Постанова

від 27.10.2010 по справі 2а-12974/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 27 жовтня 2010 року           < Час проголошення >           № 2а-12974/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача –Пильгун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Денкор»за участю третьої особи державного реєстратора Святошинського району м. Києва про визнання недійсним запис та припинення юридичної особи ,-  

                                                             В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Денкор»за участю третьої особи державного реєстратора Святошинського району м. Києва про визнання недійсним запис та припинення юридичної особи.

  В позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Денкор»через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи які не можна усунути та припинити юридичну особу ТОВ «Денкор».

  У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, представників відповідача, суд дійшов наступних висновків:

ТОВ «Денкор»зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією як юридична особа  за адресою:м. Київ, вул. Котельникова, 51.

В позовній заяві зазначено, що засновником (учасником) ТОВ «Денкор»є ОСОБА_1

   Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що при перевірці фінансово-господарської діяльності ТОВ «Денкор», зазначена особа не має жодного відношення до створення та діяльності відповідача.

 Згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суд доходить висновку, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт другий частини першої). Згідно з частиною другою зазначеної правової норми, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновків, що право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, передбачене пунктом 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не включає права на вимоги щодо  визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням норм статті 110 Цивільного кодексу України, якими чітко визначено обмежений перелік кола суб’єктів, що мають право пред’являти вищезазначені вимоги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, вирішуючи питання можливого закриття провадження у справі суд, враховує наступне.

Перелік підстав для можливого закриття провадження у справі, визначений частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема,  на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Частиною другою зазначеної правової норми визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;  що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;  про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.  

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку подання позову суб’єктом владних повноважень з перевищенням наданих повноважень, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи (відповідача) з мотивів порушення,  допущених при її створенні,  задоволенню не підлягають з огляду на відсутність компетенції позивача щодо звернення з зазначеним позовом.

Однак, як вбачається з розширених відомостей про платника ТОВ «Денкор»до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням відповідача.

Згідно п. 15 ст. 58 Господарського кодексу  України скасування (припинення) державної реєстрації суб‘єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб‘єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративного-господарські санкції, тобто заходи майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб‘єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб‘єктів  господарювання адміністративно-господарські санкції, однією з яких є скасування державної реєстрації та ліквідація суб‘єкта господарювання.

Згідно ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб’єкта та його ліквідації.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" підставами для прийняття судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

За таких обставин судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог стосовно припинення юридичної особи ТОВ «Денкор", в іншій частині позовних вимог щодо визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відмовити.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

                                                     П О С Т А Н О В И В:

    Позовні вимоги задовольнити частково.

          Припинити підприємницьку діяльність юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Денкор»- код ЄДРПОУ 36173452, вул. Котельникова, 51, м. Київ, 03115.

           В іншій частині позовних вимог відмовити.

Направити постанову, що набрала законної сили, державному реєстратору Святошинського районної у м. Києві державної адміністрації  для виконання вимог статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»щодо створення ліквідаційної комісії для здійснення заходів по припиненню юридичної особи у зв’язку з її ліквідацією.

Внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення, провести державну реєстрацію припинення юридичної особи відповідно до чинного законодавства України та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного Фонду України, фондів соціального страхування та юридичну особу, щодо якої прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

 Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва  апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 01.11.10 р.

Суддя                                                                                                Є.В. Аблов