Рішення

від 18.11.2024 по справі 160/21402/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 рокуСправа №160/21402/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262940018849 від 26.06.2024 про відмову у призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи з 12.10.2003 по 28.02.2007, з 01.11.2008 по 30.04.2009, з 01.06.2009 по 16.06.2009, період безробіття з 21.03.2019 по 01.04.2019 до страхового стажу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 15.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України №1058 «Про загальнообо`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). Проте відповідачем безпідставно, на думку позивача, відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недолами у заповненні трудової книжки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.06.2024 у віці 59 років 11 місяців 4 днів звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 26.06.2024 №262940018849 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

В рішенні зазначено, що вік заявника 59 років 11 місяців 4 дні.

Необхідний страховий стаж 31 рік.

Стаж особи для права на пенсію становить 18 років 6 місяців 23 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: до загального стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.04.1988, на титульній сторінці ім`я не співпадає з паспортними даними « ОСОБА_2 ».

Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 22.1 п.2. пп 4 Закону №1058, особа, яка звертається за призначенням пенсії повинна пред`явити обов`язковий документ для призначення пенсії паспорт громадянина України або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрацію) та вік.

Права на призначення пенсії заявниця не має, в зв`язку з відсутністю інформації про її місце проживання та стажу роботи.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Відповідно до частин 1 3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд звертає увагу відповідача, що певні недоліки у заповненні трудової книжки, не позбавляють останнього права на отримання гарантованих пенсійних виплат, а відповідач, в разі наявності сумнівів в тих чи інших документах, не позбавлений права перевірити інформацію, яка у них зазначена.

Суд зазначає, що згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для зарахування спірних періодів роботи до стажу позивача.

Суд зазначає, що доказів визнання недостовірними, як записів у трудовій книжці, так і самої трудової книжки позивача відповідачем суду не надано, а тому суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно не розглянуто записи в трудовій книжці на предмет можливості зарахування періодів роботи до стажу, з підстав недоліків в її заповненні.

В той же час, суд звертає увагу позивача, що відповідно до змісту оскаржуваного рішення підставою для відмови у призначенні пенсії стало не лише відсутність інформації про стаж (не врахування трудової книжки), а і відсутність інформації про місце проживання заявниці. Проте позивачем, в позовній заяві, в порушення вимог п.5 ч.5 ст.160 КАС України (виклад обставин, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги) не надано жодного обгрунтування щодо такої підстави відмови у призначенні пенсії, як «відсутність інформації про місце проживання заявниці».

Суд зазначає, що під змістом позовних вимог розуміють запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, які мають формулюватись чітко і зрозуміло. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися чітко, лаконічно, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим, принаймні, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, характер вимог та нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, та їх обгрунтуванням покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в ст.160 КАС України.

У контексті наведеного позовна заява повинна містити не лише максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги, а і відповідне обгрунтування таким вимогам.

Проте, як зазначалось вище, позивачем не надано жодного обгрунтування щодо такої підстави відмови у призначенні пенсії, як «відсутність інформації про місце проживання заявниці».

Суд також звертає увагу позивача, що положеннями КАС України не передбачено право суду визначати замість позивача підстави та обставини в обгрунтування заявлених позовних вимог. Саме позивач повинен визначити якими саме обставинами він обгрунтовує протиправні, на його думку, дії відповідача.

Щодо позовної вимоги про зарахування періодів роботи до страхового стажу, то суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не приймалось рішення про відмову в їх зарахуванні до страхового стажу та, як наслідок, в оскаржуваному рішенні не зазначено підстав такого не зарахування, а тому суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності чи не правомірності дій відповідача в цій частині.

Щодо позовної вимоги про призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не здійснювалось обчислення страхового стажу роботи з урахуванням періодів трудової діяльності, які відображено у трудовій книжки, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що на сторінці 11 своєї позовної заяви, останній визначає, що ефективним способом захисту свого порушеного права він вважає, зокрема, зобов`язання призначити пенсію з 10.02.2024, а в прохальній частині позову, просить призначити пенсію з 15.07.2024.

Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено право позивача на призначення пенсії з 10.02.2024.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту буде зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду уданій справі.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення статті 139 КАС України часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в розмірі 484,48 грн.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 242- 246, 250, 257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262940018849 від 26.06.2024 про відмову у призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська