Рішення

від 28.11.2024 по справі 750/10430/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/10430/24

Провадження № 2/750/2018/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Логвіної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення моральної шкоди,

встановив:

у липні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Обґрунтовано позов тим, що позивач проходив військову службу за контрактом на посаді командира взводу у Військовій частині НОМЕР_2 в період з 24.02.2022 по 05.04.2023 рік. 06.01.2023 року з метою визначення ступеня придатності до військової служби позивач отримав направлення для проходження військо-лікарської комісії у військовій частині НОМЕР_1 . Після проходження обстеження у військовій частині НОМЕР_1 у позивача було виявлено хворобу, яка потребувала тривалого лікування. З 03.02.2023 по 15.02.2023 рік продовжив лікування у Державній установі «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Чернігівській області». На початку лютого 2023 року направив до військової частини НОМЕР_1 медичні документи поштою, які повинні були взяті до уваги та враховані ВЛК при винесенні висновку. Проте документи надіслані на адресу військової частини НОМЕР_1 повернулися, так як адресат не отримав. Під час проведення ІНФОРМАЦІЯ_1 службової перевірки було встановлено, що поштові відправлення на адресу військової частини НОМЕР_1 дійсно надходили до відділення поштового зв`язку Чернігів 13. Повідомлення про надходження вищезазначених поштових відправлень були залишені адресату на пропускному пункті військової частини НОМЕР_1 , але не були отримані. ІНФОРМАЦІЯ_1 прийшов до висновку про порушення службових обов`язків посадовими особами військової частини НОМЕР_1 , в діях яких передбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В зв`язку з чим позивачу було завдано моральної шкоди і за таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.10.2024 представник відповідача надіслав письмовий відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що жодних протиправних дій стосовно ОСОБА_1 посадові особи не вчиняли, прав останнього, в тому числі й права на звернення не порушували. Нікого з посадових осіб або працівників в/ч НОМЕР_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 212-3 КУпАП. Таким чином, відсутня вина відповідача у завданні моральної шкоди.

15.10.2024 позивач надіслав письмову відповідь на відзив в якій просив позов задовольнити та зазначив, що відповідач залишає поза увагою той факт, що під час проведення ІНФОРМАЦІЯ_1 службової перевірки було встановлено, що поштові відправлення на адресу військової частини НОМЕР_1 дійсно надходили до відділення поштового зв`язку Чернігів 13. Повідомлення про надходження вищезазначений поштових відправлень були залишені адресату на пропускному пункті військової частини НОМЕР_3 , але не були отримані. Враховуючи вищезазначене ІНФОРМАЦІЯ_1 прийшов до висновку про порушення службових обов`язків посадовими особами військової частини НОМЕР_1 , в діях яких передбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач проходив військову службу за контрактом на посаді командира взводу у Військовій частині НОМЕР_2 в період з 24.02.2022 по 05.04.2023 рік.

06.01.2023 року з метою визначення ступеня придатності до військової служби позивач отримав направлення для проходження військо-лікарської комісії у військовій частині НОМЕР_1 .

Після проходження обстеження у військовій частині НОМЕР_1 у позивача було виявлено хворобу, яка потребувала тривалого лікування.

З 03.02.2023 по 15.02.2023 рік проходив лікування у Державній установі «Територіальне медичне об`єднення МВС України по Чернігівській області».

На початку лютого 2023 року позивач направив до військової частини НОМЕР_1 медичні документи поштою, які повинні були взяті до уваги та враховані ВЛК при винесенні висновку. Проте документи надіслані на адресу військової частини НОМЕР_1 повернулися та не були одержані адресатом.

В своєму позові ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , а саме не отримання частиною кореспонденції, була спричинена йому моральна шкода.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України відповідно.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практикує справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Крім того,у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4від 31 березня 1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювана шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

За правилами статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Позивачем не надано доказів на підтвердження вимог про те, що діями відповідача, йому було завдано моральну шкоду, яка спричинила моральні страждання, що виникли в зв`язку з неотриманням його кореспонденції. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354, ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: