Вирок

від 26.11.2024 по справі 465/4174/19

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/4174/19

1-кп/465/299/24

ВИРОК

Іменем України

26.11.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження №42019140410000129 від 19.07.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Віднів, Жовківського району Львівської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодший сержант, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України,

за участі обвинуваченого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акта, молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним за контрактом, у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 17, 30, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, діючи в умовах особливого періоду, 04.09.2017 близько 08.00 год., самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин та перебуває поза її межами не плануючи повертатись в розташування військової частини, чим вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 408 КК України.

26.11.2024 року між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю його захисника ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості, яка містить повне формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію за ч. 3 ст.408 КК України, де вказано, що обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні ним вказаного вище кримінального правопорушення, щиро розкаюється у вчиненому. В даній угоді про визнання винуватості також вказано узгоджене прокурором та обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі терміном 5 років, та на підставі ст. 75 КК України необхідно звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим терміном в 1 рік. Обвинуваченому ОСОБА_5 роз`яснено, що відповідно до ч.2 ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України.

Під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 підтримав угоду з обвинуваченим ОСОБА_5 про визнання винуватості, просив суд її затвердити та пояснив, що укладення угоди з його сторони є добровільним і він цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 також підтримав угоду про визнання винуватості і просив її затвердити. При цьому пояснив, що укладення угоди є добровільним, він цілком розуміє права, передбаченні п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні також підтримав угоду про визнання винуватості і просив її затвердити.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які не заперечили щодо затвердження судом даної угоди, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.2 і ч.4 ст.469 КПК України за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого може бути укладена угода про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, дії обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 3 ст. 408 КК України, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Прокурор також розуміє наслідки затвердження даної угоди, визначені ч.2 ст.473 КПК України.

Суд дійшов переконання, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону, суд, враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам КПК України та закону, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, не встановлено очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, а також відсутні фактичні підстави для невизнання винуватості.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що дії, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , мали місце. Дії обвинуваченого ОСОБА_5 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 408КК України, і становлять собою дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану. Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного діяння повністю доведена в судовому засіданні і він підлягає покаранню за його вчинення.

При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд у відповідності з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином проти встановленого порядку несення військової служби (військовим кримінальним правопорушенням), особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_5 є військовослужбовцем, раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проходження служби характеризується посередньо, має статус учасника бойових дій.

Визнання ОСОБА_5 винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні, щире каяття, враховуються судом обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 .

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання. Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд ураховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним кодексом України.

Згідно ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Отже, суд призначає узгоджене покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, оскільки сторони угоди про визнання винуватості, узгодили обвинуваченому звільнення від відбування покарання, суд вважає за можливе застосувати до нього положення ч. 2 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням на нього обов`язків, які визначені у ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що з огляду дані про особу ОСОБА_5 , наявність пом`якшуючих обставин, йому необхідно установити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-375, 474-475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості за ч.3 ст.408 КК України, укладену 26 листопада 2024 року в межах кримінального провадження №42019140410000129 від 19.07.2019 року між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України - звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_5 , виконувати такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжних захід відносно ОСОБА_5 не обирався.

Іспитовий строк обчислювати з 26 листопада 2024 року.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим та прокурором виключно з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1