Рішення

від 26.11.2024 по справі 381/4850/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/2024/24

381/4850/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фастівської міської ради Київської області про визнання права власності на майно в зв`язку із втратою правовстановлюючого документу,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні2024року позивач ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Фастівської міської ради Київської області про визнання права власності на майно в зв`язку із втратою правовстановлюючого документу.

У позовній заяві позивач посилається на наступні обставини. Згідно Договору дарування квартири від 19 липня 2001 року позивачка ОСОБА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_2 стали співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Дане право власності вони зареєстрували 27.07.2001 у ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і після його смерті відкрилася спадщина на його частину даної квартири. Позивач як спадкоємець першої черги спадкування, 10.06.2024 отримала свідоцтво про право власності на частину квартири, що належала батьку. Так як оригінал Договору дарування квартири від 2001 року позивачкою було втрачено, вона звернулася до Київського обласного державного нотаріального архіву за дублікатом, але їй було відмовлено, так як в Договорі дарування квартири від 2001 року допущена помилка, так як не вірно вказано номер квартири «1», а правильно «3», про що нотаріусом було виправлено і засвідчено печаткою. Проте. В тексті другого екземпляра Договору дарування, який зберігається в архіві нотаріуса, а згодом в Київському обласному державному нотаріальному архіві відповідне виправлення здійснено не було. За захистом свої прав позивач змушена була звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024 матеріали цивільної справи надійшли в провадження судді Ковалевській Л.М.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2024 року провадження по даній справі відкрито та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

26.11.2024 до канцелярії суду від представника позивача адвоката Мельник Т.О. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, вимоги позову підтримала, просила задовольнити.

Представник Фастівської міської ради Київської області Скиданенко О. в підготовче засідання не з`явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, до канцелярії суду подав письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, не заперечує проти позову.

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українив разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з`ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно копії Договору дарування квартири, складеного 19 липня 2001 року державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори Савчук Т.П., ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прийняли в дар в рівних частках кожний квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с.9).

Відповідно до довідки Фастівського БТІ №613/1 від 13 серпня 2024 року, дане право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по частини квартири АДРЕСА_1 , 27 липня 2001 року було зареєстровано у Фастівському БТІ (а.с.10).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 вийшла заміж за ОСОБА_7 (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки ОСОБА_2 помер, та після його смерті відкрилася спадщина на майно.

Згідно копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.06.2024, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 на частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.11).

В зв`язку з втратою оригіналу Договору дарування від 2001 року, позивач звернулася до Київського обласного державного нотаріального архіву для отримання Дублікату даного договору, але їй було відмовлено, так як номер подарованої квартири помилково зазначено як «квартира номер один», замість вірного «квартира номер три».

Така помила була допущена нотаріусом ОСОБА_8 в тексті Договору дарування при його укладанні і посвідченні 19 липня 2001 року. При посвідченні Договору дарування помилку в номері подарованої квартири нотаріусом було виправлено з невірного «один» на вірний номер «три» і засвідчено таке виправлення печаткою (а.с.9).

Проте, в тексті другого екземпляра договору дарування, який зберігається а архіві нотаріуса, а згодом в Київському обласному державному нотаріальному архіві відповідне виправлення номеру квартири нотаріусом здійснено не було.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтями 13,41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

В силу ст.392ЦК України власник майнаможе пред`явитипозов провизнання йогоправа власностіу разівтрати нимдокумента,який засвідчуєйогоправо власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.

Оскільки правовстановлюючий документ на частину квартири було втрачено, а видача його дубліката в зв`язку із вищезазначеними обставинами неможлива, то це унеможливлює реалізацію мною своїх прав власника майна.

В досудовому порядку врегулювати спірні обставини не вбачається можливим, тому звертаюсь до суду за захистом своїх прав власника частини квартири на підставі ст. 392 ЦК України.

Згідно до Постанови Верховного Суду від 03.06.2020 (справа №161/12411/17) вбачається:

«47. Аналіз змісту статті 392 ЦК України у взаємозв 'язку зі статтею 328 ЦК України дає підстави для висновку, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України у випадку оспорювання чи невизнання її права іншою особою або у разі втрати документа, який засвідчує право власності. При цьому право на звернення з такими вимогами має саме особа, яка уже є власником майна, набувши його раніше на законних підставах.

48. Отже, умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто метою подання такого позову згідно статті 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою.»

Згідно до Постанови Верховного Суду від 03.06.2020 року (справа №352/1757/15-ц) вбачається:

«Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.»

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статтею 95 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи викладене,суд вважаєвимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на майно єдоведеними та обґрунтованими, а тому, підлягають до задоволенню.

Керуючись ст. ст.12,76-81,223,258-259,264-265 ЦПК України, ст. ст.15, 16, 392 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 до Фастівської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 34446857, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, пл. Соборна, 1 про визнання права власності на майно в зв`язку із втратою правовстановлюючого документу - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М.Ковалевська