Рішення

від 25.11.2024 по справі 757/42173/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42173/24-ц

пр. № 2-о-479/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про анулювання актового запису цивільного стану та встановлення факту, що має юридичне значення,

УСТАНОВИВ:

I. Процесуальні дії та рішення суду.

16 вересня 2024 року вказана заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 20 вересня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

23 вересня 2024 року у справі відкрито провадження для розгляду справи.

30 жовтня 2024 року від заінтересованої особи Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області через Електронний суд надійшли пояснення у справі.

25 листопада 2024 року представник заявника подав до суду заяву про проведення справи у його відсутність та відсутність заявниці, вимоги заяви підтримав і просив задовольнити.

У судове засідання, враховуючи подану заяву від 25 листопада 2024 року, заявниця та / або її представник не з`явилися.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання, про час, дату і місце проведення якого повідомлені належним чином, не з`явилися.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які заявники послалися як на підставу своїх вимог, що викладені у заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.

ІI. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зирянівськ, Східно- Казахстанської обл., Казахської ССР. Її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Із 09 лютого 1978 року ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , де проживала разом із батьками.

10 лютого 2006 року отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який в зв`язку з втратою замінений на паспорт серії НОМЕР_2 від 10 жовтня 2008 року, який з аналогічної причини замінений на паспорт серії НОМЕР_3 від 04 липня 2012 року. Також заявниці присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків (індивідуальний податковий номер) НОМЕР_4 .

Вищезазначена квартира 13 січня 1997 року приватизована у рівних частках (долях) на батька, матір та заявницю, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на житло. Після смерті матері, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , власниками квартири за наслідком спадкування стали заявниця та її батько. Право власності на майно зареєстровано в Державному реєстрі прав із присвоєнням номеру 860581880000.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявниці, після якого вона прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви до Шостої київської державної нотаріальної контори, проте за свідоцтвом про право на спадщину в подальшому не зверталася.

Після смерті батька, будучи одинокою людиною, заявниця приймала допомогу, зокрема в побутових питаннях, від знайомого їй чоловіка - ОСОБА_4 , на якого вирішила скласти заповіт, який посвідчено 03 червня 2016 року державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Федунів Олесею Михайлівною.

У зв`язку із неналежною поведінкою ОСОБА_4 заявниця 07 квітня 2017 року скасувала заповіт, а 13 лютого 2018 року, боючись зустрічі з цією особою та фізичної розправи, тимчасово лишила своє помешкання.

Повернувшись до своєї квартири, ОСОБА_1 виявила, що двері до її помешкання замінено на інші, через що вона не змогла зайти в середину. При чому документи, які підтверджують її особу, в тому числі, паспорт громадянина України, залишилися в квартирі.

Будучи розгубленою та наляканою наявною ситуацією, заявниця вживала усіх можливих, на її думку, заходів: зверталася до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації, прокуратури, поліції та місцевих активістів. Унаслідок звернень в різноманітні організації із заявницею познайомився ОСОБА_5 , який представився їй працівником громадської організації «Печерська варта», яка нібито займається боротьбою з шахраям.

Під час чергової спроби ОСОБА_1 ввійти до своєї квартири, активний супротив у цьому їй почала чинити особа, яка перебувала в жилому приміщенні, та в якому заявниця впізнала ОСОБА_5

13 грудня 2023 року Головним управлінням Національної поліції у м. Києві на підставі заяви ОСОБА_1 внесено відомості в ЄРДР за № 12023100000001398 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

За результатами досудового розслідування заявниці стало відомо, що 19 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею Олександром Миколайовичем посвідчено складений від її імені заповіт, за змістом якого усе належне їй на момент смерті майно заповідається ОСОБА_5 , хоча особисто вона такого заповіту не підписувала.

Окрім цього, ОСОБА_1 стало відомо, що лікарським свідоцтвом про смерть № 789 від 22 вересня 2021 року, складеним лікарем патологоанатомом Київської міської клінічної лікарні № 8 - ОСОБА_6 , констатовано настання її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок раку яєчника.

У своїх свідченнях органу досудового слідства, лікар патологоанатом ОСОБА_6 повідомила, що лікарське свідоцтво про смерть не заповнювала та не підписувала. Походження документі їй не відомо.

Київська міська клінічна лікарня № 8 на запит, направлений в межах кримінального провадження, повідомила, що в обліковій документації патологоанатомічного відділення за період, в який нібито настала смерть ОСОБА_1 , остання не зареєстрована, а лікарське свідоцтво № 789 видано 20 вересня 2021 року відносно іншої померлої особи.

Не зважаючи на викладене, на підставі лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_1 . Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис про її смерть № 20340 від 22 вересня 2021 року та цього ж дня видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_5 .

У подальшому, використовуючи документи, які засвідчують смерть заявниці та складений заповіт, в якому остання зазначена заповідачем, ОСОБА_5 14 липня 2022 року звернувся до Шостої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, за якою державним нотаріусом Радіоновою Лідією Іванівною заведено спадкову справу № 231/2022.

Проте право власності на майно ОСОБА_1 за наслідком його спадкування ОСОБА_5 не отримав у зв`язку з ненадання необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, що підтверджується свідченнями, наданими державним нотаріусом Радіоновою Л. І. в межах кримінального провадження, а також відомостями Державного реєстру прав.

Наразі на квартиру заявниці накладено обтяження в вигляді арешту на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 29 лютого 2024 року № 761/7551/24, який зареєстровано в установленому законом порядку. У ході досудового розслідування для підтвердження або спростування виконання підпису та написів у лікарському свідоцтві про смерть лікарем патологоанатомом ОСОБА_6 , за постановою слідчого призначено та проведено почеркознавчу експертизу лікарського свідоцтва про смерть, а також із урахуванням відсутності документів, що підтверджують особу ОСОБА_1 , - судово-портретну експертизу для її підтвердження.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи, записи в лікарському свідоцтві про смерть виконані не лікарем ОСОБА_6 , що підтверджує підробку документа, який було використано для державної реєстрації смерті.

Для проведення судово-портретної експертизи, експерту було надано заяви про видачу паспорта серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_6 , які складалися при отриманні ОСОБА_1 паспорту громадянина України внаслідок втрати попередньо отриманого, та в яких містяться її фотографічні зображення для порівняння з зображеннями ОСОБА_1 , наявними у відеофайлі, зробленому під час її допиту 15 грудня 2023 року органом досудового розслідування.

Висновком експерта встановлено, що в заявах та записах відеофайлу зображена одна й та сама особа, з чого можна виснувати, що такою особою є ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Зирянівськ, Східно-Казахстанської обл., Казахської ССР, батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ІІІ. Позиція суду та оцінка аргументів.

За змістом статті 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану, зокрема, є смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації шляхом обов`язкового внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» цей Закон регулює відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» встановлено, що актовий запис цивільного стану анулюється на підставі: рішення суду; висновку відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Пунктом 1.4 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, визначено, що анулювання актового запису цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його складання на підставі рішення суду, а у випадках, передбачених статтею 39 СК України,- висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України. Анулювання актового запису про розірвання шлюбу, про смерть у випадках, передбачених статтею 118 СК України, проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану, яким було проведено державну реєстрацію цих актів.

Анулювання актових записів цивільного стану на підставі рішення суду проводиться без складання висновку. В інших випадках складання висновку про анулювання або відмову в анулюванні актового запису цивільного стану обов`язкове (пункт 4.5 розділу IV Правил № 96/5).

Із аналізу наведених норм законодавства вбачається, що анулювання актових записів цивільного стану, окрім актових записів, що випливають зі змісту статті 39 СК України (яке регулює недійсність шлюбу), здійснюється органами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду.

Відтак для анулювання актового запису про смерть ОСОБА_1 , останній необхідно подати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його складання - рішення суду про анулювання такого актового запису.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

В окремому проваджені об`єктами судового захисту є як законні інтереси, так і неоспорювані суб`єктивні права фізичних, юридичних осіб або держави.

Таким чином, оскільки в даному випадку об`єктами судового захисту є неоспорювані суб`єктивні права ОСОБА_1 щодо її цивільної правоздатності, то питання анулювання актового запису про її смерть доцільно розглядати в окремому провадженні за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України.

Оскільки заявницю було позбавлено документів, що посвідчують її особу внаслідок протиправних дій, і на день звернення з цією заявою документи відсутні, то суду належить встановити, чи є ОСОБА_1 тією самою особою відносно якої складено актовий запис про смерть, чи ні, - тобто встановити факт, що має юридичне значення, як наслідок вирішення питання про анулювання актового запису цивільного стану.

Встановлення особи заявниці в судовому порядку необхідно для подальшого її звернення до компетентних органів задля оформлення документів, що посвідчують її як фізичну особу - громадянина, зокрема паспорта громадянина України, що є її обов`язком у відповідності статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Питання анулювання актового запису про смерть та встановлення особи - є взаємопов`язаними, адже не встановивши факт, що особа - заявник є тією самою особою, відносно якої складено актовий запис про смерть, неможливо вирішити питання про анулювання цього актового запису цивільного стану, так і навпаки.

Відповідно, наявність неанульованого актового запису про смерть унеможливлює отримання документів, що посвідчують особу стосовно якої такий актовий запис складено.

Зазначені обставини є очевидними і не потребують отримання додаткового документального підтвердження, зокрема у вигляді довідки про неможливість відновлення втрачених документів.

Більш того, надання такої довідки особі, правоздатність якої припинена законодавством не передбачена.

Згідно частини першої, другої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України).

Так, висновками експертів, складеними в межах кримінального провадження підтверджуються обставини щодо особи заявниці та підробки лікарського свідоцтва про смерть, що входить до предмета з`ясування в межах цієї справи.

Згідно частини першої та другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Таким чином, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить необхідну інформацію, що підтверджує обставини цієї справи, й проведена атестованим експертом, обізнаним про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, то цей висновок відповідає положенням статті 102 ЦПК України та може використовуватися як належний, допустимий, достовірний та достатній доказ.

Аналогічного за своїм правовим змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 березня 2021 року № 752/21411/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Також у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року № 204/2321/22 зазначено, що ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

У відповідності до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства зокрема є своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Таким чином, ОСОБА_1 є живою, що зумовлює анулювання актового запису про її смерть.

Зважаючи, що анулювання актового запису про смерть та встановлення особи заявниці є нерозривними та тісно пов`язаними між собою, суд вбачає підстави для задоволення заяви про анулювання актового запису цивільного стану та встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1-19, 23, 76-81, 95, 263-265, 268, 272, 293, 294, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про анулювання актового запису цивільного стану та встановлення факту, що має юридичне значення.

Анулювати актовий запис про смерть № 20340 від 22 вересня 2021 року, складений Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянки України, уродженки м. Зирянівськ, Східно-Казахстанської обл., Казахської ССР.

Встановити особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянки України, уродженки м. Зирянівськ, Східно-Казахстанської обл., Казахської ССР, батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Судові витрати у справі віднести за рахунок Держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова