, повідомила, що ОСОБА_6 допомагає ЗС України, має постійне місце роботи та сплачує податки, має можливість внести заставу у розмірі 200 000, 00 грн. Просила відмовити у застосуванні будь якого запобіжного заходу, а у разі застосування запобіжного заходу, застосувати його у виді особистого зобов`язання. Крім того, подала до суду письмові заперечення на клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав думку захисника, а також зазначив, що йому не відомо про те, щоб продукція його підприємство постачало до рф. Також зазначив, що допомагає ЗС України та не збирається нікуди тікати.

Згідно частини 4 статті 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані в суді документи, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 111-2 КК України у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 111-2 КК України.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

На обґрунтування пред`явленої ОСОБА_6 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази, які долучені до матеріалів клопотання, які обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Так, в ході судового розгляду клопотання знайшли своє підтвердження ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, та з моменту повідомлення про підозру пройшов незначний проміжок часу, тому слідчий суддя вважає, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, слідчий суддя вважає доведеним ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та підозрюваного у цьому кримінальному провадженні з метою перешкоджання надання останніми повних та достовірних показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не встановлені всі учасники злочину у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким ОСОБА_6 може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.

Разом з тим, не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки прокурором не надано слідчому судді обґрунтованих доказів, які б свідчили про наявність вказаного ризику.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у виді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_6 , який раніше не судимий, його майновий та сімейний стан, обставини вчинених ним кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України та проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що має суспільний резонанс, оскільки дані правопорушення вчинені в період дії воєнного стану України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 111-2 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та вимог частини 6 статі 176 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_6 може бути застосований лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який, на думку слідчого судді, буде достатнім для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, відповідно до частини 3 статті 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим, згідно частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини вчиненого ОСОБА_6 під час дії воєнного стану в Україні кримінального правопорушення, а сам проти основ національної безпеки України та вчиненні дій з метою завдання шкоди України шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора (російської федерації), вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 199, 309, 369, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою рахувати з 06 години 47 хвилин 17 жовтня 2024 року.

Строк дії ухвали - 06 година 47 хвилина 15 грудня 2024 року.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити родичів ОСОБА_6 про взяття його під варту.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а ОСОБА_10 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1