Рішення

від 28.11.2024 по справі 288/1291/24

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/1291/24

Провадження № 2/288/380/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судових засідань Корнієнко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Созонової Олени Миколаївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> (далі Відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Созонової Олени Миколаївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому вказує, що 26.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Созоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис № 12265 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, що є правонаступником ВАТ «Райфайзенбанк Аваль», суму заборгованості 224007,01 гривень, за умовами кредитного договору № 014/0979/82/110676 від 29.05.2007.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича від 17.01.2022 відкрито виконавче провадження №68188953 щодо виконання виконавчого напису № 12265.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріуса, і як наслідок, відкрито неправомірне виконавче провадження.

При вчиненні виконавчого напису у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми процентів зазначені у виконавчому написі є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем після передачі заборгованості по договору про відступлення вимог щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних не може вважатися таким документом, який підтверджує безспірність вимог кредитора до боржника.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції Позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками Товариства, без врахування платіжних документів і не може бути доказом безспірності грошових вимог Відповідача до Позивача.

В свою чергу позивач повністю заперечує розмір заборгованості визначений в

оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса.

Отже, на підставі документів, наданих Відповідачем Третій особі із заявою про

вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог Відповідача до

Позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону.

У вищевказаному виконавчому написі зазначено, що 29.05.2007 року між Акціонерним товариством «Райфазенбанк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/0979/82/110676, однак в ньому не зазначено на яку суму був вказаний кредитний договір та строк його дії.

Тобто у виконавчому написі не зазначено строк дії вказаного кредитного договору, а отже на момент винесення виконавчого напису об`єктивних доказів того, що вказаний кредитний договір закінчився відсутні.

Заборгованість нарахована за вказаний період внаслідок відсутності розрахунків заборгованості, а тому неможливо встановити правильність проведення відповідачем розрахунків, оскільки позивачем у вказаний період сплачувались кошти за кредитом.

Позивача не було повідомлено про порушення кредитних зобов`язань.

Кредитний договір не було посвідчено нотаріально.

Отже, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів, вже не чинні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів надання нотаріусу для вчинення виконавчого напису первинних документів щодо видачі кредиту та здійснення його погашення боржником (платіжні доручення, чеки тощо), а також інших документів, в тому числі вищезазначених рішень суду про стягнення заборгованості.

За відсутності таких документів приватний нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису, оскільки у нього не було жодних підстав вважати, що заборгованість є безспірною.

Отже виконавчий напис вчинено нотаріусом без дослідження та аналізу умов укладеного кредитного договору, відповідно до якого погашення кредиту повинно було здійснюватися щомісячними платежами, нотаріусом не встановлено та не перевірено строк кредитування, строк, коли у стягувана виникло право вимоги за договором, що унеможливило визначення періоду, з якого почався перебіг строку позовної давності.

Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №12265 від 26.10.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Про наявність вказаного виконавчого напису позивач дізнався випадково 16.05.2024 року приватного виконавця Лужинського П.В., оскільки на його адресу будь які документи ні від банку ні від вказаного приватного нотаріусу ні від приватного виконавця не надходило, отже є підстави передбачені ЦПК України для поновлення строку на оскарження даного виконавчого напису.

З 29.01.2023 року по даний час позивач перебуває у лавах Збройних Сил України по мобілізації, що підтверджується відповідною довідкою № 3994 від 21.05.2024 року командира військової частини № НОМЕР_1 .

На підставі вищевикладеного, Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 12265 від 26.10.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, 224007,01 гривень заборгованості.

Позивач в судове засідання не з"явився, надіслав на адресу суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

21 червня 2024 року надіслав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки Позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Треті особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна та приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлені.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статей 274-279 ЦПК України.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до частини другої статті 247ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною 26 жовтня 2021 року вчинено виконавчий напис №12265, яким запропоновано стягнути на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість, що виникла за Кредитним договором № 014/0979/82/110676 від 29.05.2007, який укладений між ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться за період з 23.09.2018 по 23.09.2021. Сума заборгованості становить 224007,01 гривня.

Постановою виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича відкрито виконавче провадження №68188953 від 17.01.2022 року з виконання виконавчого напису Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни №12265 від 26.10.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 224007,01 гривня. Також, стягнено з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 22400,70 гривень.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про стягнення з нього на користь Відповідача заборгованості за кредитним договором з тих підстав, що надані Відповідачем документи, на підставі яких Третьою особою було вчинено виконавчий напис не були достатніми для підтвердження безспірності його заборгованості перед Відповідачем на день вчинення напису.

Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі Закон) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону), якими зокрема є - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону, нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону).

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону врегульовано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

З огляду на вищевикладене, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

В роз`ясненнях, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 07 лютого 2014 року № 2, у 10 пункті роз`яснень зазначено, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII.

Пунктом 3.1 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно пунктів 3.2, 3.5 Глави 16 Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік № 1172). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Згідно пункту 2 Переліку № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу)

не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у численних постановах Верховного Суду, а саме: від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, № 369/6415/17 від 26 лютого 2020 року та інших, які мають враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений банком, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку № 1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Крім того, саме в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Зважаючи на те, що Позивач заперечує наявність у нього заборгованості саме в такому розмірі, в якому звернено стягнення у виконавчому написі нотаріуса, матеріали справи беззаперечно не свідчать про її безспірність, а протилежного судом не встановлено, а сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості Позивача, а тому суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім того, вищезазначений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172 та з моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою зазначений Перелік був доповнений новим розділом - «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 про визнання нечинним і скасування пункту 1 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Оспорюваний виконавчий напис було вчинено 26.10.2021 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.

Укладений 29.05.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 кредитний договір, який був підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19).

Окремо суд зазначає, що в матеріалах справи та доданих під час розгляду доказах, відсутні відомості того, що Відповідачем було направлено, а Позивачем отримано лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості

вчасно бути проінформованим про наявність заборгованості та можливості оспорити вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» або ж виконати їх, що також не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Наведені вище обставини в їх системному зв`язку вказують на те, що Відповідач, звертаються до Третьої особи з заявою на вчинення виконавчого напису про звернення стягнення з ОСОБА_1 не надав належних доказів того, що до нього перейшло право вимоги та документів, які підтверджують заборгованість Позивача, а нотаріус при вчиненні виконавчого напису, не переконався належним чином у безспірності сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом в зв`язку з чим було недотримано умови та процедуру вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а Відповідач належних підтверджень, які б спростовували доводи Позивач не надав.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Відповідно до статті частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, та 605,60 гривень за подання заяви про забезпечення позову, вказані витрати в сумі 1816,80 гривень підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись Законом України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Созонової Олени Миколаївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 12265 від 26 жовтня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> заборгованість в розмірі 224007,01 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> (код ЄДРПОУ: 36799749, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, 5-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1816 гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко