Ухвала

від 28.11.2024 по справі 496/7553/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/7553/24

Провадження № 2/496/3172/24

У Х В А Л А

28 листопада 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання договорів дарування недійсними, як фраудоторного, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі представника, звернувся до суду з вказаним позовом.

До матеріалів позовної заяви представником позивача долучено заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/2 частину житлового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2135157551210, 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 5121010100:02:002:0083, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2135187751210, та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0606 гектарів, кадастровий номер 5121010100:02:002:0084, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2135233351210, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Клопотання обґрунтоване тим, що вказане майно є предметом забезпечення виконання боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед позивачем. Таким чином існує реальна загроза повторних шахрайських дій, що унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали заяви, доходить висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Розгляд заяви згідно ст. 153 ЦПК України здійснюється судом без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Як на ризики, що вказують на можливість утрудненого виконання рішення суду або ефективного захисту порушених прав позивача, її представник у заяві про забезпечення позову посилається те, що відповідач має можливість відчужити земельні ділянки, третім особам, що утруднить або унеможливить виконання рішення суду про повернення земельних ділянок державі.

Зважаючи на обґрунтованість ризиків, виконання майбутнього судового рішення буде істотно ускладненим, суд приходить до висновку про наявність підстав для вжиття заходів його забезпечення.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Суд також зазначає, що наразі відсутні підстави вважати застосування даного виду забезпечення позову таким, що спричинить відповідачу збитки, оскільки права власності відповідач не позбавляється, право користування не позбавляється, якісні та кількісні показники майна не втрачаються, арешт полягає лише в забороні здійснювати юридично значимі дій відносно майна щодо його відчуження.

Згідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд дійшов висновку, що потреба у зустрічному забезпеченні в даному випадку відсутня.

З урахуванням вищевикладеного суд, доходить висновку про необхідність задоволення заяви представника позивача та вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Керуючись ст.ст. 150-153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору:Біляївська державнанотаріальна контораОдеської області,про визнаннядоговорів даруваннянедійсними,як фраудоторного задовольнити.

З метою забезпечення позову накласти арешт на:

- 1/2 частину житлового будинку під АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2135157551210;

- 1/2частину земельноїділянки площею0,1000гектарів,яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,кадастровий номер5121010100:02:002:0083, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2135187751210;

- 1/2частину земельноїділянки площею0,0606гектарів,яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,кадастровий номер5121010100:02:002:0084, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2135233351210, які належать ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Боржники: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Роз`яснити позивачу про право на звернення до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове виконання ухвали суду.

Також позивач має право звернутись із заявою про виконання ухвали суду до відповідного органу, що здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Копію ухвали надіслати сторонам у справі для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня вручення (отримання) ухвали.

Повний текст ухвали складено 28 листопада 2024 року.

Суддя О.П. Портна