Ухвала

від 27.11.2024 по справі 357/15016/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/15016/24

Провадження № 2/357/5541/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кошель Б. І.

при секретарі Нізовій А. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді від 21 жовтня 2024 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

23.10.2024 року до суду надійшла заява представника позивача про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову. Крім того представник позивача просив стягнути з відповідача судовий збір.

Суд визнав можливим розглянути заяву про закриття провадження по справі без участі учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню зазначеного питання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява представника позивача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає сторонам право вільно розпоряджатися предметом спору і процесу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відмова позивача від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Причини відмови від позову, з урахуванням принципу диспозитивності, не повинні оцінюватися судом.

Відповідно до частини 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Виходячи з вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

За таких обставин, оскільки позивач відповідно до положень ст. ст. 49, 255 ЦПК України відмовився від заявлених позовних вимог, відмова не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує права сторін, а також, враховуючи, що відмова від позову є правом позивача, наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі позивачу зрозумілі, у суду відсутні підстави не прийняти відмову позивача від позову, а тому, суд дійшов висновку, що зазначену заяву слід задовольнити, а провадження у цій справі закрити.

Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

За такого, враховуючи той факт, що провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивача в частині стягненя з відповідача судового збору сплаченого позивачем.

Керуючись ст. ст. 49, 206, 255, 256 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Прийняти відмову від позову у цивільній справі № 357/15016/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та закрити провадження у справі.

У поверненні сплаченого судового збору - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження по справі з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Б. І. Кошель