Вирок

від 27.11.2024 по справі 343/1700/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/1700/24

Провадження № 11-кп/4808/506/24

Категорія ст. 382 ч.1 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач

ОСОБА_2 О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Долинського районного суду від 27 серпня 2024 року, згідно якого

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженець та житель

АДРЕСА_1 ,

українець, громадянин України, неодружений, тимчасово

непрацюючий, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України,

в с т а н о в и л а :

вироком суду ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за таких обставин.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.01.2024 у справі № 343/3073/23, яка набрала чинності 23.01.2024, ОСОБА_8 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Незважаючи на це, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Долинського районного суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання рішення суду про позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 20.04.2024 у 20 годин 35 хвилин їхав власним транспортним засобом ВМW 5201, номерний знак НОМЕР_1 по автошляху НОМЕР_2 , по вул. Кропивнянська та неподалік домоволодіння АДРЕСА_2 був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого відносно якого судом ухвалено обвинувальний вирок, вважає, що вирок є незаконним і необгрунтованим з підстав невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, внаслідок м`якості.

Зазначає, що суд першої інстанції при призначені покарання не врахував те, що ОСОБА_8 вчинив умисні дії, які виразились в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, яким його визнано винним за ст. 130 КУпАП. Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України, полягає у невиконанні обвинуваченим заборони керування транспортними засобами, причому у формі повторного скоєння адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП з незначним інтервалом з моменту набрання законної сили постанови суду про накладення адміністративного стягнення.

Окрім того, призначене судом покарання по даному кримінальному провадженні, яке є наслідком невиконання постанови суду за вчинення кількох адміністративних правопорушень, не узгоджується із положеннями чинних редакції санкції найсуворіших із них, передбачених ст. 130 ч.1 КУпАП та ст. 130 ч.2 КУпАП, де сам факт керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо - транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки з оплатним вилученням транспортного засобу або без такого, або адміністративний арешт на строк 10 діб з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки з оплатним вилученням транспортного засобу або без такого.

Дані, які характеризують особу обвинуваченого, не дають підстав для призначення ОСОБА_8 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 382 КК України.

Просить вирок Долинського районного суду від 27.08.2024 року скасувати. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 382 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки. Застосувати ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік. Застосувати п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 в поданому заперечені на апеляційну скаргу прокурора, вважає що судове рішення є законним, обнгрунтованим та вмотивованим. Зазначає, що під час допиту в суді свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується по місцю проживання, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Тому, просить суд апеляційної інстанції вирок Долинського районного суду від 27 серпня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити;

- обвинувачений ОСОБА_8 заперечив з приводу поданої апеляційної скарги прокурора просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 409 ч.2 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і його висновок про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України ґрунтується на належно зібраних і досліджених по кримінальному провадженні достовірних доказах яким дано правильну правову оцінку, і кваліфікація дій обвинуваченого не оспорюється.

Однак, згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та призначив обвинуваченому явно несправедливе та занадто м`яке покарання.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими, оскільки призначене обвинуваченому покарання не відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Згідно ст. 420 ч.1 п. 2 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на підставі зібраних доказів правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 382 ч.1 КК України і вина його у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю, проте призначене покарання обвинуваченому не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому повинно бути більш суворим.

Окрім цього, призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_8 вчинив умисні дії, які виразились в умисному не виконанні рішення суду, що набрало законної сили, яким його визнано винним за ст. 130 КУпАП. Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України, полягає у невиконанні обвинуваченим заборони керування транспортними засобами, причому у формі повторного скоєння адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, з незначним інтервалом з моменту набрання законної сили постанови суду про накладення адміністративного стягнення.

Поза увагою суду залишилась і усталена практика Верховного Суду, в якій неодноразово наголошувалось, що керування в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки руху. Тяжкість зумовлена ступенем суспільної небезпечності такого діяння, оскільки водій у стані алкогольного сп`яніння становить загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, безпосередньо для себе, і серед іншого для третіх осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 колегія враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України те, що відповідно до ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення, віднесено до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого апеляційним судом не встановлено.

Також слід врахувати, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він позитивно характеризується по місцю проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно досудової доповіді начальника сектору Калуського РС №1 філії ДУ «Центр пробації в Івано - Франківській області» ОСОБА_10 від 26.08.2024 року - ризик вчинення кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства - середній, виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку Калуського РС №1 виконання покарання у громаді можливо а умови здійснення нагляду та застосування соціально - виховних заходів, що необхідно для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним накладення на останнього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

З врахуванням наведеного, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно призначив обвинуваченому мінімальне покарання є обґрунтованими, а тому колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_8 слід призначити більш суворе.

Однак, згідно з ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, особу винного, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, а також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, колегія суддів вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання, з випробуванням.

При визначені обов`язків, які необхідно покласти на обвинуваченого та тривалості іспитового строку, апеляційний суд враховує характер і тяжкість вчиненого злочину, вид і строк призначеного покарання, дані, що характеризують особи обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.

Суд апеляційної інстанції вважає, що іспитовий строк, необхідний для того, щоб обвинувачений ОСОБА_8 довів своє виправлення без реального відбування покарання, підлягає визначенню тривалістю один рік.

На переконання колегії суддів, призначене покарання з подальшим звільненням від відбування є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин в кримінальному провадженні у їх сукупності, таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, і наведені в ній доводи дають підстави для її задоволення, а тому вирок суду першої інстанції, слід скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.374, 405, 407,409, 413,414 ,418,420 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2024 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасувати, та ухвалити новий вирок.

Вважати ОСОБА_8 визнаного винуватим за ст.382 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 ( два ) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити іспитовий строк терміном 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5