Постанова

від 28.11.2024 по справі 220/1646/24

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/1646/24

Номер провадження 3/220/851/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Дурач О.А., за участю секретаря Сербіної І.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 08.05.2011 р.н., який є військовослужбовцем солдата водія 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності не притягався, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Під час проведення перевірки встановлено, що 17.10.2024 близько 12:10 в Донецькій області, Волноваський район, н.п. Іскра, на БП «ІСКРА» посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було зупинено автомобіль Skoda Fabia н.з. ( НОМЕР_3 ), яким пересувався солдат ОСОБА_1 , під час поверхневого огляду було виявлено боєприпаси, а саме 3 магазина до АКМ, споряджених 90 набоями калібру 7,62 мм. Під час перевірки документів встановлено, що не було відповідних документів, які підтверджують приналежність даних боєприпасів.

Таким чином, за викладених вище обставин, солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи її у військовій частині НОМЕР_2 , діючи протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов`язків, а також правил поводження зі зброєю, передбачених Інструкцією про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 29.06.2005 № 359 (зі змінами). Порядку застосування зброї, боєприпасів і бойової техніки з`єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 № 828, в умовах особливого періоду, перебуваючи у АДРЕСА_2 перевозив боєприпаси, а саме 3 магазина до АКМ, споряджених 90 набоями калібру 7,62 мм без відповідних документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.172-19 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, та зазначив, що дійсно накладних на патрони не було в нього під час зупинки транспортного засобу, їх потім довезли, зазначив, що проводився огляд та фотографування автомобіля без його дозволу, дії співробітників всп не оскаржував письмово, лише усно висловив їм свою незгоду.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, судом фактично встановлено.

Стаття 1Закону України «Про оборону України»розкриває поняття терміну «особливий період», - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 17.03.2014 року і по теперішній час на території України діють умови особливого періоду.

Стаття 1Закону України «Про оборону України»розкриває поняття терміну «особливий період», - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950р., рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 254 КУпАП найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Частина 1 ст. 172-19 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил поводження із зброєю, а також боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а також з радіоактивними матеріалами.

Частина 2 даної правової норми, передбачає відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Основний безпосередній об`єкт правопорушення порядок експлуатації військової техніки (частиною якого є порядок поводження з речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення).

Предметом правопорушення є зброя, бойові припаси, вибухові, радіоактивні та інші речовини і предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.

Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до вимог статті 20 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці під час виконання службових обов`язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити, зберігати та застосовувати спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з статтею 21 Статуту внутрішньої служби застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо через обставини застосування інших заходів є неможливим.

Відповідно до ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися всіх порядків і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках.

Відповідно до п. 17 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, видача (здача) особистої зброї та боєприпасів військовослужбовцям структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин, які прибули (вибувають) до нового місця проходження військової служби або звільнені з військової служби, проводиться службою РАО зі складу (на склад) РАО за накладними (додаток 7) згідно із заявками на забезпечення особистою зброєю військовослужбовців (додаток 8) керівників (начальників) структурних підрозділів (органів військового управління), які завіряються гербовою печаткою, а у військових частинах - за заявками (додаток 9) командирів підрозділів на видачу зброї.

Особиста зброя та боєприпаси військовослужбовцями отримуються (здаються) зі складу (на склад) РАО особисто. Категорично забороняється передавати (отримувати, здавати) особисту зброю та боєприпаси поза складом РАО військової частини.

На підставі отриманих (зданих) облікових документів начальником служби РАО або особою, яка відповідає за зберігання та видачу стрілецької зброї та боєприпасів у структурному підрозділі, у посвідченні особи військовослужбовця робиться відмітка про отримання (здачу) особистої зброї. У разі вибуття (звільнення) військовослужбовцям службою РАО видається атестат військовослужбовця (додаток 10).

Особиста зброя та боєприпаси до неї військовослужбовців, які звільняються із Збройних Сил України за службовою невідповідністю, за систематичне невиконання умов контракту, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, які загинули (померли, визнані безвісти відсутніми), здаються на склад РАО їх прямими начальниками.

Згідно до п. 1, 6 розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, видача стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям з польового артилерійського складу (далі - ПАС) військової частини, об`єднаного складу РАО (ПАС) угруповання (сектору) в районі ведення бойових дій, проведення операції Об`єднаних сил здійснюється службою РАО військової частини (угруповання, сектору) за накладними (додаток 7).

Облік наявності та руху боєприпасів на пунктах бойового постачання батальйонів, дивізіонів, рот, батарей, окремих взводів (далі - підрозділ) ведеться в книгах обліку наявності та руху військового майна (додаток 13до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17 серпня 2017 року № 440, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27 вересня 2017 року за № 1192/31060) та за роздавально-здавальними відомостями боєприпасів на пунктах бойового постачання (додаток 48).

