Рішення

від 27.11.2024 по справі 198/434/24

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 198/434/24

провадження № 2/0198/257/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді ГайдарІ.О., за участю секретаря судового засідання Довгопол О.М., позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Юріївка Павлоградського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення юридичного факту та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позивачки та відповідача ОСОБА_2 мати, ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 17.07.2023.

Після смерті останньої відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,00 га, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області. За життя ОСОБА_3 заповіту не складала, а отже, як зазначає позивачка, вони з відповідачем ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом першої черги.

Починаючи з 2016 року та до часу смерті матері ОСОБА_1 проживала разом з нею та батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , проте позивачка була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 ,який фактичноприйняв спадщинупісля смертідружини ОСОБА_3 та бувразом здітьми спадкоємцемпершої черги,помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 14.08.2024. Після смерті батька позивачка прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, належної померлому.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 своєчасно незвернулася донотаріуса іззаявою проприйняття спадщини після смерті матері,постановою державного нотаріуса від07.08.2024 їй відмовленоу видачісвідоцтва проправо наспадщину. Однак позивачка вважає, що вона фактично прийняла спадщину, адже постійно проживала з матір`ю на момент її смерті.

Оскільки відвстановлення фактупостійного проживанняпозивачки разоміз спадкодавцемзалежить виникненняу неїправа наспадщину,в іншийспосіб встановитицей фактнеможливо,враховуючи наявністьіншого спадкоємцяпершої чергиза законом,який можепретендувати наспадщину,вона змушеназвернутися досуду тапросить встановитифакт того,що начас відкриттяспадщини післясмерті ОСОБА_3 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,постійно разоміз нею проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,00 га, кадастровий номер 1225982500:01:001:0030, розташовану на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 11.10.2024 у цивільній справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

01.11.2024 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позов в повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позову не заперечував та повідомив, що на спадкове майно у вигляді земельної ділянки не претендує.

Представник Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника, при цьому не заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки та відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 17 липня 2023 року.

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ДП № 089064, виданого Юр`ївською районною державною адміністрацією 09 жовтня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 275.

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.ст. 1217, 1258, 1261 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складала.

На момент смерті ОСОБА_3 разом із нею проживав чоловік, ОСОБА_4 , який є спадкоємцем першої черги за законом після смерті дружини.

Також спадкоємцями за законом першої черги були діти померлої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження останніх.

За положеннями ст.ст.1268,1269, 1270 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Тобто способами прийняття спадщини є спільне проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання заяви про прийняття спадщини до нотаріуса спадкоємцем, який на час відкриття спадщини разом за спадкодавцем не проживав. При цьому спадкоємцю, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не потрібно вчиняти жодних юридичних дій для її прийняття сам факт його постійного проживання і віднесення до числа спадкоємців є достатнім для виникнення юридичних наслідків у формі прийняття спадщини.

Цей факт, що за загальним правилом перевіряється нотаріусом, є підтвердженням прийняття спадщини і, будучи доведеним спадкоємцем належними документами, є підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований разом з померлою на момент смерті, він фактично прийняв спадщину, але не оформив свої права.

Позивачка із відповідачем ОСОБА_2 у встановлений законом строк не подали нотаріусу заяв про прийняття спадщини після смерті матері.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 14.08.2024.

Померлий за життя склав заповіт щодо належного йому майна (житловий будинок, земельна ділянка площею 9,148 га), за яким заповідав таке своїм дітям.

Після смерті батька ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину і, домовившись про розподіл спадкового майна, у встановленому законом порядку отримали свідоцтва про право на спадщину. При цьому до спадкової маси не увійшла земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га.

ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, звернулась до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак постановою державного нотаріуса від 07 серпня 2024 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину , оскільки вона не звернулася до нотаріуса у встановлений законом шестимісячний строк. Однак, позивачка вважає, що вона фактично прийняла спадщину, адже постійно проживала з матір`ю на момент її смерті.

Факт того, що позивачка постійно проживала разом із матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи із 2016 року та до часу її смерті, 18.04.2017, підтверджується такими документами: актом обстеження фактичного проживання № 278 від 22.08.2024, довідкою № 738 від 22.08.2024, виданою старостою Новов`язівського старостинського округу Виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради.

Крім того, факт постійного проживання позивачки із матір`ю ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердили свідки (сусіди) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, оскільки вони принесли присягу та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

За положеннями пунктів 3.21, 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270Цивільного кодексу,він незаявив провідмову віднеї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Оскільки на час відкриття спадщини позивачка не була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою, вона не має можливості подати нотаріусу відповідну довідку.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.п. 2, 23Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першоюстатті 29 ЦК Україниє житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Спірні правовідносини щодо встановлення факту, що має юридичне значення регулюються Главою 6 Розділу IVЦПК України.

За приписами ч.6ст. 294 ЦПК України та відповідно до роз`яснень Верховного Суду України в абзаці третьому частини другоїпостанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Отже, аналіз положень ч. 6 ст. 294 ЦПК України та статті 315 ЦПК України свідчить про те, що юридичні факти встановлюються у судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки. Однак, якщо встановлення юридичного факту пов`язано із подальшим пред`явленням вимог про визнанням права власності на спадщину, виникає спір про право.

Верховний Суд у постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20 зазначив, що коли заяву в порядку окремого провадження подано виключно через те, що іншою вимогою у цій справі був спір про право (право на спадщину) всі ці вимоги розглядаються у позовному провадженні.

Відмова органів нотаріату у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно позбавляє позивачку можливості оформити свої спадкові права та здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Крім того, відповідно до п. 23 Постанови Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Просудову практикуу справахпро спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Необхідно відмітити, що матеріали спадкових справ № 37/2018 та № 85/2024, заведених після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не містять інформації про наявність спадкового договору, виданих іншим спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, відомостей про відмову від спадщини або подання заяв про прийняття спадщини після смерті матері іншими спадкоємцями.

Підсумовуючи, з огляду на наведені норми законодавства, період проживання, обставини справи, подані документи та показання свідків, суд вважає, що проживання ОСОБА_1 разом з матір`ю на момент смерті останньої за адресою: АДРЕСА_1 , носило характер постійного, тому позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує клопотання ОСОБА_1 про залишення за нею витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 12, 76, 81, 89, 91, 141, 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити факт того, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно разом із нею проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, кадастровий номер 1225982500:01:001:0030, розташовану на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ДП № 089064, виданого Юр`ївською районною державною адміністрацією 09 жовтня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 275.

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 );

- ОСОБА_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 );

-Юр`ївська селищна рада Павлоградського району Дніпропетровської області (адреса місцезнаходження: 51300, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с-щеЮріївка, вул.Центральна, 67/1).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27 листопада 2024 року.

Суддя І. О. Гайдар