Рішення

від 21.11.2024 по справі 754/11947/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/5603/24

Справа №754/11947/24

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання - Титар Г.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ», про захист прав споживача

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «АК «Київводоканал» вказуючи на те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . У цій квартирі він зареєстрований, як мешканець будинку він є користувачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (на його сім`ю, що проживає в зазначеній квартирі, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , НОМЕР_4 ), а відповідач є надавачем цих послуг. З 2018 відповідач порушує його права як користувач (споживача), оскільки намагається справляти плату за водопостачання за нормативами (нормами) споживання без урахування показань квартирних засобів обліку спожитої води, що чинним законодавством не допускається. Також відповідач з 2018 намагається перекласти на позивача виконання заходів щодо повірки лічильника холодної води, хоча згідно із законодавством це його обов`язки. Із цього приводу неодноразово звертався до самого відповідача, до органів виконавчої влади та органів захисту прав споживачів, але відповідач ні на що не зважає та продовжує гнути свою лінію - виставляє позивачу астрономічні рахунки за фактично не надані послуги, за воду, якої ніхто не споживав. Позивач неодноразово повідомляв ПрАТ «АК «Київводоканал», що його донька, ОСОБА_2 , хоч і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але з 2015 у його квартирі не проживає. Згідно з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.05.2016 визначено місце місце проживання ОСОБА_2 - разом з матір`ю. Проте надавач комунальних послуг з упертістю, гідною кращого застосування, продовжує виставляти позивачу рахунки за воду, яку нібито спожила його донька. З 25.02.2022, позивач перебуває в лавах Збройних Сил України. У квартирі за адресою: АДРЕСА_2 - з того часу до 09.03.2024 не проживав, а після цієї дати майже не проживає. Проте відповідач і позивача за цей час вважає споживачем холодної води в астрономічних обсягах та виставляє відповідні рахунки. Такі вимоги відповідача аж ніяк не безспірні, адже не встановлено (і не може бути встановлено) факту отримання позивачем відповідних послуг від відповідача, але це заважає йому ще й нараховувати йому пеню за дуті борги. Порушення прав позивача як споживача з боку відповідача почалися з 21.06.2018. цього дня до його квартири з`явився працівник відповідача. Він демонтував пломбу на лічильнику холодної води, після чого намагався вручити позивачу так званий припис-попередження і хотів, щоб позивач його підписав. Уважаючи припис-попередження неправомірним, позивач відмовився це робити. Тим часом припис - розпорядчий документ, обов`язково для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи державного органу. Згідно із законодавством на приписи уповноважені представники органів державної влади. Працівники відповідача такими не є. Тобто йдеться про самовільне присвоєння владних повноважень. Водночас у ч. 3 ст. 17 чинного Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» № 1314-VII сказано: «Суб`єкти господарювання зобов`язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку». «Обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та Монтаж)» - передбачено й у Законі України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VIII. Тобто повірка - це обов`язок не споживача, а надавача послуги. В абз. 6 ч. 4 ст. 17 чинного Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність» ідеться про таке: «Порядок подання таких засобів (вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання води в квартирах), на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України». Згаданий тут порядок - це Порядок подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затверджений урядовою постановою від 08.07.2015 № 474. Позивач вимагав від відповідача щоб діяли таким чином як передбачено порядком, але вони й надалі діяли поза правовим полем і стало вдаватися до приписок, унаслідок чого почали виникати борги його сім`ї перед монополістом. Зокрема, у липні - жовтні 2018 гаряча вода до будинка позивача взагалі не подавалася, але відповідач при цьому забезпечив водовідведення 10 м-3 гарячої води. Як з`ясували правоохоронні органи, хтось у компанії підробив позивача підпис і подав нібито від нього повідомлення про використання його сім`єю у вересні 2018 10 м-3 гарячої води. Після цього відповідач з 01.09.2018 самоправно, неправомірно зняв лічильник холодної води позивача з абонентського обліку, на якому лічильник до того перебував, і почав нараховувати позивачу плату за воду за так званими нормативами споживання. Зміни виконавця відповідної комунальної послуги в цей час не відбулося, ним було й таким залишилося ПрАТ «АК «Київводоканал». Законодавство не вимагає повторного прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку, який раніше був прийнятий на абонентський облік і показання якого раніше враховувалися надавачем послуг. Водночас відповідач унеможливив передання позивачем показань лічильників гарячої та холодної води через свій сайт. Враховуючи викладене просив суд визнати припис-попередження від 21.06.2018 неправомірним; Визнати зняття відповідачем з 01.09.2018 позивача лічильника холодної води з абонентського обліку і нараховування з того часу плати його сім`ї за воду за нормативами споживання неправомірними (незаконними) діями. Зобов`язати відповідача припинити його дії щодо зняття позивача лічильника холодної води з абонентського обліку, які порушують його право на врахування показань лічильників, і відновити становище, що існувало до порушення. Зобов`язати відповідача провести перерахунок позивача розміру плати за централізоване водопостачання та водовідведення згідно з показаннями квартирних лічильників холодної та гарячої води. Зобов`язати відповідача провести повірку лічильника холодної води , тобто вчинити дії передбачені в Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженому урядовою постановою від 08.07.2015 № 474.

Ухвалою суду від 30 серпня 2024 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження, того ж дня учасникам справи направлено про це повідомлення, яким одночасно роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, або переходу до розгляду за правилами загального позовного провадження до суду не надходило.

У своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що позивачем не подано доказів щодо надання ПАТ «АК «Київводоканал» послуг неналежної якості, порушення умов договору або закону при здійснення своєї діяльності, а також на те, що в відповідача відсутні повноваження. Також вказав, що вважає доводи позовної заяви безпідставними та необгрунтованими. Засоби вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку встановлюються відповідно до вимог, зазначених у супровідній документації до засобу вимірювальної техніки вузла розподільного обліку. Оскільки засіб вимірювальної техніки, встановлений за адресою: АДРЕСА_2 , обліковує об`єм спожитої холодної води в цій квартирі та є засобом розподільного обліку, норми Порядку № 474 не поширюються на процедуру подання на періодичну повірку розподільного (квартирного) засобу обліку води. Щодо тверджень позивача з приводу не виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Правила № 630) вказали наступне: Згідно Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) вузлів розподільного (квартирного) обліку здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку. Відповідно до положень Конституції України Закони України мають вищу юридичну силу, оскільки приймаються вищим представницьким органом державної влади - Верховною Радою України та регулюють найбільш важливі суспільні відносини. Вища юридична сила законів полягає в тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їх. Отже, Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» має вищу юридичну силу, ніж Правила № 630, а тому положення вказаних Правил № 630 застосовуються лише в тій частині, яка не суперечить вимогам вказаного Закону. Відповідач вважає за необхідне також зазначити, що для відновлення розрахунків за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за показами квартирного засобу обліку холодної води за адресою: АДРЕСА_2 , позивачу необхідно здійснити метрологічну повірку квартирних засобів обліку води або замінити їх. Про вчиненні дії необхідно повідомити відповідача та надати підтверджуючі документи для прийняття квартирних засобів обліку води на абонентський облік.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, в той же час на адресу суду надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, в той же час на адресу суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити на підставі фактів викладених у відзеві.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . У цій квартирі він зареєстрований, як мешканець будинку він є користувачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (на його сім`ю, що проживає в зазначеній квартирі, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , НОМЕР_4 ), а відповідач є надавачем цих послуг.

З 2018 відповідач нараховує плату за водопостачання за нормативами (нормами) споживання без урахування показань квартирних засобів обліку спожитої води. та повідомляє позивача про необхідність виконання заходів щодо повірки лічильника холодної води.

Позивач вважає, що діями відповідача допускається порушення прав позивача як споживача з боку відповідача, які почалися з 21.06.2018.

21.08.2018 року до квартири з`явився працівник відповідача. Він демонтував пломбу на лічильнику холодної води, після чого намагався вручити позивачу так званий припис-попередження і хотів, щоб позивач його підписав. Уважаючи припис-попередження неправомірним, позивач відмовився це робити.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг підприємства, а також права та обов`язки підприємства і споживачів визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування будинку та прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, на власника, наймача житлового приміщення, покладено обов`язок сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Засоби вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку встановлюються відповідно до вимог, зазначених у супровідній документації до засобу вимірювальної техніки вузла розподільного обліку.

Засіб вимірювальної техніки, встановлений за адресою: АДРЕСА_2 , обліковує об`єм спожитої холодної води в цій квартирі та є засобом розподільного обліку, норми Порядку № 474 не поширюються на процедуру подання на періодичну повірку розподільного (квартирного) засобу обліку води.

Твердження позивача з приводу не виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» яка втратила чинність з 01.05.2022 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 85.

Згідно Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) вузлів розподільного (квартирного) обліку здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку.

Відповідно до положень Конституції України Закони України мають вищу юридичну силу, оскільки приймаються вищим представницьким органом державної влади - Верховною Радою України та регулюють найбільш важливі суспільні відносини.

Вища юридична сила законів полягає в тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їх. Отже, Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» має вищу юридичну силу, ніж Правила № 630, а тому положення вказаних Правил № 630 застосовуються лише в тій частині, яка не суперечить вимогам вказаного Закону.

Однак, в силу ст. 76-84 ЦПК України не вбачається доведеним належними, допустимими та достатніми доказами надання відповідачем послуг неналежної якості та / або порушення зобов`язань визначених договором або законом.

Поряд із цим, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, що передбачає ч. 1 ст. 15 ЦК України.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом, що визначено ст. 4 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Разом з тим перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, які позивачем не доведенні в повному обсязі, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 110, 258, 262, 264, 265, 268, 352-353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ», про захист прав споживача - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 )

відповідач: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ» (код ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул.. Лейпцизька, 1-а),

Повний текст рішення складено 28.11.2024 року.

Суддя: Н.Г.Таран