Рішення

від 26.11.2024 по справі 333/6257/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/6257/24

Провадження №2/333/3747/24 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Гудіна І.В., розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, який діє в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 16.07.2024 року надійшла позовна заява районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначено, що на профілактичному обліку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебуває малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

У грудні 2023 р. до відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей ЗМР надійшло повідомлення Запорізького НВОК № 110 про малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має пропуски з онлайн навчання. Зазначено, що дитина жодного разу не приєдналася до онлайн уроків, хоча була приєднана до онлайн системи, отримала всі логіни та паролі. З матір`ю було проведено бесіду, в ході якої ОСОБА_3 зобов`язалася усунути підстави, які призвели до невідвідування дитиною навчання, однак жодних змін не відбулося. Мати постійно знаходила якісь причини і врешті решт заявила, що її всі дістали.

Спеціалістами відділу було здійснено виходи за адресами зазначеними у повідомленні: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 , однак до помешкань потрапити не вдалося. 26.12.2023р. до відділу служби з`явилася ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є бабусею ОСОБА_1 , та повідомила, що наразі разом з онукою мешкає в Центрі соціально-психологічної допомоги за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки за місцем реєстрації АДРЕСА_1 проживає її брат, який має маргінальну поведінку та зловживає алкоголем, постійно вчиняє сварки. Її донька, мати дитини - ОСОБА_1 , 1992р.н., мешкає окремо від дитини з іншою родиною за адресою: АДРЕСА_3 . Допомоги у вихованні ОСОБА_4 не надає.

ОСОБА_3 співпрацювати з спеціалістами служби не бажала, на телефонні дзвінки не відповідала, до помешкання не допускала. Врешті з нею вдалося поспілкуватися і вона заявила, що наміру щось змінювати не має, її все влаштовує, ОСОБА_4 опікуватися не буде, оскільки має іншу дитину, з якою і проживає, може написати відмову від дитини. 11.01.2024р відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч.1 ст.184 КУпАП. Певний час родина ОСОБА_8 не виходила на зв`язок, в ЦСПД не перебувала. 26.01.2024р. ОСОБА_5 зустріли на вулиці, вона повідомила, що вони з онукою повернулися за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . Така ситуація несла загрозу життю та здоров`ю дитини. На підставі направлення служби (управління) у справах дітей ЗМР № 01.01-18/258 від 30.01.2024р. бабусю - ОСОБА_2 разом з онукою - ОСОБА_1 було влаштовано до КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка», де вони наразі і проживають. Згідно інформації, наданої адміністрацією закладу, мати дитини ОСОБА_1 з працівниками закладу щодо своєї дитини не спілкувалася, виховує та утримує ОСОБА_4 бабуся - ОСОБА_2 . На сьогоднішній день поведінка матері не зазнала жодних позитивних змін, навпаки, 12.06.2024 року відповідачка з`явилася до відділу служби та написала заяву, в якій просить позбавити її батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки проживати та виховувати свою доньку наміру не має.

Відповідно до довідки № 147/01-21 виданої 04.06.2024 року Запорізькою НВОК № 110, навчанням та вихованням дитини займається бабуся, взаємини між ними добрі, дитина забезпечена канцприладдям, одягом, їжею. Мати спілкується з дитиною лише телефоном, проживає окремо від неї.

За інформацією наданою 30.05.2024 року ФОП ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_3 », на огляди до амбулаторії з дитиною завжди приходить бабуся ОСОБА_2 , яка належним чином виконує всі рекомендації.

Реєстрація народження дитини була проведена відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері).

Просили суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з неї на користь будь-якої особи, яка буде здійснювати опіку, аліменти на утриманя малолітньої дитини у розмірі не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.

Ухвалою суду від 24.07.2024 р. цивільна справа прийнята до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 22.10.2024 року в порядку загального позовного провадження.

22.10.2024 року ухвалою суду у справі за позовом Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, який діє в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_7 не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без участі представника, позов підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила, письмового відзиву на позов не подала, заяви чи клопотань по суті позовних вимог чи з процесуальних питань не надала, що відповідно до ст. 280 ЦПК України в сукупності є підставою для заочного розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила, письмового відзиву на позов не подала

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що матір`ю дитини записана ОСОБА_1 . Батько вказаний відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_4 встановлено, що дитина постійно проживає з бабусею, мати дівчинки не приймає участі у її вихованні та розвитку дитини, матеріально не допомагає.

30.01.2024 року службою у справах дітей Запорізької міської ради направлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з малолітньою онукою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до комунального закладу «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» для отримання комплексу соціальних послуг та тимчасового проживання, оскільки вони перебувають у складних життєвих обставинах та потребують тимчасового прихистку.

За інформацією наданою 30.05.2024 року ФОП ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_3», на огляди до амбулаторії з дитиною завжди приходить бабуся ОСОБА_2 , яка належним чином виконує всі рекомендації.

Відповідно до довідки № 147/01-21 виданої 04.06.2024 року Запорізькою НВОК № 110, навчанням та вихованням дитини займається бабуся, взаємини між ними добрі, дитина забезпечена канцприладдям, одягом, їжею. Мати спілкується з дитиною лише телефоном, проживає окремо від неї.

11.06.2024 року ОСОБА_1 написала заяву службі у справах дітей ЗМР по Комунарському району про позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 , вказала, що донька наразі проживає з її матір`ю, яка займається вихованням та утриманням дитини, вона проживає окремо від доньки, в подальшому проживати з дитиною та утримувати її відмовляється.

Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району в своєму висновку № 1876/01-37/19.02 від 26.07.2024 р. вважала за доцільне позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначено, що на сьогоднішній день поведінка матері не зазнала жодних позитивних, навпаки, жінка написала заяву, в якій просить позбавити її батьківських прав відносно її доньки, оскільки не має наміру її виховувати.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як міжнародні договори, так і національне законодавство в питаннях виховання дітей направлені на забезпечення найвищих інтересів дітей. У статтях 8, 9, 20 Конвенції про права дитини вживається термін „найкращі" інтереси дитини, а у ст. 3 зобов`язано усі державні та приватні установи, які займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні та законодавчі органи у всіх діях щодо дітей приділяти першочергову увагу „як найкращому забезпеченню інтересів дитини".

У частині 2 ст. 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей записано: „предметом цієї Конвенції є підтримка - у найвищих інтересах дітей - їхніх прав...".

Стандарти Ради Європи у галузі прав людини виходять із того, що спілкування батька та дитини є ключовим моментом сімейного життя, що розуміється як зв`язок між близькими родичами. Батьківські права щодо дітей визнаються і захищаються ст.8 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України №789 від 27.02.1991 р. Сімейне життя, як розуміється в договірних країнах, охоплює широкий спектр прав батьків, пов`язаних з турботою і опікою над їх неповнолітніми дітьми.

Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою в розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Зокрема, нею передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточені. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-учасниці дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Із роз`яснень, наданих в п.п.15 та 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 20 від 19.12.2008 року) вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження аргументи позову щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає неналежним виконання батьківських обов`язків відповідачки.

Суд прийшов до висновку про необхідність застосування п.2 ч.1 ст. 164 СК України, якою передбачено, що батько, матір можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. Суд прийшов до такого висновку, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що матір дитини - ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, проживає окремо, свідомо нехтувала своїми батьківськими обов`язками.

Будучи обізнаною про наявність справи про позбавлення батьківських прав в суді, відповідачка заперечень на позов не подала, на зв`язок із судом не виходила.

Тому, оцінивши зібрані по справі докази, врахувавши встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про застосування крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у відношенні її малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки остання тривалий час не виконує своїх батьківських обов`язків та свідомо відмовилась від такого права.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Згідно із ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

З урахуванням встановлених судом обставин, наданих доказів, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь опікуна (піклувальника) чи установи, під опікою яких будуть перебувати діти, на їх утримання аліменти у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку щомісячно, від дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ст. 430 ЦПК України, стягнення аліментів за один місяць підлягає зверненню до негайного виконання.

Відповідно до ч.6ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно Закону України «Про судовий збір» за подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб,що складає 1211,20 гривень.

Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В зв`язку з задоволенням позовних вимогог в повному обсязі та тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77-80, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, який діє в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянку України у відношенні малолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь опікуна (піклувальника) чи установи, під опікою яких перебуватиме дитина, аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.07.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя Ю.Р. Піх