Рішення

від 27.11.2024 по справі 288/2054/24

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/2054/24

Провадження № 2/288/551/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

секретаря судових засідань Корнієнко Т.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Відповідач) про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому вказує, що ОСОБА_3 , протягом останніх 25 років, працював у Виробничому підрозділі Житомирська дистанція колії регіональної філії «Південно - Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді бригадира з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 5 розряду.

09.02.2024року, ОСОБА_3 ,був звільненийз вказаноїпосади напідставі ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).

У 2022, 2023, 2024 році ОСОБА_3 , звертався до Акціонерного Товариства «Українська залізниця» (далі по тексту Роботодавець) із відповідними заявами з метою реалізації свого права на отримання вказаної матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до п.3.10 Колективного договору, однак, матеріальні допомоги за вказані роки виплачені йому не були.

Під час роботи, ОСОБА_3 , на його питання стосовно виплати матеріальних допомог повідомляли, що їх мають виплатити однак жодних термінів при цьому не вказувалось.

Під час звільнення, 09.02.2024 року, ОСОБА_3 , отримав наказ (розпорядження) № 66/а від 26.01.2024 року.

У даному наказі вказано, що Роботодавець прийняв рішення виплатити ОСОБА_3 :

- 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п 3.10 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2002-2006 р.р, пролонгованого на 2007-2024 р.р. (матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік.)

- 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п 3.10 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2002-2006 р.р, пролонгованого на 2007-2024 р.р. (матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік.)

- 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п 3.10 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2002-2006 р.р, пролонгованого на 2007-2024 р.р. (матеріальна допомога на оздоровлення за 2024 рік.)

При цьому в наказі зазначено, що «виплати провести після окремого рішення правління».

Однак, з моменту звільнення та по теперішній час, ОСОБА_3 , жодних виплат не отримав.

Враховуючи вище викладене, позивач вважає, що таким чином Роботодавець порушив його права гарантовані Колективним договором.

Пункт 3.10 Колективного договору, знаходиться у розділі № 3 під назвою «Оплата праці» в якому вказано, що «Адміністрація гарантує» тобто, виплата такої матеріальної допомоги є прямив обов`язком Роботодавця.

Варто відмітити, що Колективний договір не містить жодних норм відповідно до яких у Адміністрації має можливість відтермінувати, зупиняти або ж іншим чином затримувати виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2022 році становить - 2481 грн, а отже матеріальна допомога на оздоровлення ОСОБА_3 , у 2022 мала б складати

- 14 886 грн. (2481x6= 14 886).

Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2023 році становив - 2684 грн, а отже матеріальна допомога на оздоровлення ОСОБА_3 , у 2023 році, мала б складати - 16 104 грн. (2684x6= 16 104)

Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2024 році становить - 3028 грн, а отже матеріальна допомога на оздоровлення ОСОБА_3 , у 2024 мала б складати

- 18 168 грн. (3028x6= 18 168).

Загальна сума матеріальних допомог на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки становить - 49 158 грн, які підлягають стягненню із Роботодавця на користь ОСОБА_3 .

Фактично, станом на момент звернення до суду Роботодавець не здійснив розрахунок із ОСОБА_3 , у зв`язку із чим з Відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Сума яку необхідно стягнути з відповідача має визначатись із розрахунку - 845 грн. 31 коп., за кожний день затримки розрахунку при звільненні з наступного для після звільнення, тобто з 09.02.2024 року (включно) по момент ухваленні рішення по справі.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить стягнути з Акціонерного товариство «Українська залізниця» матеріальні допомоги на оздоровлення за 2022 рік у розмірі - 14 886 грн, за 2023 рік у розмірі - 16 104 грн, за 2024 рік у розмірі 18 168, що разом становлять - 49 158 грн (сорок дев`ять тисяч сто п`ятдесят вісім гривень) з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів. Стягнути з Акціонерного товариство «Українська залізниця», середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 845 грн 31 копійка за кожний день затримки, починаючи з 10.02.2024 року по день ухваленні рішення у справі.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.

10 жовтня 2024 року від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вона заперечує проти позовних вимог та вказує, що виплата коштів, було призупинено рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Винятком було визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління. Наразі такі виплати з березня 2022 року не здійснюються. Виплата коштів роботодавцем призупинена, а не відмінена, а тому за наявності рішення правління виплата коштів буде відновлена. На підставі вищевикладеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити. /а.с.106-110/

12 листопада 2024 року ОСОБА_3 надіслано до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що відзив є необґрунтованим, не містить будь яких об`єктивних доказів чи відомостей, які б спростували аргументи та факти викладені у позовній заяві, а тому просив задовольнити позовні вимоги. /а.с. 133-137/

05 листопада 2024 року представник Відповідача надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити./а.с.124-126/

В судовому засідання представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю, з мотивів наведених у позові та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник Відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю, з мотивів наведених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статей 274-279 ЦПК України.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 з 02 листопада 1998 року працював у Виробничому підрозділі Житомирська дистанція колії регіональної філії «Південно - Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді бригадира з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 5 розряду.

09лютого 2024року, ОСОБА_3 бувзвільнений звказаної посадина підставі статті 38 КЗпП України (за власним бажанням)./а.с.17-21/

Відповідно до п. 3.10 Колективного договору між адміністрацією та Первинною профспілковою організацією виробничого підрозділу Житомирська дистанція колії РФ «ПЗЗ» АТ «Українська залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2023 роки із змінами та доповненнями,

визначено, працівникам, які безпосередньо пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше шести місяців та подали письмову заяву, надавати один раз на рік у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із настанням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року. Працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, один раз на рік матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року./а.с.22-62/

На адвокатський запит Акціонерне товариство «Українська залізниця» надано належним чином завірені копії:

заяв ОСОБА_3 про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення від 17 березня 2020 року за 2020 рік; від18 травня 2022 року за 2022 рік; від 14 лютого 2023 року за 2023 рік;

наказу (розпорядження) № 129 від 18 березня 2020 року про надання відпустки за період роботи з 02 листопада 2019 року по 01 листопада 2020 року;

наказу (розпорядження) № 95 від 01 березня 2021 року про надання відпустки за період роботи з 02 листопада 2020 року по 01 листопада 2021 року;

наказу (розпорядження) № 3345 від 17 травня 2022 року про надання відпустки за період роботи з 02 листопада 2021 року по 01 листопада 2022 року;

наказу (розпорядження) № 621 від 15 лютого 2023 року про надання відпустки за період роботи з 02 листопада 2022 року по 01 листопада 2023 року./а.с.65-74/

Відповідно до наказу (розпорядження) Акціонерного товариства «Українська залізниця»№ 66/ос від 26 січня 2024 року про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_3 , звільнено 09 лютого 2024 року, виплатити:

6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п 3.10 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2002-2006 р.р, пролонгованого на 2007-2024 р.р. (матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік.)

6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п 3.10 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2002-2006 р.р, пролонгованого на 2007-2024 р.р. (матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік.)

6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п 3.10 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2002-2006 р.р, пролонгованого на 2007-2024 р.р. (матеріальна допомога на оздоровлення за 2024 рік.). Виплати провести після окремого рішення правління. /а.с.75/

Як вбачається з довідки про середню заробітну плату (дохід) вих. № 633 від 13 серпня 2024 року, середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) ОСОБА_3 , становить 845 гривень 31 копійка. /а.с.76/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зістаттями 15,16ЦК України,кожна особамає правона захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з Відповідача невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, з тих підстав, що виплата вказаних коштів передбачена умовами Колективного договору та призупинення їх виплати порушує його права, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Спірні правовідносини регулюються главою ІІ «Колективний договір» КЗпП України, Законом України «Про колективні договори і угоди» та Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Статтею 10 КЗпП України передбачено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно частини першої статті 14 Закону України «Про колективні договори», зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43 46 Конституції України.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору розповсюджуються на усіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця і працівника.

Частиною другою статті 97 КЗпП України установлені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими ( регіональними ) угодами.

Згідно з пунктом 3.10 Колективного договору між адміністрацією та Первинною профспілковою організацією виробничого підрозділу Житомирська дистанція колії РФ «ПЗЗ» АТ «Українська залізниця», на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 роки зі змінами та доповненнями, працівникам які безперервно працювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.

Тобто пунктом 3.10 Колективного договору передбачено надання один раз у календарному році матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених Законом на перше січня звітного року, працівникам філії, які безперервно працювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше шести місяців та подали відповідну письмову заяву.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

У той же час, відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до пункту 5 частини 1статті 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в України» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24 березня 2022 року, і визначає особливості проходження державної служби,

служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Як вбачається з Витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплат яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. /а.с.115/

Згідно Витягу із протоколу №Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, зупинена дія окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення, та ухвалено рішення про відновлення з 01.07.2024 виплати працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення, у єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками, у розмір 30% від місячної тарифної ставки (посадового окладу). /а.с. 116-116-а/

Також пунктом 4 вищезазначеного рішення передбачено: «Можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» та особам, які перебували у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця» під час дії рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31Ком.т.) матеріальної допомоги на оздоровлення, за період з 24.02.2022 до 30.06.2024, в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, визначати окремими рішеннями правління на кожен рік. При цьому можливість та умови таких виплат за 2022 рік визначити не пізніше грудня 2024».

Тобто, нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам, які звільнилися з роботи у період з 24.02.2022 до 30.06.2024 буде проводитись у раніше встановленому колективними договорами розмірі, в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з грудня 2024 року, згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково.

Позивачу буде виплачена матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік, 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік та 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2024 рік виходячи із послідовності зазначених графіків.

Оскільки виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, які є предметом спору у даній справі, передбачені пунктом 3.10 Колективного договору на 2002-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 роки, їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22.

Оскільки виплати матеріальної допомоги на оздоровлення було призупинено, тому звернення з цієї підстави до суду не позбавляє позивача права після закінчення воєнного стану звернутися до суду з такими ж вимогами у випадку, якщо відповідач не проведе із ним відповідний розрахунок.

Відтак, з огляду на викладене в сукупності, у задоволенні вимоги про стягнення сум виплат матеріальної допомоги на оздоровлення слід відмовити за їх передчасністю, а відтак, безпідставністю.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності наявних у справі доказів, обставини справи, на які позивач посилається як на предмет та підставу своїх вимог до вказаного у справі відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення сум виплат матеріальної допомоги на оздоровлення слід відмовити за їх передчасністю, а відтак, безпідставністю.

Роз`яснити ОСОБА_3 його право після закінчення воєнного стану звернутися до суду з вимогою про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» матеріальної допомоги на оздоровлення, якщо АТ «Укрзалізниця» до того часу не проведе з ним відповідного розрахунку.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, то у її задоволенні також слід відмовити за безпідставністю, виходячи з того, що невиплата при звільненні належних позивачу всіх сум виплат відбулась не з вини відповідача, а в силу виникнення та дії обставин військової агресії російської федерації проти України і введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року, який продовжує тривати, що виключає застосування до даних правовідносин ст.117 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до копії довідки про середню заробітну плату (дохід) Виробничим підрозділом «Житомирська дистанція колії» Регіональної філії «Південно- Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» видана ОСОБА_3 13 серпня 2024 року вих. № 633, позивач звернувся до суду 10 вересня 2024 року.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено з мотиву безпідставності, суд не надає оцінку наведеним доводам представника Відповідача щодо пропуску та поновлення строку звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 233 КЗпП України.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в позов не підлягає задоволенню, то судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись Законом України «Про правовий режим воєнного стану»; Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»; статтями 15, 16 ЦК України; статтями 10, 13, 97 КЗпП України;статтями 4, 5, 12, 13,19, 23, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко