Рішення

від 18.11.2024 по справі 160/4635/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 рокуСправа №160/4635/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.02.2024 №047150025619 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу за вислугу років період роботи з 12.10.2017 по 02.02.2024;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2024.

В обґрунтування позовної заяви зазначено про протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788, оскільки, на думку позивача, при обрахунку стажу відповідачем не враховано рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, яким положення статті 55 Закону №1788 із змінами, внесеними Законами №213 та №911, визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, тобто з 04.06.2019. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, оскільки для призначення пенсії за вислугу років після 11.10.2017 обов`язковими умовами є наявність спеціального стажу не менше 26 років 06 місяців та досягнення 55-ти річного віку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.02.2024 звернулась до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі закон №1788).

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 09.02.2024 №047150025619 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

В рішенні зазначено, що відповідно до п. «е» статті 55 закону №1788 право на призначення пенсії за вислугу років мають право працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993 №909 станом на 01.04.2015 не менше 25 років; станом на 01.01.2016 не менше 25 років 6 місяців; станом на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців.

Страховий стаж особи становить 38 років 13 днів.

Стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років - 24 роки 4 місяці 17 днів.

Вік заявниці- 59 років.

В призначенні пенсії відмовлено із-за відсутності необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України №1788 від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» та Законом України №1058 від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України №1058 від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі ст.8 зазначеного Закону громадянин України має право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до п.2-1 Перехідних положень даного Закону, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням із дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацами 1, 2 п.16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону №2148, закріплено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Статтею 2 Закону України №1788 від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст.7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до п. «е» ст.55 Закону №1788 (в редакції, чинній до 01.01.2016) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911 (далі - Закон №911), який набрав чинності з 01.01.2016, пункт «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: : з 01.04.2015р. по 31.03.2016р. - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016р. по 31.03.2017р. - не менше 26 років; з 01.04.2017р. по 31.03.2018р. - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018р. по 31.03.2019р. - не менше 27 років; з 01.04.2019р. по 31.03.2020р. - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020р. по 31.03.2021р. - не менше 28 років; з 01.04.2021р. по 31.03.2022р. - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022р. по 31.03.2023 р.- не менше 29 років; з 01.04.2023р. по 31.03.2024р. - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024р. або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами 1 та 2 цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами 2 - 11 цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законами України №213 від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», №911 від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення п.«а» ст.54, ст.55 Закону України №1788 від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення», зі змінами, внесеними Законами України №213 від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», №911 від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України положення п.«а» ст.54, ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років - досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п.«а» ст.54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у п.п. «е, ж» ст.55 Закону №1788, визнано такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст.ст.1, 3, ч.3 ст.22, ст.46 Основного Закону України. Положення п.«а» ст.54, ст.55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

При цьому, у вказаному вище рішенні Конституційний Суд України наголосив на тому, що внесення змін Законом України №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» до оспорюваних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст.54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зі змісту оспорюваних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» слідує, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п.«а» ст.54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Таким чином, Конституційний Суд України визнав оспорювані положення п.«а» ст.54, ст.55 Закону №1788 від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом №213 від 02.03.2015 та Законом №911 від 24.12.2015 такими, що суперечать положенням ст.ст.1, 3, 46 Основного Закону України, та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 04.06.2019.

Конституційний Суд України також зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Таким чином, втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, а тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що з 04.06.2019 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019 від 04.06.2019) при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України №1788 від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» необхідно застосовувати положення у редакції Закону до внесення змін Законами №213 від 02.03.2015 та №911 від 24.12.2015.

Як зазначалося вище, згідно з приписами п.«е» ст.55 Закону №1788 до внесення змін Законом №911 від 24.12.2015 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Тобто, особа, яка станом на момент звернення до пенсійного органу має не менше 25 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.

Враховуючи ту обставину, що позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 16.09.2022, тобто, після прийняття рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019, відповідач повинен був застосовувати положення п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в первісній редакції, до внесення змін Законом №911 від 24.12.2015, згідно з якою визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Так з матеріалів справи вбачається, що період роботи позивача з 12.10.2017 по 31.12.2023 зараховано відповідачем до загального стажу роботи, а не як працівнику освіти. Будь-яких обгрунтувань щодо підстав не зарахування такого періоду до стажу працівника освіти, оскаржуване рішення не містить. Проте, записом в трудовій книжці (запис №21) підтверджено, що позивач з 01.10.2010 та станом на дату відкриття провадження у справі (в трудовій книжці міститься запис 04.03.2024 працює по сьогоднішній день) працює вихователем в Криворізькому комунальному дошкільному навчальному закладі №231.

Вказаний спеціальний стаж позивача підтверджено відповідними записами трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи та у розумінні приписів ст.62 Закону №1788 є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст.77, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.02.2024 №047150025619 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу за вислугу років (працівник освіти) період роботи з 12.10.2017 по 02.02.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2024 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська