Рішення

від 25.11.2024 по справі 333/10101/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/10101/24

Провадження № 2-о/333/655/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Михайлової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Панченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника адвоката Ігнатова Євгена Євгеновича про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стануу місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

ВСТАНОВИВ:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника адвоката Ігнатова Євгена Євгеновича про встановлення факту народження дитини на окупованій території, заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стануу місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Вимоги заяви обґрунтовує тим, що 07 лютого 2023 року, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 у пологовому будинку м. Севастополь, Україна вона народила дитину ОСОБА_3 .

Окупаційною владою було зареєстровано народження дитини заявників, про що було складено відповідне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 14 лютого 2023 року 99200004 Відділом запису актів цивільного стану Ленінського району м. Севастополя Управління РАЦС м. Севастополя, актовий запис № 11023992000040008006.

Державна реєстрація народження дитини, не була проведена на території України, оскільки відбулося на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження відповідно до ст. 13 ЗУ "Про держану реєстрацію актів цивільного стану".

У зв`язку з тим, що медичний документ про народження, отриманий на території АР Крим зразка російської федерації є недійсними, а довідка про народження дитини видана компетентною установою України відсутня, заявники позбавлені можливості отримати свідоцтво про народження на території України в позасудовому поряду.

На даний час, заявники не мають можливості підтвердити громадянства України дитини та реалізувати в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.

Заявники та їх представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У заяві просили справу слухати у їхню відсутність.

Представник заінтересованої особи до зали судового засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином. Будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Згідно з п. 7 ч. 1ст. 315 ЦПК України,суд розглядає справи про встановлення фактународження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Статтею 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року №789-XII, схваленою резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства,атакож,наскількицеможливо,правознатисвоїх батьківіправона їхпіклування.Держави - учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Відповідно до змісту п. 10постанови ПленумуВерховногосудуУкраїни року«Просудовупрактику всправахпровстановлення фактів,щомаютьюридичне значення»від 31.03.1995 № 5,суди можуть встановлювати факти народження, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану.

За змістомст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»,державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно доСімейного кодексу України.Державнареєстраціянародження дитинипроводитьсязаписьмовою абоусноюзаявоюбатьків чиодногозних за місцемїї народження або за місцемпроживання батьків.Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначеніцентральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я,документи,щопідтверджуютьфакт народження.За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Форма та порядок видачі документа про народження, на підставі яких здійснюється державна реєстрація народження, встановленаНаказом Міністерства охорони здоров`я України «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» від 08.08.2006 року № 545.

Відповідно до положень вказаного вище наказу, підставами для державної реєстрації народження є: а) медичне свідоцтво про народження (форма N 103/о); б) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма N 103-1/о).

Згідно з ч. 1 ст. 144 СК України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 1 ст. 7 ЗУ «Про громадянство України» визначено, щоособа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь, Україна та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 30.03.2020 року, органом 6510.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Севастополь, Україна та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий 06.06.1998 року, Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі.

В матеріалах справи наявні документи складені окупаційною владою: виписка №10/0393,видана медичною установою, яка підконтрольна окупаційній владі, відповідно до якого заявниця в м. Севастополь 07 лютого 2023 року о 01-35 годині народила дитину хлопчика, вагою 3250 грамів та свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане 14 лютого 2023 року 99200004 Відділом запису актів цивільного стану Ленінського району м. Севастополя Управління РАЦС м. Севастополя, актовий запис № 11023992000040008006.

Державна реєстрація народження дитини, не була проведена на території України.

Надані документи видані на непідконтрольній Україні території, а саме органами які створені та діють у порядку не передбаченому законом, є недійсними і не створють правових наслідків.

Вся територіяАвтономної РеспублікиКрим з20.02.2014рокує тимчасово окупованою територією відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року за № 309 зі змінами і доповненнями.

Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати документ встановленого зразка України та реалізувати в подальшому дитині всіх належних прав та свобод громадянина України

Статтею 7 ЗУ «Про громадянство України» передбачено, що особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно із ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Пунктом 18 постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду», будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Пунктом 2 розд. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є: медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236; б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

Відповідно вимог ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження дитини, а за відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozеr v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.

Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватися на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ.

На підтвердження факту народження дитини заявницею надано копію свідоцтва про народження, медичного свідоцтва про народження.

Згідно ст. 7 Конвенції про права дитини дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження дитини для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, апеляційний суд приймає зазначені докази як належні та допустимі.

Таким чином, оскільки законодавством визначено процедуру державної реєстрації народження дитини шляхом звернення до суду і заявником доведено, що встановлення юридичного факту необхідне для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, необхідного для підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту народження дитини знайшла своє підтвердження та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

У відповідності до ст. 315 ЦПК України, суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема справи про встановлення факту народження особи в певний час, у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану.

У відповідно за ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити, встановивши факт народження дитини, що в подальшому будепідставою для державної реєстрації народження дитини.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265, 317-319 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника адвоката Ігнатова Євгена Євгеновича про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стануу місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Севастополь, Україна (тимчасово окупована територія України), зазначивши в актовому записі про народження у графі «батько» - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,громадянин України, у графі «мати» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України.

Рішення допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя А.В.Михайлова