Рішення

від 27.11.2024 по справі 759/20823/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20823/24

пр. № 2/759/6249/24

27 листопада 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві держана адміністрація; ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначила, що є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ордеру № 289476виданий виконавчим комітетом Київського міського складу депутатів трудящих, виданий на підставі рішення виконкому Шевченківської районної Ради від 25 жовтня 1976 року № 1347, з подальшими змінами в договорі найму житлового приміщення ЖЕО-811 прийнято розпорядженням Святошинської районної у місті Києві державної адміністрацією 28.07.2003 року № 1340, де особовий рахунок на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було оформлено на позивачку та колишнього чоловіка ОСОБА_4 у зв`язку зміною місця проживання.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, зареєстровані громадяни в квартирі АДРЕСА_2 : мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; онука - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак, ОСОБА_2 не проживає в житловому приміщенні з серпня 2012 року, у зв`язку переїздом в іншу країну, а саме: в Італійську республіку, де вона уклала шлюб 01.06.2017 року та отримала громадянство Республіки Італії 14 червня 2022 року. Відповідач не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні платежі в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою він не цікавиться. Перешкод у користуванні жилим приміщенням, члени сім`ї, відповідачу не чинили. Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, він позбавлений можливості оформити пільги. Також наша родина несе фінансові затрати за комунальні послуги, які нараховуються на кількість проживаючих осіб за помешканням.

Вважає, що сукупність зазначених обставин дає підстави для звернення з позовом до суду на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК Української РСР про визнання відповідача особою, що втратила право на користування житлом, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження (а.с. 21).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 32).

У судове засідання позивач не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, тому відповідно ст. 128 ЦПК України вважається такою, що повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Частина 1 ст. 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі від 11.10.2024 року.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник третьої особи Святошинської районної в місті Києві держана адміністрація у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив, жодних клопотань чи заяв на адресу суду не направляв.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомила, жодних клопотань чи заяв на адресу суду не направляв.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що учасники справи належним чином повідомлені про судове засідання, суд прийшов до висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.10.1976 року на підставі рішення виконкому Шевченківської районної Ради № 1347 ОСОБА_6 видано ордер № 289476 на жиле приміщення 27,35 м2 в квартирі АДРЕСА_2 , на склад сім`ї із двох осіб: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - син (а.с. 7).

Згідно з витягом з розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації № 1340 від 28.07.2003 року внесені зміни в договір найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , жилою площею 27.4. кв.м. на позивачку з колишнього чоловіка ОСОБА_4 у зв`зку зі зміною місця проживання останнього (а.с.8).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (№ 118091771 від 28.08.2024 року), зареєстровані особи: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована 29.03.1979 року); донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована 24.03.1985 року); донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована 24.05.1994 року); онука - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрована 28.08.2014 року), (а.с. 15).

Згідно акту про фактичне не проживання осіб від 27.08.2024 року, за підписом в.о. начальника ЖЕД-7 КП, ОСОБА_2 , яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 фактично в даній квартирі не проживає з серпня 2012 року по теперішній час, у зв`язку з виїздом за кордон (а.с. 14).

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб від 01 червня 2017 року, уладен шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які проживають у місті Маріно (РИМ) (а.с.10-11).

Згідно копії паспорту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата видачі 14 червня 2022 року, встановлено, що остання є громадянкою Італійської Республіки (а.с. 12-13).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

У ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки само по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЖК України.

Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне користування майном, крім того, істотно впливає на розмір щомісячних комунальних послуг, які він змушений платити самостійно.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.

Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 року). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 року), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 року).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 61 ЖК України встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2020 року у справі №182/6536/13-ц (провадження №61-23089св19) зазначено, що аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. (див. постанову Верховного Суду від 24.10.2018 року справа №490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18).

Крім того, у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Передбачених ч. 2 ст. 71 ЖК України випадків, коли жиле приміщення зберігається за відсутнім членом сім`ї наймача понад шість місяців, у судовому засіданні не встановлено.

Підстав для продовження строку відсутності відповідача у спірній квартирі понад шість місяців не виявлено, а відтак, відповідача слід визнати таким, що втратив право користування останньою.

Виходячи з наведеного, наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням (квартирою) у будинках державного і громадського житлового фонду, у разі їх відсутності у жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців.

При вирішенні питання про втрату наймачем або членами його сім`ї права користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають термін їх відсутності та поважність причини такої відсутності.

Враховуючи термін відсутності відповідача у квартирі, в тому числі і не реалізацію відповідачем права на вселення, суд вважає, що не визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням порушує принцип правової визначеності для позивача, який звертається до суду із позовними вимогами про визнання відповідача втратившим право користування житловим приміщенням.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню, оскільки як встановлено судом відповідач більше шести місяців у спірній квартирі не проживає, за комунальні послуги не сплачує, не несе інших витрат по утриманню житла.

Будь-яких доказів того, що відповідачу чиняться перешкоди в користуванні спірною квартирою, та останній несе витрати по її утриманню, чи в спірній квартирі знаходяться речі відповідача до суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 206, 223, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві держана адміністрація; ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Н.О. Горбенко