Ухвала

від 26.11.2024 по справі 203/6737/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №203/6737/24

Провадження №2-з/0203/94/2024

УХВАЛА

26 листопада 2024 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Католікян Михайло Олександрович, розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, комунального підприємства «ДОТИК» Дніпровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним акту прийому-передачі, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на квартиру,

у с т а н о в и в:

1. 22 листопада 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, КП «ДОТИК» Дніпровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним акту прийому-передачі, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на квартиру. Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно було утворено внаслідок реконструкції нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Позивачеві стало відомо про те, що Дніпровська міська рада 16.04.2014 здійснила державну реєстрацію свого права власності на вказане нежитлове приміщення, створивши таким чином подвійну реєстрацію одного й того самого об`єкта, що стало причиною звернення позивача до суду із цим позовом (а.с.а.с. 1 8).

2. Одночасно з позовом позивач звернувся до суду із заявою про його забезпечення шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії з відчуження нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_1 . При цьому позивач зазначив, що подвійна реєстрація спірного об`єкта нерухомого майна дає Дніпровській міській раді можливість передати його на приватизацію або розпорядитись ним в іншій спосіб (а.с.а.с. 11 13).

3. Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

4. Розв`язуючи подану заяву, суд виходить з того, що вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано частиною четвертоюстатті 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це положення також закріплено у статтях 7, 12 Загальної декларації про права людини, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, які згідно зістаттею 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

5. Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.

6. Згідно з пунктами 1, 4постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від22.12.2006№9«Про практикузастосування судамицивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді заявпро забезпеченняпозову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

7. Відтак метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

8. Між тим, ані до позовної заяви, ані до заяви про забезпечення позову позивач не додав жодного доказу, який би свідчив про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Сама заява про забезпечення позову по суті побудована на припущеннях про ймовірне розпорядження відповідачем спірним майном.

9. З огляду на викладене суд не знаходить достатніх підстав для задоволення поданої у справі заяви.

10. Керуючись статтями 149, 150, 153, 258 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, комунального підприємства «ДОТИК» Дніпровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним акту прийому-передачі, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на квартиру залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 261 ЦПК.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Суддя М.О. Католікян