Справа № 308/2083/18
У Х В А Л А
Іменем України
26 листопада 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів: Фазикош Г.В., Джуги С.Д.
з участю секретаря судового засідання: Голубєвої Є.Д.
розглянувши у відкритомусудовому засіданнізаяву ОСОБА_1 про відмовувід позову в справіза апеляційнимискаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нарішення Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 30травня 2022року,ухвалене головуючимсуддею ДанкомВ.Й.,у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської Ірини Валентинівни, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування договору передачі прав за іпотечними договорами та скасування реєстраційних дій
встановив:
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської І.В., третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування договору передачі прав за іпотечними договорами та скасування реєстраційних дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ні фізична, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором. Посилається на положення ст.24 Закону України «Про іпотеку». Вказує, що нотаріус не мав жодних правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи.
Звертає увагу суду на те, що позивач не отримував кредитні кошти від публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» і не є боржником у спірних правовідносинах. Вважає, що нотаріус зобов`язаний був відмовити у державній реєстрації змін вказаного договору передачі прав за іпотечними договорами.
Також вказує на те, що нотаріус не вивчала жодні матеріали, що підтверджують наявність заборгованості за кредитними договорами.
ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними та скасувати:
1)Генеральний договір №65 від 10.08.2006;
2)Договір невідновлювальної кредитної лінії №26 від 15.05.2007;
3)Іпотечний договір №65 від 10.08.2006;
4)Іпотечний договір №65/1 від 10.08.2006;
5)Іпотечний договір №26 від 15.05.2007;
6)Іпотечний договір №26/1 від 15.05.2007;
7)Договір передачі прав за іпотечним договором №26 від 15.05.2007 за реєстровим №992, іпотечним договором №26/1 від 15.05.2007 за реєстровим №995, іпотечним договором №65 від 10.08.2006 за реєстровим №3751 та іпотечним договором №65/1 від 10.08.2006 за реєстровим №3764, який посвідчений приватним нотаріусом Малаховською І.В. та зареєстрований в реєстрі за №1451 та скасувати реєстраційну дію по посвідченню вказаного договору.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі в справі, однак вважає, що його права порушено, подав апеляційну скаргу в порядку ст. 352 ЦПК України та просить рішення суду скасувати та повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також подали апеляційну скаргу в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов ОСОБА_1 .Вказує, що судом першої інстанції не було враховано заяви від 04.09.2019 про зміну позовних вимог, висновки Верховного суду у справі 922/2096/1 7 та № 815/6915/15.
07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про відмову від позову та апеляційної скарги, просив визнати нечинним рішення суду першої інстанції. Наслідки відмови від позову йому зрозумілі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку про задоволення такої.
Згідно з ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач має право відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Частиною 1 п. 4 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Подання заяви про відмову від позову є реалізацією ОСОБА_1 на власний розсуд своїх прав позивача, передбачених ЦПК України.
Таким чином, оскільки позивач відмовляється від позову, така відмова є добровільною та відповідає волі позивача, прийняття відмови від позову не порушує прав інших осіб, то її слід прийняти, а рішення суду визнати нечинним, та закрити провадження у справі.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги, то така не може бути задоволена, так як процесуальним законом встановлено різний порядок вирішення питання щодо відмови від позову та відмови від апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 206, 255, 373, 374 і 381 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської Ірини Валентинівни, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування договору передачі прав за іпотечними договорами та скасування реєстраційних дій, прийняти.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2022 року визнати нечинним, а провадження в справі закрити.
Повернути із Державного бюджету 50% судового збору, що становить 352,40 грн ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП ) сплаченого ним по квитанції №2832820040 від 28.02.2018 за подання позову та 528,60 грн сплаченого за квитанцією №0.0.2606950205.1 за подання апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рушення.
Повний текст ухвали буде складено протягом п`яти днів.
Суддя-доповідач:
Судді:
Суд | Закарпатський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.11.2024 |
Оприлюднено | 29.11.2024 |
Номер документу | 123352302 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них іпотечного кредиту |
Цивільне
Закарпатський апеляційний суд
Мацунич М. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні