Рішення

від 28.11.2024 по справі 645/4393/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/4393/24

Провадження № 2/645/2032/24

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого суддіШарка О.П,

за участю секретаря судового засідання Мухіна В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 27754 грн. 39 коп., та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 . Однак в порушення приписів чинного законодавства свого обов`язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не здійснюють, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2012 року по 31.01.2022 року у розмірі 14952 грн. 43 коп. та за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2012 року по 31.01.2022 року у розмірі 10623 грн. 88 коп. У зв`язку з наявністю заборгованості на прострочену суму позивачем також нараховано 1608 грн. 22 коп. - інфляційні втрати та 569 грн. 86 коп. - 3% річних від простроченої суми.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розглядати справу за її відсутності. Також зазначила, у разі неявки в судове засідання відповідачки не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідно до п. 3ст. 211 ЦПК Україниучасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку за місцем реєстрації, про що свідчать конверт, який повернувся на адресу суду із зазначенням причини повернення за закінченням терміну зберігання, причини неявки суду не повідомляла, відзиви на позовну заяву не надходили,а тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду);характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , якіпорушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженихпостановою КМУ від 21.07.2005 року № 630централізоване постачання холодної води - це послуга спрямована на задоволення потреб споживача у холодній воді, яка надається виконавцем послуг з використанням внутрішньо будинкових систем холодного водопостачання. Згідно цих же Правил споживачі повинні щомісячно вносити оплату за послуги водопостачання.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються КП "Харківводоканал" за абонентським рахунком № НОМЕР_2 .

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності достатті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.

Згідно п. 5 ч. 2ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 1 ч. 2ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно дост. 68 Житлового кодексу Українинаймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачі належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2012 року по 31.01.2022 року у розмірі 14952 грн. 43 коп. та за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2012 року по 31.01.2022 року у розмірі 10623 грн. 88 коп.

Згідно зіст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1ст. 530 ЦК Українивизначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачами не надано доказів погашення заборгованості за надані послуги у вказані періоди.

Крім того, стороною позивача заявлено клопотання про продовження строків позовної давності.

Так,постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"(зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Тобто, Закон установлює, що: "під час дії карантину, строки, визначеністаттею 257 ЦК Українипродовжуються на строк дії такого карантину".

З цього слідує, що у разі закінчення процесуального строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, строк звернення позивача до суду з позовною заявою не є пропущеним.

У відповідності до ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку із простроченням відповідачами сплати комунальних послуг, позивачем нараховані інфляційні витрати та 3% річних за прострочення ним виконання грошового зобов`язання.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому поміж інших прав і обов`язків сторін на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст.625ЦК Українияк спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч. 2 ст.7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч. 2ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд вважає,що позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 1608 грн. 22 коп. - інфляційних втрат та 569 грн. 86 коп. - 3% річних від простроченої суми законними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно дост. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За подання позовної заяви представником позивача сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., та понесено витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 110,00 грн. (направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачам), які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в долевому порядку

Керуючись ст. ст.4,10-13,76 - 81,263-265,268,273,280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ,на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2012 року по 31.01.2022 року у розмірі 14952 грн. 43 коп. та за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2012 року по 31.01.2022 року у розмірі 10623 грн. 88 коп., 1608 грн. 22 коп. - інфляційні втрати та 569 грн. 86 коп. - 3% річних від простроченої суми - на загальну суму 27754грн.39коп. (двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні тридцять дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» витрати по сплаті судового збору по 1211 грн. 20 коп. (тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок), та витрати, пов`язані з розглядом справи, по 55,00грн.(п`ятдесятп`ять гривень) з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківводоканал», код ЄДРПОУ: 03361715, UA033071230000026001010172441, юридична адреса: 61052, м.Харків, вул. Конторська, 90;

Представник позивача: Панасенко Ірина Олексіївна, адреса: 61052, м.Харків, вул. Конторська, 90;

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1

Повний текст рішення складено 28 листопада 2024 року.

Суддя -