Видача боєприпасів особовому складу на пункті бойового постачання батальйону (дивізіону), роти (батареї), блокпостах та на опорних пунктах здійснюється відповідними начальниками пунктів бойового постачання під особистий підпис військовослужбовців за зареєстрованими у службі РАО військової частини роздавально-здавальними відомостями боєприпасів (додаток 48), а саме:

- начальником пункту бойового постачання батальйону (дивізіону) - начальникам пунктів бойового постачання рот (батарей), окремих взводів під особистий підпис;

- начальником пункту бойового постачання роти (батареї) - начальникам пунктів бойового постачання взводів (опорних пунктів) під особистий підпис;

- начальником пункту бойового постачання взводу (опорного пункту) - безпосередньо солдатам, сержантам, офіцерам взводу, опорного пункту під особистий підпис у роздавально-здавальній відомості.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 , у скоєному адміністративному правопорушенні повністю доведена матеріалами адміністративної справи, а саме:

- протоколомпро адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-19 КУпАП від 17.10.2024 року серії ДНКХ-2 № 6181, згідно якого викладені обставини скоєного правопорушення. В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що 17.10.2024близько 12:10год.в Донецькійобласті,Волноваський район,н.п.Іскра,на БП«ІСКРА» посадовимиособами ІНФОРМАЦІЯ_1 булозупинено автомобільSkodaFabiaн.з.( НОМЕР_3 ),яким вінпересувався.Під часповерхневого оглядубуло виявленобоєприпаси,а саме3магазина доАКМ,споряджених 90набоями калібру7.62мм.Під часперевірки документіввстановлено,що небуло відповіднихдокументів,які підтверджуютьприналежність данихбоєприпасів.В подальшому,капітан ОСОБА_2 привіз домісцязупинки транспортного засобу документи, які підтверджують факт того, що боєприпаси перебувають на обліку військової частини НОМЕР_2 . Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав. Розгляд справи про адміністративне правопорушення прошу розглянути за його участі та призначити найменш суворе покарання;

- копією книги видачі зброї та боєприпасів в/ч НОМЕР_4 , розпочатої 14.07.2024 року, згідно якої ОСОБА_1 16.07.2024 р. видавався АКМ №Х06876 (72) у кількості 1 шт., магазин у кількості 4 шт., підсумок у кількості 1 шт., та набої 7,62 у кількості 120 шт.;

- накладною № 36/24 від 23.03.2024 року, без зазначення дати дійсності, згідно якої серед іншого видано та прийнято 6440 набоїв 7.62х39 набоїв ПС, у кількості 6440 шт., та 7,62х39 набоїв Т-45 у кількості 1400 шт. Зазначеною накладною видано боєприпаси ТВО начальника складу РАО молодшим сержантом ОСОБА_3 , та отримано командиром МА старшим лейтенантом ОСОБА_4 ;

- розпискою командира ЗСР ОСОБА_5 , на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій він зазначив, що отримав від представників ІНФОРМАЦІЯ_1 , в належному стані, три магазини до АКМ з набоями, в кількості 90 шт.;

- світлинами трьох магазинів до АКМ з набоями, та транспортного засобу.

Статус ОСОБА_1 , як військовослужбовця, підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 від 04.08.2013 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП, оскільки таке підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами. Вказані докази не викликають сумнівів суду у їх достовірності, оскільки вони чітко відображають хронологію подій, узгоджуються між собою в їх логічному та системному взаємозв`язку.

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 , 17.10.2024 приблизно о 12:10 на блокпості «Іскра» в АДРЕСА_2 , перевозив 3 магазина до АКМ, споряджених 90 набоями калібру 7,62 мм, без відповідних на те документів, тобто солдат ОСОБА_1 , вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-19 КУпАП, а саме порушення правил поводження зі зброєю вчинені в умовах особливого періоду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , враховуючи особу правопорушника, який до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався, проходить військову службу, враховуючи ступінь вини ОСОБА_1 у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, а також враховуючи відсутність обставинщо пом`якшуютьвідповідальність, та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд прийшов до висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 2 ст. 172-19 КУпАП у вигляді штрафу, саме ця міра покарання буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Крім того, згідност.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4ЗаконуУкраїни«Просудовийзбір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Натомість, предметом розгляду даної справи є питання про притягнення до адміністративної відповідальності особи, отже вказана справа не є справою, яка пов`язана з порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, ч. 1, 2 ст. 172-19 КпАП України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-19 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на розрахунковий рахунок UA158999980313090106000005662, код класифікації доходів бюджету-21081100,МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37967785, отримувач коштів Донецьке ГУК/Великоновос. СТГ/21081100, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ)-02895834.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави на розрахунковий рахунок - UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) -02895834, судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 копійок.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області, прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя: О.А.Дурач