Рішення

від 27.11.2024 по справі 490/6977/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/502/2024 Справа № 490/6977/23

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі - Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської області,-

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 25 квітня 2015 року у зареєстрованому шлюбі. У подружжя народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часом відносини між Позивачем та Відповідачем почали погіршуватися, що в результаті призвело до їх припинення. Офіційно шлюб не розірвано. Шлюбні відносини були припинені за ініціативою Позивача з тих підстав, що Відповідач почала зловживати алкогольними напоями, не виявляла жодного бажання щодо підтримання сімейних відносин ні з дитиною, ні з чоловіком. З того моменту коли Позивач став помічати за Відповідачем схильність до алкоголю та протягом подальшого спільного проживання останній неодноразово намагався вживати заходів для лікування дружини від алкогольної залежності, однак остання не визнавала, що мала проблеми. З часом Відповідач перестала цікавитися життям власної доньки, займатися її фізичним, духовним та культурним розвитком. Оскільки Позивач займався матеріальним забезпеченням родини та не мав змоги постійно наглядати за дитиною, дівчинкою почали опікуватися інші родичі. Після конфлікту, який стався із вищезазначених причин, Відповідач пішла з квартири, де вона проживала разом з Позивачем, залишивши свою дитину разом з батьком. З тих пір її точне місцезнаходження залишається Позивачу невідомим. Оскільки, Відповідачка наразі продовжує нехтувати своїми батьківськми обов`язками, за адресою фактичного місця проживання не з`являлася, що свідчить про відсутність бажання проживати із донькою, не повідомляє свого місця перебування, рідко телефонує, та, як правило, в цей час перебуває у нетверезому стані, Позивач змушений звернутися до суду з питанням позбавленням Відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 . На підставі вказаних обставин Позивач вважає, що на даний час Відповідачка веде аморальний спосіб життя, а тому її спілкування із донькою негативно впливатиме на дитину, зокрема, на її психологічний стан.

Хід справи та процесуальні дії суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 01.08.2023 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, а також витребувано у Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 04.09.2023 року повторно витребувано у Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалами суду від 02.11.2023 року та 07.12.2023 року відкладено підготовчі судові засідання.

Ухвалою суду від 12.02.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 28.03.2024 р., зобов`язано Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до розгляду справи по суті надати до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалами суду від 28.03.2024 року, 03.09.2024 року судове засідання відкладено.

25.11.2024 року від Органу опіки та піклування, на виконання вимог ухвали суду, надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Позивач до судового засідання не з`явився, від його представниці - адвоката Мотельчук Ю.І. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідачка до судового засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву чи заперечення не надала, клопотання про розгляд справи за її відсутності не надходили.

Представник третьої особи Батовська Ю.В. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за відсутності представника Органу опіки та піклування, висновок підтримала в повному обсязі.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 04.08.2015 року Ленінським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції.

25.07.2023 року сусідами ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 надано характеристику, відповідно до якої відповідачка за місцем свого проживання не з`являється. На момент її проживання за вказаною адресою характеризується негативно, зловживала спиртними напоями, із сусідами дружніх відносин не підтримувала. Умови проживання були незадовільні, власною дитиною та чоловіком не цікавиться.

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України ВР-001256907, ОСОБА_1 на території України станом на 03.08.2023 року незнятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Як вбачається з Довідки №644 та характеристики ОСОБА_3 №645, виданих 06.11.2024 року Миколаївською гімназією №11, в особі класного керівника та директора, ОСОБА_3 навчається в 4-В класі, регулярно відвідує заняття у школі. Батьківські збори відвідує батько, навчальним процесом дитини цікавиться також тільки він. Мама ОСОБА_2 жодного разу в школі не з`являлася, у вихованні дитини не приймає участі. Дитина проживає з батьком.

Відповідно до листа КНП ММР «ЦПМСД №2» від 07.11.2024 року №1135/01-11, з пояснювальної записки лікаря-педіатра здоров`ям дитини ОСОБА_3 піклувався тільки її батько - ОСОБА_1 , на медичний огляд дитину записував та приводив також лише він.

25.07.2024 року малолітня ОСОБА_3 надала Службі у справах дітей листа, в якому пояснила, що проживає з татом ОСОБА_10 . Останнім часом маму ОСОБА_11 не бачила, по телефону з нею не розмовляла, допомоги від неї не отримує. Де зараз мама знаходиться не знає, тому бажає проживати з батьком.

Орган опіки та піклування, виконком Миколаївської міської ради надав до суду Висновок № 21984/02.02.01-22/06/14/24 від 22.11.2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно її малолітньої донки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Даним Висновком встановлено наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2015 року у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина ОСОБА_3 .

Сімейне життя між батьками не склалося. Зі слів батька дитини ОСОБА_2 почала зловживати спиртними напоями, не займалася доглядом за дитиною, не приділяла увагу й вихованню та розвитку. За твердженням ОСОБА_1 він намагався її лікувати від алкогольної залежності приватно, але все виявилося марним, мати дитини не визнає своєї алкогольної залежності. З часом ОСОБА_2 зовсім перестала цікавитися життям доньки, почала вести аморальний спосіб життя і врешті-решт залишила дитину батькові, не повідомивши про своє місце перебування. У вихованні та утриманні дитини мати не допомагає. Вказані обставини підтверджують сусіди.

За інформацією МРУП ГУНП України у Миколаївській області ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, тривалий час за місцем проживання не з`являлася, місце знаходження її не встановлено.

За інформацією МРУП ГУНП України у Миколаївській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , характеризується за місцем проживання позитивно, з сусідами підтримує дружні добросусідські відносини кримінальної та адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не притягувався.

Спеціалісти служби неодноразово намагалися зв`язатися з матір`ю дитини по телефону, але на телефонні дзвінки вона не відповідає або перебуває поза зоною досяжності.

ІІ. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

На даний час тягар утримання дітей покладений на позивача.

Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі N 203/3505/19 (провадження N 61-14351св21) дійшов переконання, що висновок апеляційного суду про позбавлення батьківських прав відповідачів відповідає інтересам малолітньої дитини, оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, а саме тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною поведінкою показують поганий приклад і створюють небезпеку для її життя і здоров`я, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

В даній справі судом встановлено та підтверджено наданими доказами, що ОСОБА_2 з донькою не спілкується, матеріально не допомагає, станом здоров`я не цікавиться, не доглядає, не піклується про фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, тощо. Дитина повністю знаходиться на утриманні батька, відповідачка байдуже ставиться до долі доньки.

Згідно статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно з нормами ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згіднозі ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з пунктами 15 та 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої малолітньої дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Усі встановлені судом обставини справи дають ґрунтовні підстави для висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідачки та є підставою для позбавлення її материнських прав.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідачка за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої донки, без поважних причин залишивши її без материнської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачем доведено, що поведінка відповідачки відносно її донки є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавленні батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Оскільки вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення відповідачки та свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з частиною першою статті 166 Сімейного кодексу України, особа, яка позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Разом з тим, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, як передбачено частиною другою статті 166 вказаного Кодексу.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, що встановлено частиною третьою статті 166 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Водночас, згідно з частиною другою ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до встановлених обставин, суд приходить до висновку про стягнення аліментів з відповідачки на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину, починаючи з 26.07.2023 року і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

ІІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн.

За такого, в силу ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 148, 150, 157, 159, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської області- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , батьківських прав відносно її малолітньої донки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої донки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину, починаючи з 26.07.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,1 073,60 грн сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення суду складено 27 листопада 2024 року.

Суддя Н.П. Черенкова