Рішення

від 25.11.2024 по справі 946/3269/24

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/3269/24

Провадження № 2/946/2349/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

при секретарі Тюміній О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні2024року представникМоторного (транспортного)страхового бюроУкраїни звернувсядо судуз позовомдо ОСОБА_1 про відшкодуванняв порядкурегресу витрат,пов`язаних зрегламентною виплатою,якою проситьстягнути звідповідача найого користь суму сплаченого відшкодування в розмірі 257445,40 грн.

Свої вимогипозивач обґрунтовуєтим,що 06квітня 2022року приблизнооб 11:00год.,по автомобільнійдорозі М-15зі сполученням«Одеса-Рені»,мала місцедорожньо-транспортнапригода (ДТП)за участіводія ОСОБА_1 ,який керуючиавтомобілем марки«MERCEDES-BENZ»державний номернийзнак НОМЕР_1 виїхав замежі проїжджоїчастини тадопустив перекиданняавтомобіля.В результатічого пасажиривище зазначеногоавтомобіля ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )отримали важкітілесні ушкодження,від якихзагинули намісці пригоди,що підтверджуєтьсясвідоцтвами просмерть.За данимфактом проводилосьдосудове слідствоу кримінальномупровадженні №12022160000000207та справабула переданадо суду.Київським районнимсудом м.Одеси булоухвалено вироку справі№947/9844/22про притягнення ОСОБА_1 докримінальної відповідальностіза ст.286ч.3КК України.На часДТП водій ОСОБА_1 керував транспортнимзасобом «MERCEDES-BENZ»,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,без чинногодоговору обов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності. Заподіяна відповідачемвнаслідок ДТПшкода небула відшкодованапотерпілим особам. У зв`язку з настанням події, представник - адвокат Берлізов Євген Валерійович, діючий в інтересах ОСОБА_4 (чоловік загиблої - ОСОБА_2 ), звернувся до МТСБУ з відповідною заявою про здійснення відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника та витратами на поховання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Керуючись п.п. «а» п.41.1. ст.41 Закону України від 01.07.2014 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на підставі наданих документів, МТСБУ здійснило відповідну виплату: 11100,00 грн.- відшкодування пов`язане із витратами на поховання на користь ОСОБА_4 ; 235 622,70 грн.- відшкодування пов`язане з втратою годувальника на користь ОСОБА_4 ; 9 100,00 грн. - відшкодування пов`язане із витратами на поховання на користь ОСОБА_4 ; 1 622,70 грн.- відшкодування пов`язане із витратами на поховання на користь ОСОБА_4 . З огляду на викладене, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної водієм транспортного засобу, відповідальність якого не була застрахована на час ДТП.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщена належним чином засобами поштового зв`язку, про причину неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.

Судом були вжиті вичерпні засоби для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно рішенню від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України» в силу ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. В своїх рішення Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 06 квітня 2022 року приблизно об 11:00 год., по автомобільній дорозі М-15 зі сполученням «Одеса-Рені», мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участі водія ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» державний номерний знак НОМЕР_1 виїхав за межі проїжджої частини та допустив перекидання автомобіля. В результаті чого пасажири вище зазначеного автомобіля ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) отримали важкі тілесні ушкодження, від яких загинули на місці пригоди, що підтверджується свідоцтвами про смерть, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 16,17).

За даним фактом було відкрито кримінальне провадження №12022160000000207 за ч. 3 ст. 286 КК України (а.с. 6).

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 29.06.2022 року у справі №947/9844/22 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286 КК України (а.с. 7-8).

Отже, судом встановлено, що з вини ОСОБА_1 сталася ДТП, в результаті якої загинули ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 9).

Заподіяна відповідачем внаслідок ДТП шкода не була відшкодована потерпілим особам.

Оскільки, на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з метою відшкодування збитків та на виконання вимог ст. 35, п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представник ОСОБА_4 , який є чоловіком загиблої ОСОБА_2 ), звернувся до МТСБУ з відповідною заявою про здійснення відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника та витратами на поховання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 10).

За результатами звернення представника потерпілого та розгляду його заяви, позивачем було відкрито регресну справу №85239.

Позивач виконуючи вимоги ст. 41 Закону, на підставі поданих документів (Договорів-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 09.04.2024, квитанції до прибуткового касового ордера №345 від 07.04.2022 ФОП ОСОБА_5 , накладної №345 від 07.04.2022 (а.с. 19-22 ), розрахунку розміру відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника від 23.09.2022 (а.с. 23), розрахунку шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого від 28.09.2022 (а.с. 24), розрахунку шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого від 12.10.2022 (а.с. 25, 26), Наказів МТСБУ про відшкодування шкоди ОСОБА_4 з фонду захисту потерпілих (а.с. 2730) здійснив відповідні виплати, а саме: 11100,00 грн.- відшкодування пов`язане із витратами на поховання на користь ОСОБА_4 , що підтверджено документами про витрати, Наказом, довідкою до Наказу та платіжним дорученням 3934802 від 13.10.2022; 235622,70 грн.- відшкодування пов`язане з втратою годувальника на користь ОСОБА_4 , що підтверджено документами про витрати, Наказом, довідкою до Наказу та платіжним дорученням №934175 від 27.09.2022; 9100,00 грн - відшкодування пов`язане із витратами на поховання на користь ОСОБА_4 , що підтверджено Наказом, довідкою до Наказу та платіжним дорученням №934801 від 13.10.2022; 1622,70 грн.- відшкодування пов`язане із витратами на поховання на користь ОСОБА_4 , що підтверджується Наказом, довідкою до Наказу та платіжним дорученням. №934258 від 28.09.2022.

Позивачем була повністю відшкодована шкода Потерпілому, завдана відповідачем. Загальний розмір витрат МТСБУ, які підлягають відшкодуванню Позивачу складає 257445 грн. 40 коп.

Згідно вимог п. 39.1 ст. 39 моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач єспеціальним суб`єктому сферістрахування,а самеорганізацією,яка зарахунок коштівцентралізованого страховогорезервного фондувідшкодовує потерпілимшкоду у разі її заподіяння власником транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України (надалі також - «ЦК України»), предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Згідно з ст. 999 ЦК України, Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Частиною 1 ст.990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 33 Закону встановлено порядок дій осіб, у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення регламентної виплати. Зміст та строки вчинення цих дій розкриваються в наступних приписах Закону. Так, за правилами п. 35.1 ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, подає страховику (або за умови наявності підстав, передбачених у ст. 41 - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У заяві про страхове відшкодування має міститися: а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; б) найменування (для юридичної особи), прізвище, ім`я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків та відомості, що їх підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована та потерпілих; ґ) підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються документи згідно з переліком, визначеним у п. 35.2 ст. 35 Закону.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до положень статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортнім засобом.

Статтею 22.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 27 вказаного закону передбачено порядок та розміри відшкодування шкоди, пов`язаною із смертю потерпілого.

Так, згідно п. 27.1. ст. 27 Закону визначено, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 27.2. ст. 27 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

У відповідності до 27.4. Закону МТСБУ здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання МТСБУ документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів (тощо), що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання (частина третя статті 1193 ЦК України). Чинне законодавство України не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у наступних Постановах: від 05 червня 2019 року у справі №466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 07 жовтня 2020 року у справі №742/637/19 (провадження № 61-320св20); від 21 квітня 2021 року у справі №450/4163/18 (провадження № 61-69св21).

Статтею 1191 ЦК України та п.п.38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону, передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

А отже, відповідно до ст. 1191 ЦК України та п.п.38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону, після проведення виплат потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до Відповідача.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Так, відповідно до Закону України № 1961-IV, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.

Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону № 1961-IV, Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснених діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.п. а) п. 41.1. ст. 41 Закону № 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно- правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягам 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Керуючись вищезазначеними нормами, потерпіла особа повідомила Моторне (транспортне) страхове бюро України про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, надання яких передбачається ст. 35 Закону України №1961-IV, зокрема потерпіла особа подала Заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та Моторне (транспортне) страхове бюро України визначило розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі.

Згідно пп.38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону України № 1961-IV, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки відповідач скоїв ДТП, позивач виплатив потерпілій особі відшкодування, що підтверджується наданими позивачем доказами, то у відповідності до вимог пункту «в» ст. 38.1.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, а отже, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає стягненню з ОСОБА_1 в порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в розмірі 257 445 гривень 40 копійок, яка визначена розрахунками розміру шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого.

Згідно платіжного інструкції від 08.04.2024 року №980467 позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3861,68 грн.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3861,68 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280- 289 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса місцезнаходження: 02154, м. Київ. Русанівський бульвар, буд. 8; адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 19-Б, оф. 9) до ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКП: НОМЕР_2 , на користь «Моторного (транспортного) страхового бюро України» (код ЄДРПОУ: 21647131, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) суму сплаченого відшкодування в розмірі 257 445 (двісті п`ятдесят сім тисяч чотириста сорок п`ять) гривень 40 (сорок) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКП: НОМЕР_2 , на користь «Моторного (транспортного) страхового бюро України» (код ЄДРПОУ: 21647131, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) судовий збір у розмірі 3861 (три тисячі вісімсот шістдесят одна) 68 (шістдесят вісім) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 28.11.2024 року.

Суддя: А.С.Адамов