Рішення

від 27.11.2024 по справі 527/2569/24

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/2569/24

провадження 2-а/527/26/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області

у складі головуючого - судді Левицької Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , який подано представником позивача адвокатом Завезіоном Євгеном Леонідовичем до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, третя особа - рядовий поліції Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області Федулов Ігор Геннадійович,-

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2024 року представникпозивача звернувся до відповідачапро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що постановою інспектора серія ЕНА № 3007298 від 08.09.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн, за те, що 08.09.2024 року о 13:14 год в м. Кременчуці по вул. Ярмаркова, керуючи транспортним засобом BMW 320, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 9.2 б ПДР України, а саме не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху.

Вважає вказану постанову незаконною, оскільки інспектор при складанні постанови допустив ряд порушень, встановлених ст.ст.283, 284 КУпАП: по перше працівники поліції неправомірно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 ; по друге в ОСОБА_1 не було підстав вмикати світловий покажчик повороту, оскільки він не змінював напрямок руху, а рухався по головній дорозі.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд визнати постанову серія ЕНА № 3007298 від 08.09.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн незаконною та скасувати її з закриттям провадження по справі.

01 листопада 2024 року представник відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції направив до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що проти адміністративного позову заперечує, оскільки 08.09.2024 року рядовим поліції Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області Федуловим І.Г. було винесено постанову ЕНА № 3007298, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн за те, що водій ОСОБА_1 цього дня близько 13.14 год, керуючи транспортним засобом BMW 320, номерний знак НОМЕР_1 в м. Кременчуці по вул. Ярмаркова, 1, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху, чим порушив п.9.2 б ПДР України. Згідно з пунктом 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою, перестроюванням, поворотом або розворотом. Сигнали покажчиками повороту обов`язково мають подаватися завчасно і незалежно від місця виконання маневру (дорога, дворові території, тощо), наявності інших учасників дорожнього руху та плавності виконання маневру. Правила дорожнього руху передбачають повну відповідальність водія, який розпочинає рух, перестроювання або змінює напрямок, за безпеку дорожнього руху від початку і до закінчення маневру.

Окрім того, відповідно до термінів, наведених в п.п. 1.10 ПДР України, маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.

Посилаючись на те, що доводи позивача є необґрунтованими, жодними належними та допустимим доказами не підтверджені, представник відповідача, просив суд, відмовити позивачу у задоволенні позову.

01 листопада 2024 року від третьої особи - рядового поліції Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області Федулова І.Г. надішли пояснення аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник направив до суду заяву, в якій просив суд проводити розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві просив проводити розгляд справи без його участі.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, у поясненні просив проводити розгляд справи без його участі.

Суд розглядає справу відповідно положень ст.205та ст.286 КАС України.

Відповідно до ч. 4ст. 229 КАС України, в зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом на підставі поданих заяв по суті справи, наданих письмових доказів встановлені наступні факти та обставини.

08.09.2024 року рядовим поліції Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області Федуловим І.Г. винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3007298 від 08.09.2024, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн, за те, що ОСОБА_1 цього дня близько 13.14 год, керуючи транспортним засобом BMW 320, номерний знак НОМЕР_1 в м. Кременчуці по вул. Ярмаркова, 1, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху, чим порушив п.9.2 б ПДР України.

Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Вимогами статті 245КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З положень ст.247КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Згідно до ст.278КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст.252КУпАП дослідити докази, перелік яких визначений ст. 251 КУпАП, та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17 - К/9901/32368/18).

Статтею 72КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представник оскаржуючи постанову, зазначив, що фактично не заперечує факт керування позивачем транспортним засобом BMW 320, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кременчуці по вул. Ярмаркова,1. Однак вказав, що в ОСОБА_1 не було підстав вмикати світловий покажчик повороту, оскільки він не змінював напрямок руху, а рухався по головній дорозі.

Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі -ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).

Частина 2 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно п.10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Крім того, п. 9.2. «б» ПДР України, установлено, що водій повинен подати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до пункту 9.4 ПДР України, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом (пункт 1.10 ПДР України).

Відтак, обов`язок щодо подання сигналів світлового покажчика повороту не ставиться у залежність від наявності чи відсутності дорожніх знаків перед поворотом. Під будь-якою зміною напрямку руху слід розуміти маневр, пов`язаний з незначною зміною напрямку руху по відношенню до повздовжньої осі проїзної частини дороги, яким є поворот праворуч чи ліворуч.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Натомість,як слідуєіз наданихвідповідачем доказів(матеріаліввідеофіксації),позивач вказаногообов`язкуне дотримався,керуючи транспортнимзасобом BMW320,номерний знак НОМЕР_1 ,при поворотіліворуч неувімкнув покажчикповороту відповідногонапрямку,чим порушивп.9.2«б» ПДРУкраїни,тим самимвчинив адміністративнеправопорушення,передбачене ч.2ст.122КУпАП.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що представником відповідача було доведено правомірність прийнятої постанови серії ЕНА № 3007298 від 08.09.2024 стосовно ОСОБА_1 .

Згідно п. 1 ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи встановлено, що відповідачем було доведено правомірність прийнятої постанови, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст.5, 6, 8, 9, 10, 14,139,205, 229, 241, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , який подано представником позивача адвокатом Завезіоном Євгеном Леонідовичем до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, третя особа - рядовий поліції Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області Федулов Ігор Геннадійович - відмовити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3007298 від 08.09.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст.286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 );

відповідачі: Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 38751, Полтавська область, с. Розсошенці, вул.Кременчуцька, 2в), рядовий поліції Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області Федулов Ігор Геннадійович(місцезнаходження: 39600, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Кременчук, проїзд Захисників Азовсталі, 3).

Суддя Т. В. Левицька