Рішення

від 28.11.2024 по справі 494/1978/24

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

28.11.2024

Справа № 494/1978/24

Провадження № 2/494/776/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панчишина А.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Станілевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Березівка цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі ТОВ «ФК «Процент») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ТОВ «ФК «Процент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому вказувало, що 18 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Процент» уклало з відповідачем Кредитний договір №3771-2450-1.

Відповідно до договору ТОВ «ФК «Процент» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн. зі строком користування коштами протягом 365 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит не пізніше 17 грудня 2024 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (1 277,50 % річних).

Наслідком порушення позичальником умов кредитного договору є право позивача вимагати від нього дострокового повернення кредитних коштів.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 03 жовтня 2024 року виникла заборгованість за кредитним договором, а саме - заборгованість за процентами у розмірі 50700 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, була повідомлена належним чином про судовий розгляд.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в окремій заяві не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 18 грудня 2023 року сторони уклали між собою кредитний договір №3771-2450-1.

Відповідно до договору ТОВ «ФК «Процент» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн. зі строком користування коштами протягом 365 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит не пізніше 17 грудня 2024 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (1 277,50 % річних).

Наслідком порушення позичальником умов кредитного договору є право позивача вимагати від нього дострокового повернення кредитних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогоюелектронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набулав статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах зТОВ «ФК «Процент».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Відповідно до копії чеку №706646240 від 18.12.2023 року ТОВ «ФК «Процент» здійснило перерахування кредиту згідно Кредитного договору від 18 грудня 2023 року №3771-2450-1 на зазначену в кредитному договорі банківську картку відповідача у розмірі 5 000 грн.

Натомість позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 03 жовтня 2024 року виникла заборгованість за кредитним договором, а саме (в межах вимог) заборгованість за процентами у розмірі 50750 грн. (що підтверджується розрахунком заборгованості).

Тому вказана заборгованість на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» у повному обсязі.

Також з відповідача на користь позивача слід стягнути 3028,00 грн. судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року №03/06/2024, укладеного між ТОВ «ФК «Процент» та ФОП ОСОБА_2 (який має статус адвоката), з додатками у вигляді копії Акту приймання-передачі наданих послуг від 24 липня 2024 року №2, копії витягу з Реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 24 липня 2024 року, копії Платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 24 липня 2024 року, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: підготовка позовної заяви та клопотання про витребування доказів, вартість послуги 9 000 грн; складання адвокатського запиту про витребування доказів 1 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»(04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48; код ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за Кредитним договором від 18 грудня 2023 року №3771-2450-1, що утворилася станом на 03 жовтня 2024 року, а саме - заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі50750 (п`ятдесят тисяч сімсот п`ятдесят ) гривень,а такожсудового збору в розмірі 3028 гривень та 4000 гривень витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Панчишин А.Ю.